Кіф'як Ольга Петрівна
| Кіф'як Ольга Петрівна | |
Кіф'як-фон-Краймер Ольга Петрівна (24 квітня 1984, Київ, Українська РСР, СРСР) — українська артистка балету, Прима балерина Національного академічного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка (з 2001).[1] Заслужена артистка України (з 2012)[2].
Цитати
[ред.]«Зовсім не було. За п'ятнадцять днів до початку повномасштабного вторгнення я поїхала з гастролями до Америки. Пам’ятаю, 24 лютого прокинулась у готелі, пішла на сніданок і почула: «Війна». Це не вкладалося у голові. Всі новини були тільки про Україну». — про відсутність передчуття, що велика війна таки станеться в ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» «Благали показати хоча б його руку, але почули: «Вам краще цього не бачити»: прима-балерина здійснила постановку в пам’ять свого брата-військового (3 грудня 2023 року) |
«Брат з дружиною і шестирічним сином були у Бучі. Батьки живуть у Чернівецькій області, але 22 лютого приїхали до Києва, вирішити питання з документами. На батька ця новина дуже вплинула, він будь за що хотів повернутися до дому на машині по Житомирській трасі. Вся сім’я — нас четверо дітей — вмовляли його цього не робити. Нам таки це вдалося, і батьки прожили у місті до березня. |
«Дмитру вдалося вивезти дружину та сина з Бучі 25 лютого. Вони прорвалися до села Томошівка, а потім до Чернівецької області. Їх спасло те, що будинок у Бучі, де вони мешкали, знаходився на самому виїзді з міста і росіяни дійшли туди пізніше. У їх багатоквартирному домі не залишилось жодної вцілілої квартири, всі були розграбовані». — про те, як брат вивіз свою родині із Бучі в ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» «Благали показати хоча б його руку, але почули: «Вам краще цього не бачити»: прима-балерина здійснила постановку в пам’ять свого брата-військового (3 грудня 2023 року) |
«Суцільний жах. Я не могла бути в Києві, поряд з рідними. Ми весь час розмовляли телефоном. Через тиждень після того, як батьки повернулися до дому, у батька зупинилося серце. |
«В нашій родині дуже добрі стосунки. Батьки нас виховували у любові. Ми спілкуємось, допомагаємо один одному. Смерть тата стала для всіх страшним ударом, йому було лише 72 роки. Я розумію, що її причиною було повномасштабне вторгнення. Пам’ятаю, як він весь час нервував. Особливо під час обстрілів. Потім переживав за старшого сина, мого брата Дмитра». — про виховання у сім'ї в ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» «Благали показати хоча б його руку, але почули: «Вам краще цього не бачити»: прима-балерина здійснила постановку в пам’ять свого брата-військового (3 грудня 2023 року) |
«Так, це було рішення самого Дмитра. Він працював у IT-сфері, але з початком повномасштабного вторгнення пішов до військкомату. Вважав, що це його обов’язок. Спочатку був в ТрО Голосіївського району, потім підписав контракт зі Збройними силами України. Перед тим, як його підписати, подзвонив батькам, але тато його попросив: «Ні, Діма, не треба». А за дві години передзвонив знову: «Не хочу за тебе вирішувати. Роби так, як підказує твоє серце». Дмитро воював у Бахмуті. 8 серпня 2022 року він загинув». — про старшого брата Дмитра, який загинув на фронті в ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» «Благали показати хоча б його руку, але почули: «Вам краще цього не бачити»: прима-балерина здійснила постановку в пам’ять свого брата-військового (3 грудня 2023 року) |
«Він називається «Крила України». Знаєте, за традицією в українських селах померлий повинен ніч пролежати у рідному будинку. І весь цей час має горіти свічка. Пам’ятаю, мама заснула біля Діми, а я міняла свічки. Десь на світанку вийшла з будинку, сіла на сходи і кажу: «Діма, що я можу для тебе зробити?!» Ніби він мене надихнув створити номер пам'яті. Не тільки Дмитра, а і всіх тих, кого ми втратили на цій великій війні. |
«Рано чи пізно, так. Бажаю, щоб вони відчули наш біль. Навіть не фізичний, а від втрати любимих людей, які могли б жити, творити, любити. Коли ховали Діму, його син Лука зробив малюночки з сердечками і поклав на труну. Потім підійшов до мами і запитав: «Якщо я дуже засмучуся, боженька воскресить мого тата?» Ми з Юлею просто не знали, що відповісти… |
«...Розумію, що ми втратили дуже великий репертуар, але для мене це незмінна позиція. Навіть, якщо запрошують на концерти і я дізнаюсь, що там є твори російських композиторів, я відмовляюся. Адже «російський балет» — це була також частина їх пропаганди. Раніше за кордоном, навіть, не розуміли, що таке український балет. Сподіваюсь, велика війна все змінила». — про те, що українськи артисти відмовляються від участі у російських балетах в ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» «Благали показати хоча б його руку, але почули: «Вам краще цього не бачити»: прима-балерина здійснила постановку в пам’ять свого брата-військового (3 грудня 2023 року) |
«Так, я могла залишитись у Америці, але не захотіла. Не відчувала себе собою без України, без рідних. Тому і зараз я у Києві, час від часу виїжджаю на гастролі. От, наприклад, у грудні в складі балетної трупи нашого театру їду на гастролі до Італії, а потім у нас великий тур благодійних концертів «Надія України» у Канаді». — про те, чому повернулася додому із-за кордону в ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» «Благали показати хоча б його руку, але почули: «Вам краще цього не бачити»: прима-балерина здійснила постановку в пам’ять свого брата-військового (3 грудня 2023 року) |
«Доволі часто, хоча кажуть, «час лікує». Ні. Просто притупляється біль. Але «збираєш» себе і розумієш, що ті, кого втратив, хотіли б щоб я жила далі. Мене рятує робота. Якби театр був закритий, я, мабуть, зійшла з розуму. Пам’ятаю, як просила на роботі, щоб мене побільше займали, бо тільки тоді відключався мозок». — про те, що періодично накриває депресія в ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» «Благали показати хоча б його руку, але почули: «Вам краще цього не бачити»: прима-балерина здійснила постановку в пам’ять свого брата-військового (3 грудня 2023 року) |
«У серпні цього року вперше за довгий час ми всією сім’єю зібралися разом. На жаль, без тата і Дмитра. Це було у Хорватії. З Австрії приїхав брат — він давно там живе. З Німеччини — сестра, яка має там сім’ю. Головне, з нами була мама. |
Примітки
[ред.]- ↑ КІФ’ЯК Ольга (uk). Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка. Процитовано 2025-12-19.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №180/2012 (en). Адміністрація Президента України. Процитовано 2025-12-19.
