Кульчинська Ольга Сергіївна

Ольга Кульчинська

Стаття у Вікіпедії

Кульчинська Ольга Сергіївна (12 липня 1990, Рівне, Рівненська область, Україна) — українська оперна співачка, сопрано. Виступала у найвідоміших оперних театрах Парижу, Нью-Йорка, Амстердаму, Цюриха, Барселони, Гамбургу, Рима.

Цитати

До перемоги на вокальному конкурсі в Барселоні в мене номінально був агент, але він нічого мені не пропонував, ми контракт не підписували. А через два місяці після конкурсу мене запросила Цюрихська опера на постановку «Капулетті та Монтеккі» з Джойс ДіДонато. За місяць до прем’єри одна співачка відмовилась від участі, я мала її замінити. Впродовж декількох тижнів вивчила партію, онлайн займалась зі своєю викладачкою. Режисером був Крістоф Лой, з яким я відтоді дуже плідно співпрацюю. Такі режисери насправді дають співакам найвищу акторську школу. Після цюрихської постановки в мене вже пішли цікаві контракти. Звичайно, агент теж відіграє значну роль. Зараз моїми справами займається Center Stage Artist Management.

Дуже важливо бути готовим до викликів, не боятись ризиків і бути на одній хвилі з режисером. Пробувати раз у раз, не виходить — шукати інший спосіб. Наприклад, у Барселоні я співала Лейлу («Шукачі перлин» Жоржа Бізе), і режисер перетворив дійство на реаліті-шоу серед пляжу. Мені довелося виконувати дуже складну, колоратурну арію в різних позах йоги. Тож я багато займалась вдома: виспівувала і тренувалась, як спортсменка. Головне — практика і ще раз практика, відкритість до всього нового. І коли ти розумієш, що змогла це зробити, то відчуваєш таку безмежну свободу!..

Напевно, по максимуму такий мій образ був у «Цезарі» — в зовсім короткій сорочці. Спочатку було трошки незручно, а потім починаєш співати, занурюєшся в роль — і ти вже про це не думаєш. А вперше я з цим стикнулась у «Капулетті та Монтеккі» Вінченцо Белліні: моя героїня з’являється негліже, потім вдягає весільну сукню, знов її знімає. Не можу сказати, що це мені було складно, дискомфорту я не відчувала. До речі, деяким співачкам доводиться навіть у купальниках на сцену виходити.

Оперета — це взагалі моє, в мене німецька дуже природно звучить. Мені завжди комфортно в цій музиці. Я вважаю, що оперні виконавці обов’язково мають просто навіть вдома наспівувати попмузику: це дає гнучкість апарату. Ти мусиш уміти співати не тільки академічною постановкою, яка є найближчою до природної. Адже такі артисти, як Барбра Стрейзанд, наприклад, використовують інші методи, щоб брати верхні ноти. І коли я починаю співати репертуар Стрейзанд, у мене ламається голос у певному регістрі, тому що вона відкриває гортань по-іншому.

У мене є піаністи, з якими дуже давно спілкуюсь і які знають мій голос. Вони, до речі, не в театрах працюють: один у Відні живе, він фрілансер, інша піаністка — в Мюнхені. Я з ними роблю різний репертуар, їхньому слуху цілком довіряю. Крім того, дуже багато років займаюсь з вокальною викладачкою, котрій неймовірно вдячна. Адже голос постійно росте, він змінюється, і вона цей процес чудово розуміє. Тому мати таку колегу дуже важливо для мене.

Через те, що нас часто гримують, важливо слідкувати за очищенням і доглядом — хай це буде навіть один хороший крем. Втім, у мене інша проблема: пів валізи з отими скляночками кремів, сироваток, засобів для волосся. Я все це мушу з собою возити.

Щодо одягу — з ним теж непросто, хочеться у валізу взяти все! Я ж людина, яка любить вдягатися — до слова, не капсульно. Часто подорожую, тож зазвичай беру базові вбрання. Хоча люблю в один день ходити на підборах, в інший — у кросівках, або ж обираю рок-стиль. Через день знову щось елегантне кортить вдягнути. Тож у цьому плані складно подорожувати — бажано взяти те, що було б цікаво носити.

Я дуже ціную наші бренди, українські. У мене є декілька виробів Христини Рачицької в стилі вишиванок. Також дуже подобається Gepur і головні убори Ruslan Baginskiy. Підборам надаю перевагу влітку. Концертні туфлі теж на підборах — улюблені Armani, Dior. Придивляюсь до Manolo Blahnik. Проте для сцени вище семи сантиметрів взуття не підходить — така наша специфіка...

Я рік тому почала танцювати танго. Мені це дуже до снаги! Я в Зальцбурзі ходила на уроки, в Лондоні теж. Багато людей різного віку відвідують танцклас — до речі, чоловіків більше, ніж жінок. Люблю також займатися спортом, але в міру. Хоча деякі з моїх колег бігають марафони так завзято, наче це для них не хобі, а спосіб життя.