Кравець Олена Юріївна

Кравець Олена Юріївна

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Оле́на Ю́ріївна Маляшенко, у шлюбі Краве́ць (1 січня 1977, Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР) — українська комічна акторка, співачка, телепродюсерка та ведуча. Єдина жінка в команді «Студії Квартал-95», лідерка телешоу «Жіночий квартал», ведуча шоу «Тихий вечір» на телеканалі «Дім».

Цитати

«Мені надзвичайно приємно це чути, дякую вам за такі слова й теплу підтримку. І особливо за те, що хочеться більше – це безцінно. Чесно кажучи, мені й самій дуже хочеться частіше займатися Telegram-каналом, але я належу до покоління, яке тільки зараз вчиться бути у стосунках із соцмережами. Більшу частину мого життя їх просто не існувало, тож цієї навички – "вести" сторінку – у мене ніколи не було. Мені значно ближчий живий контакт: я люблю бачити очі, говорити за столом чи зі сцени, обожнюю офлайн-події. Зізнаюсь, у мене досить складні стосунки з соціальними мережами, і це, мабуть, причина, чому я рідко з’являюся в Telegram – на превеликий жаль і мій, і, як я розумію, моїх читачів. Але хочу поділитися: саме Telegram для мене – найінтимніший простір серед усіх платформ. Він значно глибший, тепліший, ніж Instagram чи Facebook. Це мій внутрішній видих, місце, де я можу поділитися чимось важливим, що просто не вміщується всередині. І я знаю, що саме тут – моя аудиторія, дуже рідна, чутлива, вдячна за кожен, навіть невеликий, допис чи голосове. Я це надзвичайно ціную. А ще мої подруги кажуть: "Знаєш, люблю твій канал саме за те, що ти не задовбуєш. Тебе не треба читати щодня, там не накопичуються сотні повідомлень". І в цьому, мабуть, теж є своя особливість: я не нав’язлива. Але обіцяю – постараюся з’являтися частіше. Дякую вам дуже». — про власний Telegram-канал та де знаходить енергію в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA "Баню без пояснень – до побачення!" Олена Кравець про складні стосунки з соцмережами, повернення в "Квартал 95" та чарівну фразу від страхів (34 квітня 2025 року)

«Ну от, ви прямо в точку потрапили. Ви сказали: "жінка, яка не здається" – і це така правда, така суть цієї новели (хоча я й не думала, що це взагалі новела). Це була проста вправа на письменницькому курсі Method Writing – потрібно було написати текст із нічого і ні про що. Просто сісти і почати: з цього моменту, з цієї миті, не думаючи про тему. І от народився цей текст – справжній, щирий, повністю з тієї хвилини мого життя. Потім я виклала його в телеграм і запитала жінок: яка ви? І відповіді... вони були неймовірні. Вони дуже зачепили. Декілька жінок написали, що в них усе виходить: і за собою доглянути, і з дітьми впоратися, і в кар’єрі реалізуватись – от така, знаєте, майже ідеальна картинка. Але це були радше винятки. Більшість – відповідали так, як ви. Відверто. Абстрактно, але сильно: "та, що не здається", "та, що у вічному пошуку", "та, що хоче літати"… І були ті, хто зізнавалися у своїй вразливості – і це, на мою думку, абсолютний критерій сили. Вміння визнавати свою слабкість – це сила. Одна відповідь мене особливо зворушила: жінка спершу описала себе доволі суворо – що вона не ідеальна, щось не встигає, щось не складається. А потім каже: "Пішла й запитала в чоловіка – яка я жінка?" І він їй відповів: "Та, з якою ніколи не сумно. З тобою просто неможливо засумувати". Це було настільки щиро й по-людськи, що я буквально побачила її перед очима – ту, з якою весело жити, яка тримає світ навколо себе в русі. Це вправа, яка починалась із нічого, виявилась цілим досвідом. Вона стала чимось, що об'єднало дуже різних жінок і їхнє глибоке бачення себе». — про новелу "Яка я жінка?", яку виклала в соцмережу в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA "Баню без пояснень – до побачення!" Олена Кравець про складні стосунки з соцмережами, повернення в "Квартал 95" та чарівну фразу від страхів (34 квітня 2025 року)

