Кіндзерський Юрій Іванович

Кіндзерський Юрій Іванович

Стаття у Вікіпедії

Ю́рій Іва́нович Кіндзе́рський (26 серпня 1966, м. Добромиль, Львівська область, Українська РСР, СРСР) — український підприємець. Президент ФК «Львів» у 2006—2011 роках. Колишній Голова правління ЗАТ «Українська страхова компанія „Княжа“». Зараз діяльність бізнесмена пов'язують зі страховою компанією «Лафорт».

Цитати

«Починалося з самого дитинства – як і в кожного галицького хлопця: побачив, як грають дорослі, побачив м’яч і сам спробував грати у футбол. Тепер футбол займає в моєму житті багато часу і потребує чимало фінансових ресурсів. Йому я віддаю чимало сил і енергії, це – частина мого життя. Вірю в те, що футбол повинен стати в Україні національним видом спорту і рано чи пізно ми маємо поважно виступати на футбольній міжнародній арені». — про те, з чого починалося знайомство з футболом в інтерв’ю журналісту газети «За вільну Україну плюс» Юрій Кіндзерський: "Львівські вболівальники – найкращі, реально критичні і справедливі стосовно футболістів і самої гри" (21 жовтня 2010 року)

«Друзі зі Львова запросили мене до Львова, ми поспілкувались. На той час існував Газовик-Скала (Стрий), який не міг фінансувати свою діяльність. Погасивши борги «Скали», ми викупили по-суті місце у Першій лізі, заснувавши нову юридичну структуру, яка й досі називається Футбольний клуб «Львів». Ми не є правонаступниками колишнього «Львова», але, гадаю, усе краще звідти перейняли». — про заснування футбольного клубу «Львів» в інтерв’ю журналісту газети «За вільну Україну плюс» Юрій Кіндзерський: «Львівські вболівальники – найкращі, реально критичні і справедливі стосовно футболістів і самої гри» (21 жовтня 2010 року)

«Головним на цій дорозі була любов до львівського і галицького футболу і переконання в тому, що львівські вболівальники – найкращі, реально критичні і справедливі стосовно футболістів і самої гри. Тим паче, що я був упевнений: футболу для Львова ніколи не буде забагато. Отож, я вирішив розвивати другий професійний футбольний клуб у місті Лева». — про причини заснування другого професійного футбольного клубу у Львові в інтерв’ю журналісту газети «За вільну Україну плюс» Юрій Кіндзерський: «Львівські вболівальники – найкращі, реально критичні і справедливі стосовно футболістів і самої гри» (21 жовтня 2010 року)

«Створення ФК «Львів» при тому, що існує ФК «Карпати» - не є, звичайно, розпорошуванням зусиль, коштів чи талантів, бо львівський футбол міг би значно більше видавати «на гора» для всеукраїнського футболу, адже потенціал нашого регіону у цій сфері – величезний. Справжніх талантів на Львівщині є значно більше, ніж на два клуби, і роботи тут непочатий край. Як ми неодноразово чули і з вуст нинішнього мера, і багатьох львів’ян, Львів є одним з небагатьох міст України, в якому існують аж два професійні футбольні клуби з професійними дитячими футбольними школами (не треба й про це забувати). Є, тим паче, тільки деякі поодинокі українські міста з двома професійними футбольними клубами у Прем’єр-лізі (а ми там також перебували). Це не могло не додавати авторитету спортивному футбольному Львову. Скільки потрібно клубів містові загалом – це може визначити лише ринок: скільки зможе «проковтнути» професійного і взагалі футболу львівський вболівальник, стільки його й потрібно. Сьогодні цього не знає ніхто, але я впевнений: чим більше буде таких клубів, як ФК «Львів», тим краще для міста». — про кількість професійних футбольних клубів у Львові в інтерв’ю журналісту газети «За вільну Україну плюс» Юрій Кіндзерський: «Львівські вболівальники – найкращі, реально критичні і справедливі стосовно футболістів і самої гри» (21 жовтня 2010 року)

«На сьогодні основне завдання футбольного клубу «Львів» після нашого першого сходження у Прем’єр-лігу – другий, повторний, вихід до Прем’єр-ліги. Незважаючи на те, що це і фінансово й організаційно далеко не просто, що ми досі не маємо у Львові де грати і тренуємось на, м’яко кажучи, не надто добрих полях. Однак, як показує турнірна таблиця Першої ліги, ми поки що успішно йдемо на другому місці в зоні виходу до Прем’єр-ліги». — про завдання футбольного клубу «Львів» в інтерв’ю журналісту газети «За вільну Україну плюс» Юрій Кіндзерський: «Львівські вболівальники – найкращі, реально критичні і справедливі стосовно футболістів і самої гри» (21 жовтня 2010 року)

