Кульчицький Ігор Євстахович
| Кульчицький Ігор Євстахович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
І́гор Євста́хович Кульчи́цький (нар. 13 серпня 1941, Львів) — український радянський футболіст. Півзахисник, більшість кар'єри провів у львівських «Карпатах». Багаторічний капітан «Карпат». Володар Кубка СРСР 1969 року. Майстер спорту СРСР (1966). Провів 2 матчі за збірну СРСР.
Цитати
[ред.]«Тоді арбітри судили більш-менш кваліфіковано. Це по-перше. По-друге – в нас була дуже сильна команда. Якщо суддя заангажований, проте команда сильніша від суперника на голову, забиває м’яч за м’ячем – він нічого не зможе вдіяти. Ми тоді обігрували і київське «Динамо», і навіть «Палмейрас». Бразильці в Радянському Союзі не програли жодної гри, приїхали до нас, друголігової команди, і ми їх обіграли. На стадіоні були присутні близько 65 тисяч вболівальників - сиділи навіть на деревах, на освітлювальних щоглах... Тодішня "Дружба" була розрахована на 42 тисячі глядачів, хоча зазвичай поміщалося 50 тисяч - лавки дерев'яні, можна й потіснитися. З якою б командою не грали "Карпати" - навіть найслабшою - менше 40 тисяч на стадіоні не збиралося. |
«Ігор – молодий тренер. Він вже десять років працює у Львові з різними командами «Карпат» - молодіжними, юнацькими. Звісно, йому трішки важко, бо основний склад – це дуже серйозне навантаження. Але він вчиться, і я думаю, що буде не гірший від Севідова. Севідов також розпочинав із поразок, хоча в нього були досвідчені гравці. Натомість в Йовічевіча – переважно молодь». — про тренера Ігоря Йовічевіча в інтерв'ю football24.ua Кульчицький: Іскра української Незалежності спалахнула, коли "Карпати" здобули Кубок СРСР (17 серпня 2014 року) |
«Потрібно розуміти, що «Львів Арена» - це не львівський стадіон, а київський. НСК «Олімпійський», «Львів Арена» - ми тут не господарі. Якби господар був львівський, то звісно ж, що можна б було домовлятися. Той стадіон потребує великих грошей, набагато дешевше грати на своєму. В нас нема стільки грошей, як в «Шахтаря». Я дякую Богу, що Димінський ще тримає ту команду. Якщо б він взяв і кинув «Карпати», ми б могли повторити долю «Ниви» (Тернопіль) чи «Буковини». Тут, у Львові, ніхто не хоче займатися «Карпатами»». — про те, що суперстадіоні у Львові грає «Шахтар», натомість львівські команди змушені будуть перебиватися деінде… в інтерв'ю football24.ua Кульчицький: Іскра української Незалежності спалахнула, коли "Карпати" здобули Кубок СРСР (17 серпня 2014 року) |
«Очевидно, що «Карпати» не демонструють таку гру, як «Шахтар». Львівський вболівальник є такий, що йде на всі матчі, де команда показує ГРУ. Тобто люди не стільки йдуть підтримати «гірників», як подивитися на якісний футбол. Ми колись грали так, що на кожен матч приходило по 40, 50, 55 і навіть 70 тисяч вболівальників. І це на «Україну»! Якщо теперішні «Карпати» будуть так грати, як ми в 60-70-х роках, то збиратимуть більшу аудиторію, ніж «Шахтар»». — про те, що "Шахтар" створив "Карпатам" потужну конкуренцію у боротьбі за глядача та що потрібно робити "Карпатам", аби не програти в інтерв'ю football24.ua Кульчицький: Іскра української Незалежності спалахнула, коли "Карпати" здобули Кубок СРСР (17 серпня 2014 року) |
«Так, у фіналі Кубка відчувалося сприяння і симпатія суддів до ростовського СКА. Вирішальна гра за традицією відбувалася в День фізкультурника, який у Союзі відзначали 17 серпня. На матчі працювали найкращі судді СРСР. Наприклад, Тофік Бахрамов з Азербайджану отримав "Золотий свисток", як найкращий суддя світу. Грузин Круашвілі також мав міжнародну категорію. Ну а Хярмс нам розповідав, що у 1968 році нас "поховав", на нього чинився страшний тиск. Естонці - чесні люди, тож Хярмсу було дуже неприємно, але його просто змусили: "Якщо ти не допоможеш "Уралмашу" потрапити в еліту, то матимеш проблеми". "Карпати" вже тоді мали виходити у вищу лігу, проте нас засудили. А наступного року, у фіналі Кубка, Хярмс був асистентом головного арбітра. |
«По-перше, були українські гасла. Наприклад, коли ми грали фінал у Москві, на трибунах співали "Черемшину" - і не лише ті тридцять тисяч наших вболівальників, які прибули на матч. "Черемшина" - це хіт всього Радянського Союзу, тож москвичі її знали і підтягували за українцями. Дуже дружня атмосфера панувала на трибунах. А коли матч закінчився і ми поїхали з "Лужників", галицькі вболівальники у кількості 30 тисяч осіб пішли через Красну площадь, співаючи українських пісень. У Кремлі заціпеніли - подумали, що це почалась революція. Львівське керівництво мало страшенний клопіт, бо їм одразу зателефонували з Москви. Іноді стаю свідком дискусій між депутатами, які сперечаються про те, коли ж почалося відродження України. "Шановні, - кажу.- Ви всього не знаєте. Іскра пішла у 1969 році, коли наші вболівальники з Західної Галіції розбудили "вічносп'ящего Лєніна". Його ніколи ніхто не будив, а ми розбудили - звідси пішло відродження України, нашої Незалежності». — про фольклор на трибунах та що скандували, коли на "Карпати" приходило по 40-50 тисяч в інтерв'ю football24.ua Кульчицький: Іскра української Незалежності спалахнула, коли "Карпати" здобули Кубок СРСР (17 серпня 2014 року) |
«Знаєте, це смішно - грамотами і костюмами. Коли ми розповідали про те гравцям інших клубів, вони реготали і не могли повірити. Але у Львові так є, що там казати! Немає, знаєте, такого сприяння, заохочення, солідного нагородження. Отаке щось дадуть "для годиться" і все». — про те, як нагородили команду "Карпат" за Кубок СРСР в 1969 році в інтерв'ю football24.ua Кульчицький: Іскра української Незалежності спалахнула, коли "Карпати" здобули Кубок СРСР (17 серпня 2014 року) |
«Лобановський дійсно був тренером з великої літери - найкращим в Союзі і одним з найкращих в Європі. Він поставив на рейки футбольну теорію, залучив до процесу лікарів. При відборі гравців у "Динамо" Лобановський радився з ними - чи витримає новачок його фізичні навантаження. Створив наукову групу. Таких тренерів я більше не бачив - це була легенда. |
Примітки
[ред.]
