Леженцев Сергій Борисович

Леженцев Сергій Борисович

Стаття у Вікіпедії

Сергій Борисович Леженцев (4 серпня 1971, Сімферополь, Кримська область, УРСР) — футбольний тренер, колишній український футболіст, що виступав на позиції захисника.

Виступав за збірну України, в складі якої провів 7 матчів. Дебют відбувся 16 жовтня 1993 року в матчі проти збірної США.

Цитати

«На футбол я записався у першому класі – тоді ми мешкали у Керчі. Мої батьки були медиками і згодом їх перевели у Сімферополь. Там я продовжив своє футбольне навчання з п'ятого класу. Цілі я справді ставив перед собою серйозні – спочатку збірна СРСР, а потім вже хотів дорости до рівня збірної України». — про перші кроки у футболі в інтерв’ю сайту football.ua "Перемогли Спартак і я відчув себе найщасливішим у світі". Леоненко називав його "вбивцею", а Сабо навчав підкатам у роздягальні (17 грудня 2020 року)

«Таврія лідирувала у своїй групі Другої ліги і готувалася до виходу у Першу лігу. Через напружений графік тренерський штаб залучив кількох хлопців з юнацької команди, у тому числі і мене. Спочатку зіграв проти запорізького Металурга в Кубку СРСР, а потім взяв участь у матчах чемпіонату». — про те, як у головній команді півострова ви дебютували у 16 років у інтерв’ю сайту football.ua "Перемогли Спартак і я відчув себе найщасливішим у світі". Леоненко називав його "вбивцею", а Сабо навчав підкатам у роздягальні (17 грудня 2020 року)

«Так, пропозиція надійшла від головного тренера. Останній матч у сезоні Океан грав проти київського СКА. Я звернув увагу, що неподалік стадіону стоїть автобус Кременя. Здивувався, але не надав значення. Після поєдинку до мене підходить Лозинський, якого я тільки по фотографіях знав. «Не хочеш в автобус зайти? Поговоримо», – запропонував Володимир Федорович. Там він запитав, чи я маю бажання переїхати у Кременчук. Цікава річ – контракт підписав безпосередньо в автобусі. Жодного перегляду, жодних роздумів». — про те, як перший чемпіонат України розпочав у Кремені на запрошення Володимира Лозинського в інтерв’ю сайту football.ua "Перемогли Спартак і я відчув себе найщасливішим у світі". Леоненко називав його "вбивцею", а Сабо навчав підкатам у роздягальні (17 грудня 2020 року)

«Трансфер знову виявився незвичним. Після матчу проти Ниви до мене підійшов помічник Леоніда Буряка, Володимир Козеренко. Головний аргумент – робота з Буряком. Дуже хотів попрацювати з Леонідом Йосиповичем. Про гроші і не думав». — про те, чому перейшов до тернопільської "Ниви" в інтерв’ю сайту football.ua "Перемогли Спартак і я відчув себе найщасливішим у світі". Леоненко називав його "вбивцею", а Сабо навчав підкатам у роздягальні (17 грудня 2020 року)

«Пригадую, як Тяпа заходив у їдальню і завжди повторював «Смачного!» Я теж спілкувався українською. Наприклад, з Ігорем Сушком, який зараз у Польщі, також розмовляю українською. З Андрієм Василитчуком їздили у збірну – він міг російською кілька слів сказати, а я – українською. Проблем не виникало жодних». — про те, як у Тернополі вивчив українську в інтерв’ю сайту football.ua "Перемогли Спартак і я відчув себе найщасливішим у світі". Леоненко називав його "вбивцею", а Сабо навчав підкатам у роздягальні (17 грудня 2020 року)

«Безперечно, я теж був здивований. Проте Тяпушкін, Василитчук і я знали, що за нами слідкують. Ми справді виглядали тоді пристойно. Буряк попереджав: «Готуйтеся». Виклик не забарився. ...Про Олега Петровича хтось сказав влучну фразу: «Щоб його зрозуміти, треба закінчити два інститути». Спокійний, виважений, розумний. Ніколи не кричав, все пояснював. Оперував науковими термінами – ти відчував, що у роботі з ним черпаєш щось нове і пізнавальне». — про те, як отримав виклик у національну збірну України з тернопільської Ниви в інтерв’ю сайту football.ua "Перемогли Спартак і я відчув себе найщасливішим у світі". Леоненко називав його "вбивцею", а Сабо навчав підкатам у роздягальні (17 грудня 2020 року)

