Лешек Колаковський

Лешек Колаковський

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Лешек Колаковський (пол. Leszek Kołakowski; народився 23 жовтня 1927 року, Радом — помер 17 липня 2009 року, Оксфорд) — польський філософ, історик філософії та есеїст. Фахівець з марксизму, критик соціалізму і тоталітаризму.

Одинадцять заповідей інтелігента

Ось перша з одинадцяти заповідей інтелігента: безперестанно розмірковуй про справи життя спільноти і свою працю розглядай як причетність до цього життя, відповідно до твоїх уявлень, як направити й поліпшити цей світ.

Якщо ти належиш до лівого або правого крила, зумій — коли тебе запитають — ясно пояснити, що це означає.

Якщо вважаєш, що поділ на лівих і правих у наш час утратив сенс, теж будь готовий роз’яснити своє міркування.

Якщо вже довелося публічно брехати, завжди пам’ятай, щó з твоєї брехні найлегше викрити.

Не компрометуй себе, приписуючи комусь якусь думку, якщо не можеш навести відповідну цитату з його висловлювання.

Якщо вважаєш, що всі, крім тебе, негідники, все ж не заявляй цього публічно, — це тобі не на користь.

Читай якомога більше книг своїм маленьким дітям.

Возлюби різні думки, яких навчився у письменників і філософів.

Читай поетів, слухай класичну музику.

Завжди пам’ятай, в чому ти можеш бути смішний.

Ким би ти не був — католиком, буддистом, представником ще якоїсь віри чи навіть, як-то кажуть, невіруючим — ти в жодній із цих вір не втрачаєш своєї приналежності до світу інтелігенції. Однак не варто стверджувати, що твоя віра чи невіра такі ж глибоко обґрунтовані, як наукові знання, наприклад, із хімії або геології.

Цитати

	Фашистом, за визначенням, була людина, яка випадково опинилася у в’язниці в комуністичній країні.
	Fascist was, by definition, a person who happened to have been in jail in a communist country.

	Секуляризація не привела до невблаганної смерті релігії, а породила пошук нових форм релігійного життя. Неминуча перемога Царства Розуму так і не відбулася. Загалом людство ніколи не може позбутися потреби релігійної самоідентифікації: хто я, звідки взявся, куди вписуюся, чому я відповідальний, що означає моє життя, як я зустріну смерть? Релігія є найважливішим аспектом людської культури. Релігійна потреба не може бути відлучена від культури раціоналістичними заклинаннями. Людина не живе лише розумом.
	Far from secularization inexorably leading to the death of religion, it has instead given birth to the search for new forms of religious life. The imminent victory of the Kingdom of Reason has never materialized. As a whole, mankind can never get rid of the need for religious self-identification: who am I, where did I come from, where do I fit in, why am I responsible, what does my life mean, how will I face death? Religion is a paramount aspect of human culture. Religious need cannot be excommunicated from culture by rationalist incantation. Man does not live by reason alone.

	Марксизм був найбільшою фантазією нашого століття.
	Marxism has been the greatest fantasy of our century.

	Сучасний філософ, який жодного разу не запідозрив в собі в шарлатана, мабуть, має настільки неглибокий розум, що його праця, мабуть, не варта читання.
	A modern philosopher who has never once suspected himself of being a charlatan must be such a shallow mind that his work is probably not worth reading.

	Але ми можемо з упевненістю передбачити, що сам Маркс дедалі більше ставатиме тим, ким він уже є: розділом із підручника історії ідей, постаттю, яка більше не викликає жодних емоцій, просто автором однієї з «великих книг» дев’ятнадцятого століття — однієї з тих книг, які мало хто намагається прочитати, але чиї назви відомі освіченій публіці.
	But we may safely predict that Marx himself will become more and more what he already is: a chapter from a textbook of the history of ideas, a figure that no longer evokes any emotions, simply the author of one the 'great books' of the nineteenth century - one of those books that very few bother to read but whose titles are known to the educated public.

	Я не знаю, що таке постмодерн і чим він відрізняється від домодерну, і не відчуваю, що повинен знати.
	I do not know what postmodern is and how it differs from the premodern, nor do I feel that I ought to know.

