Левитська Марія Сергіївна

Левитська Марія Сергіївна

Стаття у Вікіпедії

Марі́я Сергі́ївна Леви́тська (13 квітня 1955, м. Київ, Українська РСР, СРСР) — українська художниця театру і кіно. Членкиня Національної спілки кінематографістів України та Національної спілки театральних діячів України. Головна художниця Національної опери України імені Тараса Шевченка (1989). Заслужена діячка мистецтв України (1995). Лавреатка Національної премії України ім. Тараса Шевченка (2003). Академікиня Національної академії мистецтв України (2017). |Народна художниця України (2006). Дочка художниці Ірини Левитської (1927—2012).

Цитати

«А ніякої сили духу немає. Є «злісне» малювання часом по 12 годин на добу. Ось я зараз розпочала новий проєкт і знаходжуся весь час із двома пензликами «в зубах». Нещодавно у Великій залі Національної академії мистецтв України відкрилася виставка моїх картин, присвячених полоненим «Азовсталі». Не обійшлося без моєї «улюбленої» теми: трупи ворогів, буряти з розбитими головами. Вони з'явилися у мене на полотні ще на початку великої війни, коли почалися відключення світла, довкола бахало, а в Спілці художників оголосили різдвяну виставку. Я зробила картину «Різдвяна ніч» — з бурятами, які назавжди залишилися в нашій землі. Тоді саме творчість допомагала мені триматися. Весь жах того, що нас оточувало, я виливала на полотно». — про те, як вдається зберігати таку силу духу, спрагу творчості, попри все, що відбувається довкола в ексклюзивному інтерв'ю газеті «Факти» «Чим жорсткіше до себе ставишся, тим спокійніше жити»: відома театральна художниця Марія Левитська відзначає ювілей (13 квітня 2025 року)

«Щоб чорнота володіла душею — ні. Перед великою війною був час коронавірусу. Я тоді дуже багато малювала. Нас усіх «засадили» по домівках, і я сама дала собі завдання робити копії. Тижнів два сиділа з пензликом, малювала, поки не приїхав син і не відвіз мене до села. Я жила в нашій старій хаті одна, на відшибі села. Пам'ятаю, було дуже холодно. Я пилила дрова, топила піч і писала, писала. Це були чудові квіти. Я просиділа у селі все літо. А за пів року почалася велика війна». — про те, як пережила період епідемії коронавірусу в ексклюзивному інтерв'ю газеті «Факти» «Чим жорсткіше до себе ставишся, тим спокійніше жити»: відома театральна художниця Марія Левитська відзначає ювілей (13 квітня 2025 року)

«І там мало не збожеволіла. Хто я там була? Кому потрібна? Ми жили у квартирі двох хлопців — прекрасної пари — один з яких був художником. Нас оточували великі картини відповідної тематики. Депресія була катастрофічною! Я написала близько п'ятдесяти листів до театрів Європи — ніхто мені не відповів, окрім невеликого театру у Брно, директор якого пояснив, що у них усе під контрактами на кілька років уперед. Тоді я знову почала малювати. Це був мій особистий порятунок, бо почуття, що ти нікому не потрібен — не покидало. Влітку Національна опера України відновила роботу, і я була щаслива, що знову потрібна». — про те, як з родиною сина поїхали до Праги в ексклюзивному інтерв'ю газеті «Факти» «Чим жорсткіше до себе ставишся, тим спокійніше жити»: відома театральна художниця Марія Левитська відзначає ювілей (13 квітня 2025 року)

«Коли почалася війна їм було 12 та 14 років. Тато та мама знали німецьку мову на рівні рідної. До війни у ​​кожного з них були особисті вчителі. Щобільше — мама ходила до німецької школи, де все викладання велося цією мовою. Ще пізніше мама написала книгу про той час. Розповідала, як під оперним театром були кіоски, в яких продавали портрети Гітлера та прапорці. Мама згадувала, як туди вишикувалася найдовша черга, а хтось кричав: по дві штуки в одні руки не давати. Тоді її врятував педагог Костирко із художньої школи. Він влаштував майстерню з набивання номерків на велосипеди й взяв кілька хлопців із класу, серед яких була моя мама. Їм видали «охоронні грамоти», що захищали від облав». — про те, як батьки пережили Другу світову війну в ексклюзивному інтерв'ю газеті «Факти» «Чим жорсткіше до себе ставишся, тим спокійніше жити»: відома театральна художниця Марія Левитська відзначає ювілей (13 квітня 2025 року)

«Так, працювала на кінофабриці. Знімалася і після війни. Вона мені багато розповідала про театральні історії. Завдяки прабабусі я полюбила ляльковий театр і стала художницею. Про те, щоб стати актрисою і розмов не було. Та і я була більше схильна до хлоп'ячих ігор. У нашій квартирі ми з подругами влаштовували битви трьох мушкетерів! Ми жили у старому будинку у центрі Києва на вулиці Чкалова. На жаль, будинку цього вже немає. А ось сусідній, схожий на замок, стоїть і досі. До речі, саме на терасі цього замку я викурила свою першу цигарку. У дев'ятому класі». — про те, що прабабуся була успішною кіноактрисою в ексклюзивному інтерв'ю газеті «Факти» «Чим жорсткіше до себе ставишся, тим спокійніше жити»: відома театральна художниця Марія Левитська відзначає ювілей (13 квітня 2025 року)

