Лепкий Богдан Сильвестрович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лепкий Богдан Сильвестрович
Lepkiy.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Богда́н Сильве́стрович Ле́пкий (Богдан Теодор Нестор Лепкий) (1872 — 1941) — український поет, прозаїк, літературознавець, критик, перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, громадсько-культурний діяч, художник.

Цитати[ред.]

  • Видиш, брате мій,
    Товаришу мій,
    Відлітають сірим шнурком
    Журавлі у вирій.
    Чути: кру! кру! кру!
    В чужині умру,
    Заки море перелечу,
    Крилонька зітру.
(«Журавлі», 1910)[1]
  • І починається нічна
    Хрестів і піль розмова,
    І сповідаються поля,
    А слухає діброва.
(«Сповідь землі», 1905)[2]
  • Мрії розвіяні і недомріяні,
    Радості бачені в сні,
    Квіти столочені, сльози розкочені
    Я переллю у пісні.
(«Мій спів», 1902)[3]
  • На розпутті хрест дрімає,
    На хресті ворона кряче,
    Осінь стернями блукає
    І за літом гірко плаче.
(«В'януть квіти…», 1902)[4]
  • Розжалобилася душа
    У смутках непомірних,
    Що збулась радості життя
    І що опущена сама
    Йде по полях безмірних.
(«Finalе», 1902)[5]
  • Ти криниця туги,
    Що в безмежний простір
    До добра і краси
    Підіймає мій зір.
(«Amorozo», 1902)[6]
  • Тихо, легко і спроквола
    Білий сніг паде, як з сита;
    Вже ціла земля довкола
    Ним прикрита.
(«Перший сніг», 1902)[7]

Примітки[ред.]

  1. Тисяча цитат…, с. 200
  2. Тисяча цитат…, с. 164
  3. Тисяча цитат…, с. 183
  4. Тисяча цитат…, с. 163
  5. Тисяча цитат…, с. 210
  6. Тисяча цитат…, с. 92-93
  7. Тисяча цитат…, с. 163

Джерела[ред.]

  • Тисяча цитат з українського письменства : збірник / упоряд. Ю. Луцький. — К.: Смолоскип, 1996. — 232 с. ISBN 1-889-240-04-4