Кормильцев Сергій Геннадійович

Кормильцев Сергій Геннадійович

Стаття у Вікіпедії

Сергій Геннадійович Кормильцев (22 січня 1974, Барнаул, РРФСР) — колишній український та російський футболіст, півзахисник, відомий за виступами у складі київського «Динамо», московського «Торпедо», а також національної збірної України. Майстер спорту міжнародного класу України (2005).

Цитати

«Київ – це Київ. Туди запрошують один раз у житті. Я задоволений часом, проведеним у "Динамо", не вважаю його втраченим для себе. Нехай небагато, але пограв, включаючи і матчі Ліги чемпіонів, багато чому навчився. Чимало здобув у футбольному плані. У Лобановського, втім, інакше не може бути. З ним можна було трохи попрацювати і відкрити в собі якості, про наявність яких раніше і не підозрював. Та й у життєвому плані чимало плюсів залишилося. Головний – друзі. З Валею Белькевичем ми міцно потоваришували, нас багато що пов'язує. Плюс квартира тепер є у Києві». — про те, що після "Уралану" поїхав до київського "Динамо" в інтерв'ю виданню "Мій футбол" Сергей КОРМИЛЬЦЕВ: "В Киев дважды не зовут..." (23 січня 2005 року)

«Насамперед було дуже цікаво. Правильно кажуть, що Лобановський – великий тренер. Небагатослівний - так, але всі його слова вбирав, наче губка. Спілкування із такою людиною змінює твої погляди на футбол. До зустрічі з ним думав, що чогось у грі розумію...» — про роботу з Валерієм Лобановським в інтерв'ю виданню «Мій футбол» Сергей КОРМИЛЬЦЕВ: «В Киев дважды не зовут...» (23 січня 2005 року)

«А Лобановський розмови вести не любив. Але й диктатором я його не назвав би, завжди був відкритий для хлопців. Тож усі наші бесіди були приблизно в одному ключі. Лобановський казав, що одразу до складу мене ніхто не поставить, треба боротися, терпіти та працювати. Коли був травмований, бажав якнайшвидшого одужання та повернення до ладу». — про спілкування з Валерієм Лобановським в інтерв'ю виданню «Мій футбол» Сергей КОРМИЛЬЦЕВ: «В Киев дважды не зовут...» (23 січня 2005 року)

«Чесно скажу – не шкодую про своє рішення. Збірна є збірною. Жаль лише, що нам поки що так і не вдалося потрапити на чемпіонат світу чи Європи. Сподіватимемося, що вийде цього разу». — про рішення виступати за збірну України в інтерв'ю виданню «Мій футбол» Сергей КОРМИЛЬЦЕВ: «В Киев дважды не зовут...» (23 січня 2005 року)

«Намагаюся.Обов'язково проводжу там частину відпустки – гарне місто». — про відвідування Києва в інтерв'ю виданню «Мій футбол» Сергей КОРМИЛЬЦЕВ: «В Киев дважды не зовут...» (23 січня 2005 року)

«Олег Володимирович одразу ж став давати результат. Ми йдемо на першому місці у дуже непростій групі. Там і чемпіони Європи греки, і данці. Блохін каже, що ми маємо ставити перед собою лише одну мету – зайняти перше місце. І вимагає від гравців повної самовіддачі. Як, мабуть, сам віддавався на поле, так і з інших потребує. Зумів достукатися до хлопців. Команда зараз дуже цікавий футбол демонструє. Ну і лідер, звісно, ​​у команді є – Шевченко. Веде за себою команду. Головне, що тренер зумів налагодити з ним стосунки». — про роботу Олега Блохіна зі збірною України в інтерв'ю виданню «Мій футбол» Сергей КОРМИЛЬЦЕВ: «В Киев дважды не зовут...» (23 січня 2005 року)

«Відносини все одно потрібно вибудовувати, таки Андрій – найкращий футболіст світу. Шевченко справді гаразд, доводить на полі, що він – лідер». — про Андрія Шевченка в інтерв'ю виданню «Мій футбол» Сергей КОРМИЛЬЦЕВ: «В Киев дважды не зовут...» (23 січня 2005 року)