«Мені здається, щоб говорити життю "так", зовсім не обов’язково знати, що буде завтра, через місяць чи рік. Навпаки – це "так" живе саме в теперішньому моменті. Його не відкладеш на потім. Його потрібно вибирати просто зараз – на користь життя, на користь світла. Іноді це "так" – у зовсім дрібних, побутових речах: у тому, з якої чашки ви сьогодні п’єте каву. У тому, як ви проводжаєте дітей до школи. Яку музику вмикаєте, коли їдете на роботу. Як говорите з паркувальником чи з заправником на АЗС. Як реагуєте на дзвінок із незнайомого номера. І навіть у тому, як ви ставитеся до людей, які вам не дуже близькі за духом. У кожній такій дії – ваш вибір, ваша чесність із собою. Це і є життя. Воно складається з того, що ми робимо, коли нас ніхто не змушує. Це як книжка, яку ми самі пишемо – сторінка за сторінкою. І зовсім не обов’язково знати, чим вона закінчиться. Ми ж не перестаємо дивитися фільм тільки тому, що не знаємо фінал. Ми дивимось – бо нам цікаво, бо ми в процесі. Ось і тут так само. А що мене тримає? Дуже прості речі. Хохми дітей. Смішні відео в рілсах – я реально можу дивитися одне за одним, реготати до сліз, а потім розчулитися – сидіти за столом, обкладена серветками, і розуміти: от, це мене зараз врятувало. Я люблю ці моменти. Я люблю усамітнення. Коли в постійній метушні, коли не встигаю нічого, я відчуваю, що сварюся з реальністю. А от коли є простір на відповідь, на тишу, на маленький ковток спокою – от це теж дуже тримає». — про те, за які радощі вдається зараз триматися в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA "Баню без пояснень – до побачення!" Олена Кравець про складні стосунки з соцмережами, повернення в "Квартал 95" та чарівну фразу від страхів (34 квітня 2025 року)

«Що таке "погані" думки? Бо в мене, чесно кажучи, навіть немає чітких критеріїв, що вважати такими. Але якщо говорити про тривожні, страшні думки – наприклад, коли під час повітряної тривоги уявляєш найгірше – от це для мене вже справді "погане". І на такі випадки в мене є інструмент. Колись мені підказали фразу, яка допомагає не просто відганяти страхи, а ніби знімати їх із реальності – дематеріалізовувати. Вона називається "субстанція стирання". Я вивчила її напам’ять, і щоразу, коли в моїй уяві починають розгортатися якісь темні сценарії, проговорюю, знову і знову – доти, поки не відпустить. Звучить вона так: "Прибираю подію, стираю ініціацію, розчиняю причину, зупиняю процес, згортаю матеріалізацію". Це така моя внутрішня техніка – м’яка, але дуже ефективна. Вірю, що вона працює. Якщо вам відгукується – спробуйте, можливо, теж стане в пригоді». — про те, що робить з поганими думками в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA "Баню без пояснень – до побачення!" Олена Кравець про складні стосунки з соцмережами, повернення в "Квартал 95" та чарівну фразу від страхів (34 квітня 2025 року)

«А щодо хейту в соцмережах – то відповідь вже є у вашому другому запитанні: я баню. Без зайвих сумнівів. Я не бачу сенсу залишати у своєму просторі, навіть віртуальному, людей, які злі чи недоброзичливі. Особливо якщо ми навіть не знайомі. Для чого мені ця взаємодія, ця токсичність? Я порівнюю це з власною домівкою. Якщо людина заходить до тебе в брудному взутті, а ти чемно просиш її вийти, а вона не реагує – тоді просто зачиняєш двері. Це – мій простір, і я маю право берегти його. Без пояснень, без дискусій. Тому так: дуже швидко – і до побачення». — про те, як переживає хейт, який заполонив соціальні мережі в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA "Баню без пояснень – до побачення!" Олена Кравець про складні стосунки з соцмережами, повернення в "Квартал 95" та чарівну фразу від страхів (34 квітня 2025 року)