«Це знає увесь спортивний світ: одним з найкращих світових взірців у галузі виховання молодих футболістів є Голландія, особливо голандський «Аякс». Там все поставлено на найвищому рівні стосовно системи, але не треба забувати і про Бразилію, де функціонує ціла державна програма і все починається з пляжного та дворового футболу. Отож, таки вимальовуються футбольні країни – Бразилія і Голландія, а у клубу «Аякс» можна повчитись і нашій країні. Гадаю, що є також «більш спортивні» і «менш спортивні нації», якщо брати на генному рівні. Сьогодні, правда, ці терміни краще застосовувати до націй, зважаючи на їхні здобутки на Олімпіадах (у футболі в тому числі), на світових і європейських першостях… Усе залежить від економіки, від того, як політики вибудовують програми розвитку фізкультури, спорту та охорони здоров’я у країні, так і виглядає в кінцевому підсумку нація чи народ – більше або менше «спортивно». Бразилія, звісно, футбольна країна, але вона давно вже завойовувала світову корону. Натомість висунулись уперед Німеччина та Іспанія. За ступенем любові до футболу українці входять, напевне, до трійки народів світу. На жаль, стати футбольною країною щодо здобутків нам поки що не вдається. Якщо вважати, що справжнім спортивним обличчям кожної країни є її збірні, то нам ще належить дуже багато працювати». — про виховання молодих футболістів та футбольні традиції різних країн в інтерв’ю журналісту газети «За вільну Україну плюс» Юрій Кіндзерський: «Львівські вболівальники – найкращі, реально критичні і справедливі стосовно футболістів і самої гри» (21 жовтня 2010 року)

«У модерному суспільстві футбол є і бізнес, і фізкультурою на певному рівні, і здоровим способом життя, але професійний футбол – це насамперед потужний бізнес з елементами яскравого шоу. У розвинутих країнах він приносить прибуток, який відповідно вкладають у молоде покоління, дитячі школи, одне слово – у здоров’я нації. У нас, на жаль, так не є…» — про роль футболу в сучасному суспільстві в інтерв’ю журналісту газети «За вільну Україну плюс» Юрій Кіндзерський: «Львівські вболівальники – найкращі, реально критичні і справедливі стосовно футболістів і самої гри» (21 жовтня 2010 року)

«Загальний стан українського футболу показують різні рейтинги ФІФА і УЄФА, де ми хоча й не перебуваємо на найнижчих позиціях і у світі, і в Європі, але маємо значно вищий потенціал, який невдало використовуємо. Якщо Словенія, де два мільйони жителів, їде на Чемпіонат світу, а ми – ні, то тут захована проста відповідь на запитання. Найбільша проблема полягає в тому, що немає чіткої державної програми, а Федерація футболу, зі свого боку, або не може запропонувати чіткого плану розвитку українського футболу, або не спроможна успішно втілити його в життя. Хоча без фінансування і участі насамперед держави на найнижчому рівні тут не обійтися». — про стан і проблеми українського футболу в інтерв’ю журналісту газети «За вільну Україну плюс» Юрій Кіндзерський: «Львівські вболівальники – найкращі, реально критичні і справедливі стосовно футболістів і самої гри» (21 жовтня 2010 року)

«На мій погляд, спорудження стадіону у Львові до «Євро-2012» за кошти держави – уже вимушений захід. Годі навіть уявити, скільки за такі гроші можна було зреалізувати різноманітних проектів у школах, спортзалах, клініках – у галузі освіти та охорони здоров’я загалом. Не лише Львів, але й Львівщина вийшла б на місце номер один у Європі за кількістю спортивних споруд. Але «Євро-2012» підтискає, йдеться про імідж міста, а імідж так само немало коштує. Будемо сподіватись, що компенсація буде належною у вигляді потоку інвестицій на Львівщину. Якби доля дала мені змогу приймати рішення у даній справі, то я би одразу розпочинав будівництво стадіону, як тільки виконком УЄФА визначив Польщу та Україну, а відтак і Львів господарями. Тоді надворі стояв 2007 рік, так звана криза ще не стукала у двері багатьох наших сімей, економік і бізнесів, і треба було збудувати стадіон за кошти приватнихінвесторів». — про будівництво стадіону у Львові до «Євро-2012» в інтерв’ю журналісту газети «За вільну Україну плюс» Юрій Кіндзерський: «Львівські вболівальники – найкращі, реально критичні і справедливі стосовно футболістів і самої гри» (21 жовтня 2010 року)

