Перейти до вмісту

Лорі Ґоттліб

Матеріал з Вікіцитат
Лорі Ґоттліб
Стаття у Вікіпедії

Лорі Ґоттліб (англ. Lori Gottlieb, нар. 1966, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — американська письменниця[1] та психотерапевтка, авторка бестселерів, веде щотижневу колонку порад «Шановний терапевте»[2] для The Atlantic і є співведучою подкасту iHeart Radio «Шановні терапевти». 2019 року її виступ на TED був одним із найпопулярніших][3].

Цитати

[ред.]

Хочете про це поговорити? (2019)

[ред.]
Нотатки психотерапевта в 58 сеансах
  •  

Замість того, щоб скеровувати людей просто до центру проблеми, ми спонукаємо їх знайти шлях туди самотужки, бо найпотужніші істини, ті, які люди сприймають найсерйозніше, — це ті, до яких вони проходять крок за кроком самотужки.[4]

  •  

Складність терапії полягає в тому, що вона вимагає від людей бачити себе так, як вони зазвичай не хотіли б. Терапевт буде тримати дзеркало максимально терпляче й співчутливо, але пацієнт мусить гарненько поглянути на відображення і сказати: «О, ну хіба не дивина! А тепер що?» замість того, щоб відвернутися.[5]

  •  

Я помітила, що сни можуть бути передвісниками прозріння - готовності зізнатися собі в чомусь. Щось глибоко заховане витягується ближче до поверхні, але не в повному обсязі.[6]

  •  

Кажіть, що хочете, про чудеса технологій, але «екран в екран», а не віч-на-віч, це те саме, що, як колись висловилася моя колега, «терапія в презервативі».[7]І хоча Скайп-сесії з деякими пацієнтами я все-таки проводжу, вважаю, що з Джоном це погана ідея […] Крім того, що можна почути й побачити, є щось менш відчутне, але не менш важливе — енергія в кімнаті, коли ви сидите разом з цією людиною.

  •  

«Мир. Це не означає бути там, де нема шуму, проблем і тяжкої роботи. Це означає бути просто в епіцентрі всього цього і при цьому зберігати спокій у серці.»[8]магнітик на холодильнику офісної кухні.

  •  

До успішної терапії — завжди одна й та сама бісова річ. А після успішної терапії - одна бісова річ за одною.[9]

  Джон Вікланд
  •  

Ідіть за своєю заздрістю, вона покаже вам, чого вам насправді хочеться.[10]
«Можливо, те, як ми сприймаємо розквіт Джулі, тільки підкреслює той факт, що ми боїмося втілювати наші власні еквіваленти її "Traders Joe's" і що хочемо, аби Джулі зоставалася такою, як ми — мріяла й нічого не робила, скута ґратами відчиненої тюремної камери?» (там само)

  •  

Часто на початку терапії я прошу пацієнтів якомога детальніше переказати останні двадцять чртири години їхнього життя. Це дає мені змогу побачити ситуацію… Виявляється, більшість із нас не усвідомлює, як ми насправді проводимо свій час чи що насправді робимо цілий день, поки не розбиваємо день погодинно і не вимовляємо це вголос.[11]

  •  

Лише в тиші люди можуть по-справжньому почути себе. Говорячи, люди можуть обходити власні емоції по широкій дузі. Мовчати — це як викинути сміття. Коли ви перестанете кидати в порожнечу мотлох — слова, слова і ще слова — на поверхню піднімається щось важливе.[12]

  •  

Швидкість світла вийшла з моди. Тепер усі рухаються зі швидкістю бажання.[13]«Набагато простіше проковтнути таблетку […] Психотерапія працює. Проте недостатньо швидко для сьогодняшніх пацієнтів, яких тепер, кажуть, називають «споживачами»

Примітки

[ред.]

Джерела

[ред.]
  • Лорі Ґоттліб. Хочете про це поговорити? Нотатки психотерапевта в 58 сеансах. — Київ: Форс Україна, 2020. — 560 с. — ISBN 978-617-7808-98-4