«Ми з Машею вже не записуємо подкаст, але згадуємо його з теплом. І всі гості, без винятку, були неймовірні. Не можу виділити когось одного – кожна розмова була по-своєму цінною, цікавою і для нас, і для слухачів. Це було живе, щире спілкування – і ми самі багато чого навчалися під час записів. Щодо того, як ця спільна робота вплинула на наші стосунки – дуже позитивно. Ми відкрили одне одного з нового боку. Побачили, що можемо працювати разом, чути і підтримувати одне одного в абсолютно новому форматі. Це було справжнє відкриття і велике здобуття для нас обох». — про нові випуски подкасту "Вдома поговоримо", який вела зі старшою донькою в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA "Баню без пояснень – до побачення!" Олена Кравець про складні стосунки з соцмережами, повернення в "Квартал 95" та чарівну фразу від страхів (34 квітня 2025 року)

«Щодо рішення дозволити Маші жити окремо з 15 років – згадую цей період з усмішкою. І справді вважаю, що це було правильне рішення. Я молодець, крута мама. Вона була до цього готова – їй дуже потрібен був цей досвід. І згодом сама не раз зізнавалася, що вдячна за нього. Це дало їй відчуття свободи, сили і довіри». — про те, чому дозволила донці жити окремо з 15 років у ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA "Баню без пояснень – до побачення!" Олена Кравець про складні стосунки з соцмережами, повернення в "Квартал 95" та чарівну фразу від страхів (34 квітня 2025 року)

«Це зовсім інша історія. Не лише тому, що я сама вже інша, досвідченіша, спокійніша, але й тому, що тепер нас не двоє, а четверо, і ця кількість змінює все: простір, ритм, навіть мовчання звучить інакше. З Машею ми були одна в одної, а тут – двоє молодших, і кожен зі своїм характером, своїм "тут і зараз", своїм "не хочу", "хочу обійматися" і "в мене ідея!". Бували періоди, коли справді було важко. Але я ніколи не соромилась просити про допомогу – і не ставила собі підніжку думками на кшталт: "Ти що, не справляєшся?" У певний момент у нас навіть було три няні, і я зовсім не вбачаю в цьому трагедії. Потім підключалися бабусі, дідусі – всі, хто міг і хотів бути поруч. І це нормально. Бо мама залишається ключовою фігурою в житті дитини не тому, що вона завжди фізично поруч, а тому що вона вміє бути справжньою, живою, відкритою». — про те, як стала мамою з різницею у 13 років у ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA "Баню без пояснень – до побачення!" Олена Кравець про складні стосунки з соцмережами, повернення в "Квартал 95" та чарівну фразу від страхів (34 квітня 2025 року)

«Так, часом втома накривала, іноді дратували якісь дрібниці, бувало, хотілося просто помовчати, і я собі це дозволяла. Я ніколи не робила вигляд, що мені добре, якщо мені було зле, і не вдавала веселу, коли хотілося побути в тиші. Це – мій принцип: не грати роль, а бути з дітьми в чесному контакті. Вірю, що саме це і є основа довіри, того глибокого зв’язку, який з роками тільки росте. Ми багато говоримо – і це одна з моїх улюблених частин нашого спільного життя. Інколи я питаю: "Ну що, сідаєте з планшетами чи поговоримо?" – і вони радо відкладають техніку. Ми говоримо про стосунки, про сни, про "а як би ти вчинила, якби...", про все. Я намагаюся не моралізувати, не вчити – просто слухати й бути. Іноді навіть не треба порад – достатньо бути поруч, чути і не тікати у справи. У такі моменти я думаю: а може, саме це і є материнство – ділити тишу, ділити слова, ділити світ так, щоб він не зменшувався, а розширювався». — про особливості виховання молодших дітей в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA "Баню без пояснень – до побачення!" Олена Кравець про складні стосунки з соцмережами, повернення в "Квартал 95" та чарівну фразу від страхів (34 квітня 2025 року)