«Негативно. Я категорично проти того, коли на міжнародній арені український спорт представляють так звані «натуралізовані» українці. Природа і Бог створили різні нації, і тому, мені здається, кожен народ повинен виставляти на змаганнях своїх питомих представників, які мають доказувати світові, що вони найсильніші, найпрудкіші, найкращі. Ми будемо старатися з усіх сил, щоб у футбольному клубі «Львів» не було легіонерів. На сьогодні нам не вдалось на всі сто відсотків виконати цю обіцянку – один наш футболіст таки є темношкірим громадянином України, але, я гадаю, ми поправимо цю ситуацію у міжсезонні і будемо справжнім українським клубом з українськими футболістами». — про натуралізацію спортсменів та легіонерів у футболі в інтерв’ю журналісту газети «За вільну Україну плюс» Юрій Кіндзерський: «Львівські вболівальники – найкращі, реально критичні і справедливі стосовно футболістів і самої гри» (21 жовтня 2010 року)

«Що стосується «перекуповування» футболістів іншими клубами, то це негативна практика, заборонена різними регламентами, як Федерації футболу України, так і ФІФА та УЄФА. Я прямо пов’язую незавоювання у минулому сезоні путівки до Прем’єр-ліги футбольним клубом «Львів» з тим, що у нас просто «перекупили» деяких футболістів ще навесні, тому вони перестали грати уже в другому колі, ходили пішки по полю та хворіли на псевдотравми». — про перехід футболістів до інших клубів та боротьбу за путівку до Прем’єр-ліги в інтерв’ю журналісту газети «За вільну Україну плюс» Юрій Кіндзерський: «Львівські вболівальники – найкращі, реально критичні і справедливі стосовно футболістів і самої гри» (21 жовтня 2010 року)

«Ми всі пам’ятаємо часи – хоч якими б вони не були поганими з погляду політичних свобод для українців – епохи Радянського Союзу, коли робилося все для того, щоб ватаги сільських хлопчаків чи дворові компанії у містах мали змогу виростати у футбольні команди. Це була правильна постановка питання, вірне рішення. Нині маємо подібне розвивати, бо тільки так з масового спорту виростуть майбутні професійні спортсмени, чемпіони світу, Олімпійських ігор. Організація такої практики буде одним із пунктів моєї передвиборної програми. Будемо намагатися на Львівщині максимально наблизитись до змагань на рівнях сільському і дворовому у містах. Для цього, зрозуміло, потрібні кошти, майданчики, м’ячі, форма, усіляке обладнання, оскільки сучасні обставини диктують відповідний сервіс. Громадську організацію підлітків треба всіма силами підтримувати, а не «реорганізовувати» чи ще якось втручатись у цей процес». — про розвиток дворового та сільського футболу в інтерв’ю журналісту газети «За вільну Україну плюс» Юрій Кіндзерський: «Львівські вболівальники – найкращі, реально критичні і справедливі стосовно футболістів і самої гри» (21 жовтня 2010 року)

«На цю тему написано дуже багато літератури. На мій погляд, найтиповішою рисою футбольної гри, яка посприяла, аби футбол став улюбленою грою мільйонів, – це динамізм усього дійства, що відбувається на полі, хвилюючий момент очікування голу, видовищність. Якщо проаналізувати усі світові матчі, то не знайдеться жодного, який би на сто відсотків повторював інший матч. До того ж приємно і корисно спостерігати, як 22 здорові людини протягом 90 хвилин наочно пропагують здоровий спосіб життя». — про причини популярності футболу в інтерв’ю журналісту газети «За вільну Україну плюс» Юрій Кіндзерський: «Львівські вболівальники – найкращі, реально критичні і справедливі стосовно футболістів і самої гри» (21 жовтня 2010 року)

«Загалом, до руху футбольних фанів ставлюся позитивно, якщо, звісно, нема порушення законодавства чи загальнолюдських норм поведінки. Існування фанів унаочнює привабливість футболу, а от дуже вже гарячі безконтрольні голови – це зле, бо псує імідж футболу. З цим треба боротись, і найконструктивнішими кроками мають бути роз’яснення, терпелива робота, спокійна поведінка більшості. Клуб має демонструвати нейтральне ставлення до всіх вболівальників, виховувати своїх прихильників у дусі толерантності. У крайньому разі, коли переступається межа, своє слово кажуть правоохоронці, які зобов’язані подбати про безпеку громадян. Це крайні і неприємні випадки, а після виявлення порушників я б надалі і близько не підпускав їх до стадіонів. Кожному спортсменові потрібні палка віра і підтримка своїх уболівальників. Кажу це і як колишній спортсмен, і як організатор спорту. Особливо, коли команда програє – чи то у першому таймі, чи у попередньому матчі. Може бути конструктивна критика, поєднана з прихильністю. У такий спосіб спортсмени і вболівальники взаємно виховують одні одних. Для нас було завжди великою приємністю показати гарну гру для львів’ян». — про футбольних уболівальників та їхню підтримку спортсменів в інтерв’ю журналісту газети «За вільну Україну плюс» Юрій Кіндзерський: «Львівські вболівальники – найкращі, реально критичні і справедливі стосовно футболістів і самої гри» (21 жовтня 2010 року)