	Марксизм був філософською або напівфілософською доктриною та політичною ідеологією, яка використовувалася комуністичною державою як основне джерело легітимності та обов’язкової віри.
	Marxism was a philosophical or semi-philosophical doctrine and a political ideology which was used by the communist state as the main source of legitimacy and the obligatory faith.

	Звичайно, було б нерозумно виступати «за» чи «проти» сучасності в суді не лише тому, що безглуздо намагатися зупинити розвиток технології, науки та економічної раціональності, а й тому, що і сучасність, і антимодерність можуть бути виражені варварськими й антигуманними термінами.
	It would be silly, of course, to be either 'for' or 'against' modernity tout court, not only because it is pointless to try to stop the development of technology, science, and economic rationality, but because both modernity and antimodernity may be expressed in barbarous and antihuman terms.

	Поняття первородного гріха дає нам глибоке розуміння людської долі.
	The concept of original sin gives us a penetrating insight into human destiny.

	Історія утопій не менш захоплююча, ніж історія металургії чи хімічної інженерії.
	The history of utopias is no less fascinating than the history of metallurgy or of chemical engineering.

	Нам здається, що минуле – наша власність. Ну, навпаки — ми його власність, тому що не в змозі вносити в нього зміни, а воно наповнює все наше існування.
	It seems to us that the past is our property. Well, on the contrary — we are its property, because we are not able to make changes in it, while it fills the whole of our existence.

	Роза Люксембург є видатним прикладом того типу розуму, який часто зустрічається в історії марксизму і, здається, її особливо приваблює марксистський світогляд. Він характеризується рабським підпорядкуванням владі разом із вірою в те, що в цьому підпорядкуванні можна зберегти цінності наукової думки. Жодна доктрина не була настільки добре підходящою, як марксизм, щоб задовольнити обидва ці погляди або створити містифікацію, яка поєднує крайній догматизм із культом «наукового» мислення, в якому учень міг знайти розумовий і духовний спокій. Таким чином, марксизм відігравав роль релігії для інтелігенції, що не заважало деяким з них, як-от сама Роза Люксембург, намагатися покращити депозит віри, повертаючись до першооснов, зміцнюючи таким чином свою власну віру в свою незалежність від догми.
	Rosa Luxemburg is an outstanding example of a type of mind that is often met with in the history of Marxism and appears to be specially attracted by the Marxist outlook. It is characterized by slavish submission to authority, together with a belief that in that submission the values of scientific thought can be preserved. No doctrine was so well suited as Marxism to satisfy both these attitudes, or to provide a mystification combining extreme dogmatism with the cult of "scientific" thinking, in which the disciple could find mental and spiritual peace. Marxism thus played the part of a religion for the intelligentsia, which did not prevent some of them, like Rosa Luxemburg herself, from trying to improve the deposit of faith by reverting to first principles, thus strengthening their own belief that they were independent of dogma.

	Суспільні умови, які живили та використовували цю ідеологію, все ще можуть відродитися; можливо - хто знає? - вірус дрімає, чекаючи наступної можливості. Мрії про ідеальне суспільство належать до вічного запасу цивілізації.
	The social conditions that nourished and made use of this ideology can still revive; perhaps - who knows? - the virus is dormant, waiting for the next opportunity. Dreams about the perfect society belong to the enduring stock of civilization.

	Ми вивчаємо історію не для того, щоб знати, як себе поводити чи як досягти успіху, а щоб знати, хто ми є.
	We learn history not in order to know how to behave or how to succeed, but to know who we are.

	Комунізм не був божевільною фантазією кількох фанатиків і не був результатом людської дурості та ницості; це була справжня, дуже реальна частина історії двадцятого століття, і ми не можемо зрозуміти цю нашу історію без розуміння комунізму. Ми не можемо позбутися цього привиду, кажучи, що це була просто «людська дурість» або «людська продажність». Привид сильніший за закляття, які ми накладаємо на нього. Він може повернутися до життя.
	Communism was not the crazy fantasy of a few fanatics, nor the result of human stupidity and baseness; it was a real, very real part of the history of the twentieth century, and we cannot understand this history of ours without understanding communism. We cannot get rid of this specter by saying it was just “human stupidity,” or “human corruptibility.” The specter is stronger than the spells we cast on it. It might come back to life.