«Рішення піти з "Кварталу" було для мене непростим. Це величезна частина мого життя, і там – дуже рідні, дуже важливі для мене люди, з якими росла, творила, проживала свої найяскравіші професійні етапи. Тому було важко. Але всередині я розуміла: настав момент іти далі. Комунікація з колегами відбувалась спокійно, з повагою. Я на той момент була не в Україні, тож спілкувались переважно через листування. Я дуже вдячна, що мене прийняли з розумінням. Навіть якщо просто зробили вигляд, що зрозуміли – вдячна і за це. Ми зараз спілкуємось рідко, але я не відчуваю між нами образ чи напруження. У мені лишилося тепло. Чи допускаю я повернення? Станом на зараз – навряд. Але в житті ніколи не можна говорити "ніколи"». — про те, чому вирішили піти зі складу "Кварталу 95" в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA "Баню без пояснень – до побачення!" Олена Кравець про складні стосунки з соцмережами, повернення в "Квартал 95" та чарівну фразу від страхів (34 квітня 2025 року)

«Коли я дізналася, що Ласточкін пішов у ЗСУ, це справило на мене велике враження. Я завжди знала, що він сильний духом чоловік, з чітким внутрішнім стрижнем, але саме цей вчинок – це було щось особливе, відчула неймовірну повагу і вдячність. Люди, які приймають такі рішення, заслуговують на захоплення і гордість. Що стосується Віті Розового, то за нього дуже переживала. Це людина, яка дійсно має значення для всіх нас. Вітя – глибока особистість, і навіть коли він жартує, в його словах завжди є серйозний підступ. Сподіваюся, що йому вдасться продовжити тішити нас своєю мудрістю та талантом. Його присутність – це важливо, і я дуже ціную цю людину». — про реакцію на те, що пішов до складу ЗСУ Ігор Ласточкін, а Віктор Розовий отримав тяжке поранення в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA "Баню без пояснень – до побачення!" Олена Кравець про складні стосунки з соцмережами, повернення в "Квартал 95" та чарівну фразу від страхів (34 квітня 2025 року)

«Для того щоб все більше українців відкривали для себе свою культуру, потрібно передусім мати внутрішнє бажання – пізнати себе, своє коріння, свою мову, музику, літературу, кіно. Це насправді про глибше: про відповідь на питання "що мені важливо?". Моя думка тут може бути не дуже популярною, але я справді вірю в право людини на особистий простір. Ми всі маємо цю "кімнату" – місце, де залишаємося наодинці з собою. І в цьому просторі кожен має право робити те, що хоче – слухати, згадувати, відчувати. Якщо щось із минулого гріє, дає відчуття спокою – це може бути частиною процесу зцілення. Я не маю претензій до того, що людина слухає наодинці – аби після цього вона виходила з цієї кімнати трохи щасливішою або трохи сильнішою». — про те, як відкриває для себе сучасну українську культуру – музику, кіно, літературу, акцентуючи увагу, що це все було, але ми раніше мало не знали в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA "Баню без пояснень – до побачення!" Олена Кравець про складні стосунки з соцмережами, повернення в "Квартал 95" та чарівну фразу від страхів (24 квітня 2025 року)

«Але є публічний простір. І є війна. І якщо ми говоримо про підлітків, які вмикають гімн Росії посеред Києва, в місті, де лунають сирени, де вулиці мають імена загиблих героїв, – це вже не про "музичний смак", це про брак емпатії, знань, елементарної людяності. Це – публічна демонстрація байдужості до болю. Контекст важить. Сьогодні українська культура – це не просто про естетику, це про опір, про свідомий вибір. І якщо ми не хочемо чути на своїх вулицях гімн держави-агресора, то маємо не лише забороняти, а й пропонувати: цікаві, глибокі, живі культурні продукти, створені тут, поруч з нами». — про те, що потрібно, зробити для того, щоб все більше українців дізналися про це, щоб не було ситуацій, коли українські музичні рейтинги очолюють російські співаки, а молодь на Подолі слухає російський гімн в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA "Баню без пояснень – до побачення!" Олена Кравець про складні стосунки з соцмережами, повернення в "Квартал 95" та чарівну фразу від страхів (24 квітня 2025 року)