«Не кидала палити. Я ніколи не вирізнялася зразковою поведінкою, вчилася «так собі» і не подавала надій. Пам'ятаю, минуло багато років, я вже була лауреатом державної премії і якось прийшла на кафедру до тата — він був відомим фізиком. Одна з його секретарок, звертаючись до тата, запитала: «А пам'ятаєте, ви казали, що з Маші нічого не буде?» Він дуже зніяковів. Але насправді я відбулася завдяки досить жорстким характерам і тата, і мами. І, звісно, ​​Данилові Лідеру». — про те, що багато років палить в ексклюзивному інтерв'ю газеті «Факти» «Чим жорсткіше до себе ставишся, тим спокійніше жити»: відома театральна художниця Марія Левитська відзначає ювілей (13 квітня 2025 року)

«Моє захоплення сценографією відбулося саме завдяки йому. Ми познайомились із Лідером, коли він був головним художником театру імені Івана Франка. Був якийсь ювілей Франка, мама з колегою-скульптором робили виставку, а потім усі зібралися у фоє. Прийшов Лідер зі своєю дружиною-красунею Аріадною. Мені тоді було шістнадцять років. Безперечно, на мене вплинув і Федір Нірод — головний художник Національної опери України, з яким мама була знайома ще з часу навчання у Львові. Але на роботу до оперного мене взяв тодішній директор театру Лев Венедиктов. То був 1989 рік». — про роль українського театрального художника Данила Лідера в ексклюзивному інтерв'ю газеті «Факти» «Чим жорсткіше до себе ставишся, тим спокійніше жити»: відома театральна художниця Марія Левитська відзначає ювілей (13 квітня 2025 року)

«Так, одразу після інституту. Я працювала на кіностудії десять років. Робила костюми для багатьох картин, у тому числі «Мадам Батерфляй» Олега Фіалко, «Поцілунок» Романа Балаяна. Тоді я познайомилася з відомим театральним режисером Іриною Молостовою і працювала з нею, зокрема, для оперного театру. Пам'ятаю, якось на мій день народження пролунав телефонний дзвінок. Лев Венедиктов попросив зайти до оперного театру. «Напишеш заяву на посаду головного художника», — коротко сказав він». — про те, як працювала на кіностудії імені Олександра Довженка в ексклюзивному інтерв'ю газеті «Факти» «Чим жорсткіше до себе ставишся, тим спокійніше жити»: відома театральна художниця Марія Левитська відзначає ювілей (13 квітня 2025 року)

«А мене туди ніхто не кликав. На кіностудії до цього ставилися спокійно, і я про це навіть не думала. Пам'ятаю, мені було років вісім, тато якось відкликав мене і сказав: «Запам'ятай, совєти розстріляли 2000 тисяч священників. Твій дід був священником». Мене й у комсомол не відразу прийняли. У районі таких учнів було двоє — я та Сергій Маслобойщиков — зараз відомий режисер. Комісія запитала: «У вас трійки є?» Ми чесно відповіли, що є, і нас не взяли. Потім таки прийняли, по-тихому, а не як інших — в урочистій обстановці». — про те, як удалось зайняти високу посаду головного художника одного з провідних театрів тоді Радянського Союзу і при цьому уникнули партії в ексклюзивному інтерв'ю газеті «Факти» «Чим жорсткіше до себе ставишся, тим спокійніше жити»: відома театральна художниця Марія Левитська відзначає ювілей (13 квітня 2025 року)

«Легко ніколи не було. Мене не носили на руках. Іноді запитують: почуваєтеся у театрі як вдома? Відповідаю: ні, я на службі. Пам'ятаю, коли робила чергову виставу, мама казала, що я працюю, ніби востаннє. А я відповідала, що, якщо не робитиму її, як останню, вона такою і стане». — про моменти, коли ставало нестерпно складно за довгі роки роботи в Оперному в ексклюзивному інтерв'ю газеті «Факти» «Чим жорсткіше до себе ставишся, тим спокійніше жити»: відома театральна художниця Марія Левитська відзначає ювілей (13 квітня 2025 року)

«Це не про мене. У театрі є план, час, цехи і ніхто не питає, чи є у тебе натхнення чи ні. Гадаю, чим жорсткіше ставишся до себе, тим спокійніше жити». — про відсутність натхнення в ексклюзивному інтерв'ю газеті «Факти» «Чим жорсткіше до себе ставишся, тим спокійніше жити»: відома театральна художниця Марія Левитська відзначає ювілей (13 квітня 2025 року)

«Так, сьогодні це так. Щоб не було тривог та обстрілів. Знаєте, що я хотіла б на день народження? Щоб спектакль «Макбет», який гратимуть цього дня, пройшов спокійно. Це був би для мене найкращий подарунок». — про вплив війни на життя та творчість в ексклюзивному інтерв'ю газеті «Факти» «Чим жорсткіше до себе ставишся, тим спокійніше жити»: відома театральна художниця Марія Левитська відзначає ювілей (13 квітня 2025 року)