Луїс де Камоенс

Матеріал з Вікіцитат
Луїс Ваз де Камоенс
Портрет роботи Франсуа Жерара
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Луїс Ваз де Камоенс (суч. порт. Luís Vaz de Camões, сучасна вимова МФА: [luˈiʃ vaʃ dɨ kaˈmõĩʃ], українське написання походить від старопортугальської Camoens, близько 1524 — †10 червня 1580) — португальський поет, що вважається найбільшим португальським поетом в історії.

Цитати[ред.]

«Лузіади»[ред.]

  • Отож, віддам я шану заразом
    Державцям тим, які в блаженні роки
    По Африці та в Азії кругом
    Скорили землі, де цвіли пороки;
    І тим, які відвагою й добром
    Безсмертя здобули, як дар високий.
    Нехай мистецтво й геній в наші дні
    Поможуть їх звеличити мені.
(Пісня І // С. 17)
  • О небезпеки, що встають стосило!
    О шлях життя непевний і хисткий,
    Де без надії ми довіку блудим,
    Бо доля плутає дороги людям!
    На морі скільки раз грозить їм смерть,
    Яку несуть хвороби та негода!
    І на землі їх косить круговерть —
    Неправда і нужда, війна й незгода!
    Де ж людям віднайти надійну твердь,
    Якщо супроти них встає й природа,
    І небо посилає кару й жах
    Супроти цих малих земних комах?
(Пісня І // С. 51—52)
  • А Герострат спалив і храм Діани,
    Творіння Ктесіфонтове святе,
    Щоб залишити слід, нехай поганий,
    Щоб світ довічно пам'ятав про те.
    Якщо так чинить шанолюб захланний,
    І слава імені його росте,
    Тоді яку повинен мати славу
    Той, хто в трудах здобув її по праву?
(Пісня ІІ // С. 91)
  • Королю славний,
    Пошліть мене на меч, в огонь і в сніг, —
    За вас життя віддам я заохотки,
    Хоч прикро, що воно одне й коротке.
(Пісня ІV // С. 168)
  • Якщо в природи вічну таїну
    Проникнете своїм нескромним зором,
    Осягнете стихію вод страшну
    І те, що сховане за цим простором,
    Куди не зву нікого й не тягну,
    І далі, шкодячи мені, за морем
    Хоробро й сміливо там по землі
    Війною підете, жорстокі й злі.
(Пісня V // С. 191)
  • О, як же треба править королям,
    Глядіть, щоб радники чи фаворити
    Були сумлінні й добродійні там,
    Де треба щирість і любов явити!
    Тому, як це належить владарям,
    Їм і в торговій справі ваговитій
    Слід покладатись на здоровий глузд,
    Поради слухать тільки з чесних уст.
(Пісня VІІІ // С. 294)
  • Той, хто безглуздо чинить підле зло
    Могуттям влади, що йому надана,
    Не переможе, — перемога там,
    Де справедливість разом із життям.
(Пісня Х // С. 363)

Джерело[ред.]

  • Камоенс, Луїс де. Лузіади: Поема / Пер. з порт. М. Литвинця; Передм. О. Гончара; Післям. О. Алексеєнко. — К.: Дніпро, 1987. — 447 с.