«Ідея цієї моновистави виникла з бажання зробити щось не лише комічне, а справжнє - життєве, світле, те, що надихає. Я носила її в собі ще з 2018 року, але реалізувалася вона лише зараз. Мабуть, після початку великої війни ми всі стали гостріше відчувати потребу у світлі, у житті, у чомусь, що підтримує. Тож вистава стала для мене природним продовженням того, що завжди мене цікавило - жінка, психологія, акторство. І, здається, саме зараз настав момент, коли всі ці складові нарешті зійшлися в одному місці». — про те, що надихнуло створити моновиставу "Можна я просто посиджу?" в ексклюзивному інтерв’ю РБК-Україна Олена Кравець: Я нарешті роблю те, у що вірю (24 листопада 2025 року)

«Ми з Анною Лелик - психотерапевткою та соавторкою всіх історій моно­вистави - одразу знали, що хочемо говорити про сучасних жінок і про те, що відгукується нам тут і зараз. Історії, написані сто років тому, сьогодні звучать інакше. Хіба що кохання - воно завжди вічне, йому неважливо, скільки минуло століть. Але сучасне життя - це інші виклики, інші переживання, які ми не очікували зустріти. Ми обирали героїнь, у чиїх історіях відбувається внутрішня війна: коли звичний світ руйнується, і після цього вже нічого не буде, як раніше. Це ті жінки, які раптом починають ставити собі непрості запитання. Наприклад, одна замислюється, чи має сенс її шлюб. Інша втратила дім і живе з почуттям провини. Є жінка, яка не може прийняти свій вік. І та, що вагається купити гарну сукню - бо "чи доречно це зараз?". Усі ці історії - про нас і наше суспільство сьогодні. Через героїнь ми намагалися знайти відповіді на запитання, які турбують кожну з нас». — про те, як обирала п’ять героїнь для вистави в ексклюзивному інтерв’ю РБК-Україна Олена Кравець: Я нарешті роблю те, у що вірю (24 листопада 2025 року)

«Є, але він настільки магічний і трошки дивний, що не скажу. І ні, це не алкоголь». — про маленький "ритуал", який допомагає налаштуватися на роль перед виходом на сцену в ексклюзивному інтерв’ю РБК-Україна Олена Кравець: Я нарешті роблю те, у що вірю (24 листопада 2025 року)

«Для мене "посидіти і почути себе" - це дати собі простір для чесної розмови з собою. Без шуму, без метушні, у тиші, де немає потреби нічого доводити. Ми часто тікаємо від цього стану - заповнюємо його справами, словами, людьми. Але коли залишаєшся сам на сам із собою, з’являється шанс подивитися правді в очі. І, можливо, визнати: так, колись я це обрав, але тепер хочу інакше. Бо все, що ми не змінюємо - ми продовжуємо обирати. Оце і є - посидіти й почути себе». — про те, що особисто означає "посидіти і почути себе" в ексклюзивному інтерв’ю РБК-Україна Олена Кравець: Я нарешті роблю те, у що вірю (24 листопада 2025 року)

«Слухайте, в мене не було такого моменту вже дуже давно - щоб життя зупинилося і нічого не змінюється. Мені здається, у нас кожного дня змінюється життя то в одну, то в іншу сторону, то в бік надії, то в бік зневіри. Тому я давно не памʼятаю такого, щоб життя зупинилося і нічого не змінювалося. Навіть не впевнена, чи було взагалі». — про те, як справляється з моментами, коли здається, що життя “зупинилося” і нічого не змінюється в ексклюзивному інтерв’ю РБК-Україна Олена Кравець: Я нарешті роблю те, у що вірю (24 листопада 2025 року)

