Шугалей Людмила Миколаївна

Людмила Шугалей

Стаття у Вікіпедії

Людми́ла Микола́ївна Шугале́й (нар. 21 березня 1965, Чернігів, УРСР) — генерал-майор медичної служби, начальниця Військово-медичного управління Служби безпеки України (з 2014), Заслужений лікар України. Перша з українських військовослужбовиць, якій присвоєно (2018 року) генеральське звання.

Цитати

З боку керівництва служби я дискримінації не відчувала, і здається, двічі була така ситуація, що мене брали на посаду, знімаючи з цієї посади чоловіків. Взагалі, серед військових Військово-медичного управління майже половина – це жінки. Дехто з них займає керівні посади, мають звання полковників. У нас жінки працюють і в технічних підрозділах, і також займають там достатньо високі посади.

Новим для нашого відомства було запровадження медико-тактичної підготовки. З початку бойових дій на Сході Україні ми розпочали роботу. Спочатку це відбувалося за допомогою громадської організації «Захист патріотів», вони розказали і показали, як це має бути, що таке тактична медицина. Потім наші фахівці розробили свою навчальну програму: звичайні військові готуються за програмою «Боєць-рятувальник», також ми готуємо санінструкторів. Можу сказати, що за весь цей період ми провели більше ніж 8 тисяч сесій підготовки з групами військовослужбовців і підготували більше ніж 800 санітарних інструкторів. Також цей напрямок ми запровадили в Академії СБУ

Під час революції тут, в урядовому кварталі, була дуже складна ситуація: події всі практично довкола нас відбувалися. Що стосується особисто мене, то ми з чоловіком практично щонеділі ходили на віче, допомагали і грошима, і речами, чим могли. А одразу після призначення мого я відвідувала разом із волонтерами готель «Україна», де був розгорнутий шпиталь. І вже на початку березня 2014-го в одному із лікувальних закладів наших ми лікували і обстежували 46 постраждалих на Майдані. Ми їх і годували. Жінки приносили і сало, і печиво, намагались чим-небудь їм допомогти.

Спочатку я працювала цивільним лікарем, а потім мені запропонували роботу лікарем у Службі безпеки. 1995-го я прийшла сюди на роботу як терапевт. А потім мені довелося пройти всі сходинки, які тут є, у військово-медичному управлінні: спочатку була просто лікарем, потім працювала завідувачем медичним пунктом, після цього я чотири з половиною роки працювала на посаді начальника філії центральної поліклініки, потім мені запропонували підвищення – я стала заступником начальника поліклініки з лікувальної роботи, потім чотири з половиною роки я була начальником шпиталю, більше двох років – заступником начальника управління. А в лютому 2014-го після Революції гідності мене призначили на посаду начальника управління, яку я й зараз займаю.

Я зі своїми підлеглими об’їздила практично всю Луганську і Донецьку області, мої співробітники там перебувають на ротаційній основі, ми їх забезпечуємо і обладнанням, і медикаментами, і перев’язувальними матеріалами. Ми займаємось і евакуацією. Зараз, на щастя, трохи спокійніша ситуація. А найскладнішими були 2014-й та 2015-й, коли ми забирали наших хлопців поранених і своїми автомобілями, і літаком – із допомогою Міністерства оборони. Наші хлопці і зараз там перебувають, і ви чуєте статистику – що й зараз є поранені. Це така постійна робота, яка триває уже п’ятий рік. Окрім того, ми займаємось профілактичною роботою, вакцинацією.

Я народилася у Чернігові, хоча ЗМІ чомусь пишуть, що в Києві. Я закінчила середню школу №6, фізико-математичний клас, до речі, тож спочатку була думка вступати до технічного вишу на економічний факультет. Але обставини склалися інакше. Тоді були такі курси сандружинниць у десятому класі, і я таким чином потрапила до операційної, в лікарню. І за три місяці до закінчення школи я вирішила, що буду лікарем і хочу вступати до медичного вишу. Звичайно, належної підготовки одразу у мене не було, і я вступила до Київського медичного інституту з третьої спроби – два роки я працювала молодшою медичною сестрою. Тоді було дуже складно вступити на лікувальний факультет, пропонувався педіатричний факультет, санітарно-гігієнічний. А на лікувальний приймали, переважно, хлопців або за направленнями.