Кузнецов Віктор Михайлович

Кузнецов Віктор Михайлович

Стаття у Вікіпедії

Віктор Васильович Кузнецов (25 лютого 1949, Каменоломня, Кримська область, СРСР) — колишній радянський футболіст, півзахисник, а також український футбольний тренер. Має молодшого брата Сергія, який також був футболістом.

Насамперед відомий виступами за клуб «Зоря», а також національну збірну СРСР.

Цитати

«Одразу й не скажеш. Є певна ностальгія за тими часами, командою, хлопцями. До того ж, були, крім золотих нагород, ще й срібні, бронзові, Кубок, однак, ви ж розумієте, що в союзні часи чемпіонат виграти було не просто. Тоді ледь не кожна команда у «вишці» представляла цілу республіку, відтак рівень учасників союзної ліги був дуже високим. Але з роками ця чемпіонська ейфорія притупляється. Спочатку була гордість за місто, команду, вболівальників, які нарешті дочекалися медалей вищої проби. А потім наші звитяги увійшли в історію, тож наразі сприймаєш усе це трохи по-іншому. Проте, все одно приємно усвідомити, що я недаремно провів футбольні роки в Дніпропетровську, внісши й свій вклад у найвищі досягнення «Дніпра»». — про відчуття, які перепов­нюють, коли згадує «золотий» 1983 рік в інтерв'ю сайту "Український футбол" Віктор КУЗНЕЦОВ: «Наша єдність — це найбільша заслуга чемпіонського «Дніпра» (2 лиситопада 2013 року)

«Коли в останньому матчі сезону обіграли «Спартак». Насправді, вже після першого кола стало більш-менш зрозуміло, що якісь медалі ми точно здобудемо. Однак упродовж сезону в нас стовідсоткової впевненості у чемпіонстві не було. Повторюся: всі команди були дуже сильні, чемпіонат рівний, не було ні відвертих аутсайдерів, ані визнаних фаворитів. Усі перебували на однаково високому рівні. А ми ж були провінційним клубом, тому нам було ще складніше. На фінішній прямій ми вже були надто впевнені у своїх силах, можливостях, за рахунок цього, гадаю, й змогли посісти першу сходинку». — про те, на якому етапі чемпіонату відчули, що зможете вперше приміряти чемпіонську корону у 1983 році в інтерв'ю сайту "Український футбол" Віктор КУЗНЕЦОВ: «Наша єдність — це найбільша заслуга чемпіонського «Дніпра» (2 лиситопада 2013 року)

«Я би лише так говорити не став. Йому вдалося підібрати команду справжніх професіоналів, не тільки футболістів, а й інших працівників клубу, тих же помічників, медичний персонал, адміністраторів тощо. Й усі ці люди об’єдналися навколо ідеї, відтак вийшла «золота» команда. Кожен займався своєю справою. Володимир Ємець, у свою чергу, був людиною вимогливою, гарним організатором і мотиватором. Усі його вказівки виконувалися, ніхто не «халявив». Тому за рахунок професіо­налізму ми й змогли досягти таких вершин». — про роль тренера Володимира Ємця у чемпіонстві того сезону в інтерв'ю сайту "Український футбол" Віктор КУЗНЕЦОВ: «Наша єдність — це найбільша заслуга чемпіонського «Дніпра» (2 лиситопада 2013 року)

«Це ж був колишній Союз, відтак головним керівником для всіх радянських команд виступала компартія. Ставка в нас складала 220 рублів, плюс 80 за кожну перемогу. Тоді все фінансувала держава, тому заробітна плата по Союзу коливалася на одному рівні. Певна річ, десь, можливо, давали більші преміальні, однак ставка точно була однакова. Ми займалися своєю справою, а хто й звідки бере гроші — це футболістів мало хвилювало. Головне, щоби платили». — про фінансування "Дніпра", що перебував на балансі дніпропетровського «Південмашу» в інтерв'ю сайту "Український футбол" Віктор КУЗНЕЦОВ: «Наша єдність — це найбільша заслуга чемпіонського «Дніпра» (2 лиситопада 2013 року)

«...Нам подарували по телевізору, преміальні підвищили. Із початком нового сезону, коли з хлопцями остаточно розрахувалися, деякі собі й «Волгу» придбали, хтось «Жигулі». Тоді ж ще й черги на всю цю розкіш були, але нам дозволили їх обійти, однак купували суто за свої гроші». — про те, як керівницт­во віддячило футболістам «Дніпра» за чемпіонське звання в інтерв'ю сайту "Український футбол" Віктор КУЗНЕЦОВ: «Наша єдність — це найбільша заслуга чемпіонського «Дніпра» (2 лиситопада 2013 року)

«Скажу, що не було особливої різниці. Тоді така кількість автобусів із уболівальниками виїжджала до Кривого Рогу, що ми почували себе там, як удома. Окрім того, Кривий Ріг — це ж Дніпропетровська область, тому різниця особливо не відчувалася. Можу навіть сказати, що грали ми таки вдома: атмосфера, вболівальники — все було звичним. Єдине, що до поля дніпропетровського більше звикли, але згодом й до криворізького пристосувалися». — про те, що за колишнього Союзу Дніп­ропетровськ був закритим містом, тому матчі єврокубків проводили у Кривому Розі в інтерв'ю сайту "Український футбол" Віктор КУЗНЕЦОВ: «Наша єдність — це найбільша заслуга чемпіонського «Дніпра» (2 лиситопада 2013 року)

«Так, ми тоді жили, як професіо­нали. Геннадій Опанасович у сенсі побудови роботи футбольного клубу набагато обігнав час. Футболісти були забезпечені всім необхідним. У нас було два адміністратори, два лікарі, в команді футболісти ніколи не займалися якимись побутовими проблемами. Тобто, робота була настільки професійно організована, що гравці справді нічого не потребували. Якщо й виникали певні проблеми, їх вирішували негайно. Повторюю: професіоналізм у тій команді був скрізь». — про те, як робота начальника команди Геннадія Жиздика впливала на результати «Дніпра» в інтерв'ю сайту "Український футбол" Віктор КУЗНЕЦОВ: «Наша єдність — це найбільша заслуга чемпіонського «Дніпра» (2 лиситопада 2013 року)