«Кожна жінка здатна на нього. І так, вона може до нього дійти, якщо має потребу в цих змінах. Якщо те, що раніше тримало її, сьогодні не працює. Настає період у житті, коли рівень внутрішнього дискомфорту досягає такої межі, з якою важко миритися. Добре, коли є зв’язок із собою, контакт із серцем, сили зробити певні рухи. Тоді, рано чи пізно, через внутрішню роботу, через, можливо, якийсь спротив, жінка прийде до точки неповернення. Вона потрапить у власну турбулентність та вирішить: чи повертатися їй назад, чи пройти крізь цю тряску й вийти на зовсім інші повітряні потоки - на зовсім іншу свою висоту». — про те, що кожна жінка має свій "момент переродження" в ексклюзивному інтерв’ю РБК-Україна Олена Кравець: Я нарешті роблю те, у що вірю (24 листопада 2025 року)

«Я знаю, що люди це відчувають. Після вистави вони виходять іншими - спокійнішими, чеснішими з собою. Вони розуміють, що не самі у своїх болях і сумнівах. Що з ними все гаразд. Що вони - живі. Дехто потім каже мені: "Страх зник. Мені хочеться бути справжнім". І я думаю - ось для чого все це. Театр - це не про розвагу. Це про внутрішній рух, про те перше запитання до себе, яке раптом визріває десь глибоко всередині». — про те, як глядачі ставляться до моновистави в ексклюзивному інтерв’ю РБК-Україна Олена Кравець: Я нарешті роблю те, у що вірю (24 листопада 2025 року)

«Звісно. Це для мене теж певна розрада. Я б цього не робила, якби не відчувала на рівні душі, на рівні серця. Для мене кожна вистава - це свято, кожен глядач, який прийшов, - це гість. Це дуже класне відчуття. Я нарешті роблю те, у що вірю. Те, що дуже давно хотіла зробити». — про те, що мистецтво, сцена та власні героїні допомагають відчувати духовний зв’язок із собою в ексклюзивному інтерв’ю РБК-Україна Олена Кравець: Я нарешті роблю те, у що вірю (24 листопада 2025 року)

«За останній рік я переглянула стільки вистав, скільки раніше не бачила за кілька років разом. Це справді нове відкриття себе через театр. Конотопська відьма, Калігула, Марія Стюарт, Макбет у Театрі Франка, Ромео і Джульєтта у театрі Лесі Українки, Камінний господар і Зелені коридори на Подолі, моновистава Усі кращі речі на Лівому березі, Мої океани, Твій хтось за щоденниками Лесі Українки в Театрі на Печерську, Червона рута, Кабаре, Шафа, FLAMBE — усі ці вистави стали частиною мого особистого шляху. Мені здається, театр сьогодні став місцем дотику до живого. До правди, до краси, до болю — до всього, що болить і підтримує водночас. Можливо, раніше ми відкладали «на потім» живе мистецтво, зустрічі з глибиною. А зараз — ні. Бо кожна хвилина має ціну. Бо потреба в сенсі й у світлі стала життєвою. Театр — це як спосіб не зламатися, залишити в собі людину. І водночас — це форма внутрішнього спротиву. І підтримки. І обіймів, що тривають довше, ніж акт вистави». — про те, чому зараз відбувається такий розквіт театру в умовах повномасштабного російського вторгнення росії в Україну в ексклюзивному інтерв’ю NV «Кожна хвилина має ціну». Олена Кравець розповіла про новий етап у кар'єрі, особисту трансформацію та чи замислюється про від'їзд з України (19 квітня 2025 року)

«Ділитися переживаннями — це не про слабкість, це про глибину. Про близькість, яка дає людині відчуття: «Я не одна». Але перш ніж ділитися з іншими, важливо навчитися слухати себе. По-справжньому. У тиші. У тій миті, коли ви залишаєтеся сам на сам із собою. Мені здається, що найперше потрібно вибудувати довіру до себе — стати тією людиною, яка не зраджує себе. І тільки тоді можна справді бути з кимось поруч: без страху, без масок, без захисту. Бо якщо я знаю себе, не боюся себе — мені легше прийняти і світ, і людей у ньому. «Полюби ближнього, як самого себе» — це, можливо, найскладніше завдання з усіх. Але, водночас, і найважливіше. Бо через внутрішню чесність і прийняття ми знаходимо не лише опору — ми знаходимо шлях». — про особливу людину, якій може довіритися на 100% в ексклюзивному інтерв’ю NV «Кожна хвилина має ціну». Олена Кравець розповіла про новий етап у кар'єрі, особисту трансформацію та чи замислюється про від'їзд з України (19 квітня 2025 року)