	Культурна атмосфера Росії тих років мала підлітковий характер, властивий усім періодам революції: віра в те, що життя тільки починається, що майбутнє безмежне і що людство більше не зв’язане путами історії.
	The cultural atmosphere of Russia in those years had an adolescent quality, common to all periods of revolution: the belief that life is just beginning, that the future is unlimited, and that mankind is no longer bound by the shackles of history.

	У 1903 році з'явилася збірка есе «Проблеми ідеалізму», багато авторів якої нещодавно були марксистами, але в якій засуджувалися марксизм і матеріалізм за їхній моральний нігілізм, презирство до особистості, детермінізм і фанатичне прагнення до соціальних цінностей незалежно від індивідів, які становили суспільство; вони також нападали на марксизм за його некритичне поклоніння прогресу та принесення теперішнього в жертву майбутньому.
	In 1903 there appeared Problems of Idealism, a collection of essays many of whose authors had recently been Marxists, but which condemned Marxism and materialism for their moral nihilism, contempt of personality, determinism, and fanatical pursuit of social values regardless of the individuals who made up society; they also attacked Marxism for its uncritical worship of progress and sacrifice of the present to the future.

Цитати про нього

Характерною рисою інтелектуальної траєкторії Лешека Колаковського було те, що він дуже серйозно сприймав зло. На його погляд, серед фальшивих передумов Маркса була ідея про те, що всі людські вади кореняться в соціальних обставинах. Маркс «цілковито випустив з уваги можливість того, що певні джерела конфлікту й агресії можуть бути властивими постійним характеристикам видів». Або, як він висловив це у своїй гарвардській лекції: «Зло… не є випадковим… воно — впертий та непоправний факт». Для Лешека Колаковського, який пережив нацистську окупацію Польщі й радянський контроль, що настав після цього, «Диявол є частиною нашого досвіду. Наше покоління бачило його достатньо, щоб надзвичайно серйозно сприймати повідомлення про нього. — Із книги есеїв визначного британсько-американського історика та публічного інтелектуала Тоні Джадта «Коли змінюються факти».

Кругозір Колаковського ще більше ускладнений скептичною дистанцією, яку він зберігав щодо некритичної панацеї під виглядом офіційної релігії (особливо власної, католицизму), і його унікальною позицією єдиного відомого на міжнародному рівні дослідника марксизму, який володів перевагою такого ж глибокого знання історії релігійної думки. Компетентність Колаковського в питанні християнських сект і сектантських текстів додає глибини та пікантності його впливовому підходові до марксизму як до релігійного канону — з великими та дрібнішими писаннями, ієрархічними структурами текстуально закріпленої влади та незгідними єретиками. — Із книги есеїв визначного британсько-американського історика та публічного інтелектуала Тоні Джадта «Коли змінюються факти».

Він не надто толерував тих, хто вважав — наперекір історії ХХ століття, — що радикальне політичне покращення можна забезпечити ціною незначних моральних або людських ресурсів — або якщо кошти виявляться все ж значними, то їх можна списати завдяки майбутнім перевагам. З одного боку, він постійно протистояв усім спрощеним теоремам, що претендували вмістити в собі вічні людські істини. З іншого — вважав деякі очевидні риси людського становища надто очевидними, щоб їх можна було ігнорувати, хоч наскільки незручним це б не було. — Із книги есеїв визначного британсько-американського історика та публічного інтелектуала Тоні Джадта «Коли змінюються факти».

Він не надто толерував тих, хто вважав — наперекір історії ХХ століття, — що радикальне політичне покращення. — Із книги есеїв визначного британсько-американського історика та публічного інтелектуала Тоні Джадта «Коли змінюються факти».

Джерела

• https://novapolshcha.pl/article/odinadcyat-zapovidei-inteligenta/
• https://ru.citaty.net/avtory/leshek-kolakovskii/
• https://zbruc.eu/node/104136