Лупу Наталія Олексіївна

Наталія Лупу

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Наталія Олексіївна Лупу (нар. 4 листопада 1987, Маршинці, Чернівецька область, Україна) — українська легкоатлетка, бігунка на середні дистанції, призерка чемпіонатів Європи та світу, олімпійка.

Цитати

Буває боляче, а гірше, коли збивають темп. Мене добре саданули на чемпіонаті світу в польському Сопоті. Бігла, як завжди, в кінці, а коли на фініші всі почали прискорюватися, то двічі дістала ліктем так, що ледве не впала. У підсумку посіла п’яте місце, хоча йшла на друге.

Вже багато років як у нас впали результати в спринті, в бігу на середні й довгі дистанції, стрибках у довжину. Є лідери в окремих видах, але немає молоді, яка б їх підпирала. Дай Боже, щоб у нового керівництва на чолі з Ольгою Саладухою вдалося підняти легку атлетику.

Вчу своїх учнів, що не можна бігти близько до бровки. Треба вибирати позицію на правому плечі суперника. Тоді контролюєш біг, прискорення конкуренток, саму дистанцію.

Команда справді дуже маленька. Але добре, що й стільки виїхали. Країна воює, багато спортсменів не можуть впоратися емоційно. Результати впали в усіх видах, окрім стрибків у висоту. Її ми поки що тримаємо. Але й тут конкуренція падає. Цим дівчатам у спину дихають одиниці. — Про те, що на чемпіонат Європи поїхало лише вісімнадцять легкоатлетів

Мабуть, треба було боротися за ті два роки. Бо по факту я в дискваліфікації не була. Знаходили якісь порушення, але мене завжди виправдовували. І це можна було виправдати. А вийшло, що через неприїзд на Виконком ФЛАУ отримала скажений термін. Через це траплялися неприємні моменти, коли працювала тренером. Казали учням, мовляв, нащо ви займаєтеся в неї… — Про дискваліфікацію на 8 років

Мені добре було всюди. Різниця тільки в тому, що на вулиці два півкруги, а в манежі чотири. Просто в приміщенні виходило здобувати медалі, а на повітрі десь тактично не завжди справлялася. На Олімпійських іграх, якщо взяти, то бігла емоціями, а не головою. І мене там раніше «закислило». І в Лондоні-2012, і в Ріо-2016 не справилася психологічно.

Можна було розбиратися, я спочатку так і зробила. Говорила з ендокринологами, які сказали, що це може бути все, що завгодно. Але на той момент настільки втомилася, що махнула на все рукою. Мені було 29 років, ми вже планували зі Сергієм народжувати дітей. Міжнародна федерація легкої атлетики пропонувала відсторонити мене на 2-4 роки. Засідав наш Виконком, на який я не приїхала. І наша ФЛАУ вліпила мені вісім років дискваліфікації. Незрозуміло, чого і чому. — Про дискваліфікацію на 8 років

У деяких видах є багато перспективних дітей, які мають бажання досягти успіху. Я, звичайно, бачу, в кого є зачатки вийти на міжнародний рівень, а хто вище майстра спорту не стрибне. Кількісно наче й непогано справи – по молодших юнаках у чемпіонатах України беруть участь по 600-700 дітей. Але що їм робити після закінчення школи? Вони вступають в університети, де немає такого контролю, як в ДЮСШ. Вони мають самі бажати покращувати результати. А треба гроші на життя, хтось батькам має допомагати. І поступово спортсмени відходять від спорту.

У нас на збір їхало по 70-100 людей. А зараз їдуть тільки ті, хто має відібратися через змагання. З моєї групи багато дітей потрапили в збірну, але на НТЗ по лінії збірної потрапила лише Андріана Гирич. Грошей в країні бракує. І через це важко втримати юнаків у спорті.

Якщо говорити про чемпіонати Європи й світу, особливо зимові, забіги й півфінали завжди проходили важко. Перемагає той, хто витримує морально, емоційно й трішечки сильніший. Говорила собі, що головне завдання – потрапити до фіналу. А вже там зроблю все, щоб бути ближче до першого місця. У фіналах боротьба завжди ведеться за позицію біля суперниці, яка вестиме біг. Важливо не потрапити в «коробочку», бо тоді про перемогу можна забути. Я фінішерка, заключний відрізок долала дуже потужно. Тому трохи призупинялася, і на 800-метрівці в середині дистанції перебудовувала тактику, а за 200 чи 150 метрів використовувала всі сили, що залишалися.

Я люблю спорт. Досі бігаю з дівчатами, яких треную, мені дуже подобається, я кайфую від цього. І учнів навчаю так само отримувати задоволення від того, що вони роблять. Те, що ти можеш бігати, тренуватися, взагалі займатися спортом – це круто й класно. Такі емоції деінде не знайдеш. Коли стала на доріжку, повернувся мандражик. Звичайно, ці змагання – не чемпіонат Європи чи світу, але коли суддя каже «на старт» і стріляє з пістолета – відчуття чудові. Адреналін, емоції, вони присутні тільки коли виходиш на доріжку і готуєшся до старту. Хоча, звичайно, й розумієш, що біжиш не на результат, а для задоволення.

800-метрівка – контактна дистанція. Стартуємо окремо, а потім сходимося на спільну доріжку. Є певні міри дозволеного, коли можна й поштовхатися.

Якщо ти будеш отримувати задоволення від того, що робиш, кайфувати від цього, тренуватися з бажанням, віддати себе повністю справі, тоді це приведе до успіху. Навіть коли важко, треба отримувати задоволення від того, що тобі важко.