«Це питання надзвичайно болюче й важливе. Почуття провини — не ворог, а сигнал. Воно або штовхає до дії, або до прийняття. І те, і те — шлях. Можна прийняти рішення їхати й захищати себе й дітей від небезпеки, або залишитися й жити тут, як виходить. Головне — щоби це рішення було вашим, глибоко особистим. Не нав’язаним суспільством, родичами чи страхом. Ми, мами, часто відчуваємо цей «синдром поганої матері». Але, насправді, материнство — не про ідеальність. Це про присутність. Про чесний вибір у важких обставинах. І коли мама приймає його свідомо, вона вже — хороша мама. Я залишилася тут, розуміючи всі ризики. І попри все, я справді ЖИВУ тут. У жодній іншій країні я не відчувала такого справжнього пульсу життя». — про те, як мамам побороти почуття провини за те, що вони залишаються з дітьми в Україні, особливо зараз, коли ворог посилив обстріли в ексклюзивному інтерв’ю NV «Кожна хвилина має ціну». Олена Кравець розповіла про новий етап у кар'єрі, особисту трансформацію та чи замислюється про від'їзд з України (19 квітня 2025 року)

«Звісно, думки виїхати знову виникали. Але нічого так і не реалізувалося, тому що, як я вже казала, це не було моїм справжнім відчуттям. Я вже була за кордоном, і добре пам’ятаю, як тоді почувалася я сама і як це впливало на дітей. І не впевнена, що повторний переїзд пішов би їм на користь. Звичайно, ми говоримо про війну. Вони ставлять багато запитань — чому це сталося, як, коли все закінчиться, який з цього вихід. Я відповідаю тільки на ті, на які знаю відповідь, і пояснюю все зрозумілою для них мовою. Не заглиблююсь у жахи. Наприклад, якщо вони вірять, що коли ракета влучає в будинок, приїжджають пожежники, усе рятують і все буде добре — я не руйную цю віру. Просто кажу, що ми все одно маємо ховатися». — про думки, щоб виїхати з молодшими дітьми за кордон знову в ексклюзивному інтерв’ю NV «Кожна хвилина має ціну». Олена Кравець розповіла про новий етап у кар'єрі, особисту трансформацію та чи замислюється про від'їзд з України (19 квітня 2025 року)

«У школі вони завжди йдуть в укриття. Вдома, особливо вночі, ми не завжди спускаємось. Страшно, коли посеред ночі дитина прокидається, будить мене і каже: «Мам, мам, пішли, балістика летить». І усвідомлення того, що у віці восьми років дитина вже знає, що таке балістика — це, звісно, жах». — про те, як діти ходять в укриття в ексклюзивному інтерв’ю NV «Кожна хвилина має ціну». Олена Кравець розповіла про новий етап у кар'єрі, особисту трансформацію та чи замислюється про від'їзд з України (19 квітня 2025 року)

«Зі мною сталися і особисті, і професійні трансформації — це вже, думаю, помітно. Я змінилася. Сприйняття себе, свого життя, цілей — усе трансформувалося. А в ресурсі мені допомагає триматись рутина. Те, що я кожного дня просто живу. Прокидаюсь — готую дітям сніданок, або веду їх у школу, де вони снідають. Потім якісь побутові справи — закупити продукти, прибрати. Після цього — спокійно поснідати, подивитись щось на YouTube, і далі вже — робота. І тоді вже не зупинитись. Згадую, що хочу їсти в обід. Готую. Працюю, допомагаю тим, кому можу. Шукаю можливості для реалізації, для творчості, для натхнення. Зустрічаюсь із друзями, ходжу на заходи, спілкуюся з дітьми — тобто просто живу. Бо якщо залягти на дно й чекати кращих часів, то це дорога в нікуди. Мені здається, що страх гаситься дією. Планами. Навіть якщо зараз дуже важко щось планувати, хоча б на два-три дні. Домовитись про зустріч, почати щось нове, очікувати чогось — це й дає відчуття життя. І саме воно тримає мене в ресурсі». — про особисті трансформації, які сталися за три роки повномасштабної війни, і що допомагає триматися в ресурсі в ексклюзивному інтерв’ю NV «Кожна хвилина має ціну». Олена Кравець розповіла про новий етап у кар'єрі, особисту трансформацію та чи замислюється про від'їзд з України (19 квітня 2025 року)