«Ми поїхали у Сан-Дієго на матч із Мексикою. Я та ще кілька хлопців залишили усі гроші та коштовності у номерах. Повернулися з гри і помітили, що нас обікрали. Промовистий факт – колектив вирішив скинутися грошима і компенсувати тим, хто втратив цінні речі. Приємно, що у збірній панувала така взаємоповага. Взагалі ніхто не дивився, з якої ти команди: молодий Ребров, досвідчений Литовченко, хлопці з Ниви і Динамо – усі були рівними. ...Мені теж запам'яталися зустрічі з українцями, які мешкали у Штатах. Вони по-особливому сприймали нас, гравців збірної. А один чоловік зі Львова чи Тернополя, який оселився в Америці, запропонував гравцям Ниви провести екскурсію по вечірньому Сан-Дієго. Нам було дуже приємно і цікаво». — про турне в США в інтерв’ю сайту football.ua "Перемогли Спартак і я відчув себе найщасливішим у світі". Леоненко називав його "вбивцею", а Сабо навчав підкатам у роздягальні (17 грудня 2020 року)

«Про інтерес киян знав за півроку до трансферу. Один з останніх матчів першого кола сезону 1993/1994 ми провели якраз проти Динамо Михайла Фоменка. Леонід Буряк повідомив, що мене хочуть забирати вже взимку. «Але ти не переживай – я домовився, щоб ти закінчив сезон у Тернополі», – повідомив тренер. У таборі збірної в Києві я ще переговорив з Григорієм Суркісом. Вирішили, що на літні збори у Швецію полечу у складі делегації киян». — про те, як після вдалого сезону в Ниві перейшов у київське Динамо в інтерв’ю сайту football.ua "Перемогли Спартак і я відчув себе найщасливішим у світі". Леоненко називав його "вбивцею", а Сабо навчав підкатам у роздягальні (17 грудня 2020 року)

«Нас не треба було накачувати. Коли ми під'їжджали до стадіону, то вже розуміли, що за нас вболіває вся Україна. На дорозі стояли колони автобусів з усієї країни – я тільки й встигав розглядати номерні знаки. А коли вийшли на розминку! Стоїш на відстані трьох метрів від партнера, але не чуєш, що він тобі каже. ...Усе зробив Йожеф Сабо, це його величезна заслуга в тому, що Динамо оформило камбек. Може, хтось подумає, що він кричав чи розбивав стакани… Але такого не було. Тренер бачить, що ми переживаємо. В голові тільки одна думка: «Все, нам кінець, хана». Йожеф Йожефович зайшов і каже: «Ну що, хлопці? Поєдинок ми вже й так програли. Виходьте і догравайте другий тайм». Цей психологічний прийом дав результат. Ми заспокоїлися. Він випив чаю, поміряв кроками роздягальню, вказав на кілька тактичних моментів. Ось і все». — про битву зі Спартаком на груповому етапі в інтерв’ю сайту football.ua "Перемогли Спартак і я відчув себе найщасливішим у світі". Леоненко називав його "вбивцею", а Сабо навчав підкатам у роздягальні (17 грудня 2020 року)

«Згадана нами раніше плеяда молодих захисників все гучніше стукала у двері основи. З'явилася чимала конкуренція. Я бачив, що не завжди потрапляю у склад. Сидіти на лавці – це не для мене. Хоча жодних образ не було, адже грає сильніший. Я почав шукати варіанти для продовження кар'єри. ...Леонід Буряк хотів бачити мене і в Одесі. Вже було легше, адже мене знову кликав головний тренер. По збірній я знав кількох хлопців, тому додаткової адаптації не потребував. Інша справа – Ворскла, куди я поїхав після Чорноморця. Незнайома команда, лише два-три товариші. Проте я теж швидко з усіма здружився – у команді виступали досвідчені Іван Шарій та Іван Яремчук і ще кілька динамівців. Та й з Віктором Пожечевським цікаво було працювати». — про момент, коли зрозумів, що варто залишати Динамо в інтерв’ю сайту football.ua "Перемогли Спартак і я відчув себе найщасливішим у світі". Леоненко називав його "вбивцею", а Сабо навчав підкатам у роздягальні (17 грудня 2020 року)

«Я догравав у Севастополі. Там мені і запропонували розпочати тренерську діяльність. Я подумав, що варто спробувати. Слава Богу, ноги і руки в порядку – серйозних травм не отримував. Хто його знає – можливо, у 33 травмувався б. Вчасно треба теж вміти піти. Важливо відчути момент». — про те, що закінчив грати у футбол доволі рано – у 32 роки в інтерв’ю сайту football.ua "Перемогли Спартак і я відчув себе найщасливішим у світі". Леоненко називав його "вбивцею", а Сабо навчав підкатам у роздягальні (17 грудня 2020 року)