«У мене дуже теплі, ностальгійні спогади про той період, коли Ліга сміху й Квартал ще не були повністю зосереджені на темі війни. Коли в програмах було більше легкості, гумору, коли ми готувалися до знімання, репетирували, їздили на гастролі… Я просто по-людськи, по-дівочому сумую за цими моментами — за людьми, за атмосферою, за тією молодістю, яка тоді відчувалась. Це світлий сум». — про спогади за телевізійними проєктами — Ліга Сміху та Квартал в ексклюзивному інтерв’ю NV «Кожна хвилина має ціну». Олена Кравець розповіла про новий етап у кар'єрі, особисту трансформацію та чи замислюється про від'їзд з України (19 квітня 2025 року)

«Я думаю, що ми маємо дивитись на це з кількох кутів одночасно. По-перше, абсолютно очевидно: війна, яку Росія веде проти України, — це не лише про фронт, це й про культурну агресію. Кожна прослухана пісня російського артиста — це буквально рубль у систему, яка фінансує ракети, що летять у Суми, Харків, Миколаїв. Це дуже прямий, болючий зв’язок. І кожному з нас варто чесно поставити собі питання: що ми підтримуємо, що множимо, що залишаємо у своєму просторі? З іншого боку, мені дуже боляче бачити, коли осуд адресований не до системи, а спрямовується безпосередньо на підлітків. Бо підліток — це не сформована ще особистість. Це період спротиву, пошуку себе, протесту проти авторитетів і систем. Їхній вибір часто не є свідомим політичним жестом — це емоційна, іноді несвідома реакція. Вони можуть не розуміти, що саме репрезентує та чи інша пісня. Або, навпаки, через відчай, страх, втому, брак якісної підтримки — шукати роздратування і конфлікту. Я бачила те відео. І мене насторожила не лише музика, а перш за все — реакція хлопця на зауваження. Було відчуття, що там глибший біль, ніж просто відповідь на критику. Можливо, це спосіб самоствердитись, привернути увагу, вирватись із внутрішнього безсилля». — про те, що робити з підлітками, які слухають російську музику (нещодавній скандал, коли підлітки гучно слухали російську музику через декілька годин після балістичної атаки РФ по Сумах) та чому російські артисти часто потрапляють у топи на Spotify, Apple Music, YouTube в Україні в ексклюзивному інтерв’ю NV «Кожна хвилина має ціну». Олена Кравець розповіла про новий етап у кар'єрі, особисту трансформацію та чи замислюється про від'їзд з України (19 квітня 2025 року)

«Ми маємо говорити про це вголос: російський контент — токсичний, і його підтримка прямо шкодить нашій державі. Але водночас — маємо створювати умови, де український підліток відчуває себе не винним, не загнаним, а почутим. Де йому пояснюють, а не лише засуджують. І де замість порожнього засудження — є приклад, альтернатива, жива емоційна розмова. Я дуже сподіваюся, що цей хлопець — і всі, хто бачив це відео — зробили висновки. І більше не повторять цього. Не тому, що бояться осуду, а тому, що відчули: це недоречно, це боляче іншим, це — про агресора. А ми маємо бути іншими. І вже є». — про шкоду від російського контекту в ексклюзивному інтерв’ю NV «Кожна хвилина має ціну». Олена Кравець розповіла про новий етап у кар'єрі, особисту трансформацію та чи замислюється про від'їзд з України (19 квітня 2025 року)