«Про інших не говоритиму, а за себе скажу, що завжди до виступів за збірну ставився серйозно. Це не той рівень, де можна дозволити собі розслабитись». — про ставлення до виступів за збірну України в інтерв'ю виданню «Мій футбол» Сергей КОРМИЛЬЦЕВ: «В Киев дважды не зовут...» (23 січня 2005 року)

«Батьки у мене росіяни, але сам я зараз, напевно, більше українець, оскільки граю за збірну цієї країни. І машина в мене, до речі, із українськими номерами. Такий ось життєвий парадокс. Я, мабуть, ще не дуже звик до того, що Росія та Україна – різні країни. Ми всі народилися ще в тій країні, коли не було меж». — про своє ставлення до української та російської ідентичності в інтерв'ю виданню «Мій футбол» Сергей КОРМИЛЬЦЕВ: «В Киев дважды не зовут...» (23 січня 2005 року)

«Це нормально, я вважаю, але тільки в тому випадку, якщо люди говорять однією мовою. Той же Деку говорить португальською - це його рідна мова. Не бачу у цьому нічого поганого». — про виступ футболістів за збірні країн, де вони не народилися, в інтерв'ю виданню «Мій футбол» Сергей КОРМИЛЬЦЕВ: «В Киев дважды не зовут...» (23 січня 2005 року)

«У мене спочатку не все виходило, були проблеми. Потім налагодилося. Зараз я точно це помилкою не вважаю. За ці роки, а пішов уже п'ятий, "Торпедо" стало для мене другою домівкою. Звучить, можливо, трохи пафосно, але, повірте, це так і є. Я задоволений, що свого часу не припустився помилок, а зазнав. Тут я всім задоволений і тому вкотре продовжив свій контракт, хоч були й інші пропозиції». — про виступи за московське «Торпедо» в інтерв'ю виданню «Мій футбол» Сергей КОРМИЛЬЦЕВ: «В Киев дважды не зовут...» (23 січня 2005 року)

«Я вже не хлопчик, щоб жити ілюзіями. Прекрасно розумію, що розраховувати на запрошення солідного закордонного клубу мені не варто. А розмінюватись на дрібниці якось не дуже хочеться. Я граю в клубі з багатими традиціями, маю нормальний контракт». — про можливий перехід до іншого клубу в інтерв'ю виданню «Мій футбол» Сергей КОРМИЛЬЦЕВ: «В Киев дважды не зовут...» (23 січня 2005 року)

«Ну, якщо не стільки ж, то не набагато менше. Одна справа їхати до серйозного клубу, хоча б заради того, щоб дізнатися, що це таке, перевірити свої можливості, і зовсім інша вирушати на повну невідомість. Відомо, що російські люди не завжди приживаються за кордоном. Заради чого їхати до такого клубу? Заради грошей? Але мені й тут добре платять. Тут рідний дім, друзі – все моє життя». — про причини залишатися в «Торпедо» в інтерв'ю виданню «Мій футбол» Сергей КОРМИЛЬЦЕВ: «В Киев дважды не зовут...» (23 січня 2005 року)

«Я гадаю, що можна і до кінця життя себе забезпечити». — про заробітки провідних російських футбольних клубів в інтерв'ю виданню «Мій футбол» Сергей КОРМИЛЬЦЕВ: «В Киев дважды не зовут...» (23 січня 2005 року)

«Хороший футболіст – це добрий футболіст. Не має значення, іноземець він, чи свій. Все питання як ці іноземці. Якщо це дійсно класний гравець, то які можуть бути питання? Молоді будуть на нього дивитись та вчитись». — про залучення іноземних футболістів до клубів в інтерв'ю виданню «Мій футбол» Сергей КОРМИЛЬЦЕВ: «В Киев дважды не зовут...» (23 січня 2005 року)

«Тут дуже багато залежить від людського чинника. Від самого хлопця, тренера. Якщо зламався, то зламався. Слабкі не витримують конкуренції, а сильні працюють ще більше і домагаються свого. Але проблема така є, згоден. Коли в команді десять легіонерів, у всіх довгострокові контракти, причому дуже непогані контракти, вони гратимуть, це зрозуміло. Тож ліміт вводити потрібно». — про конкуренцію між молодими футболістами та легіонерами в інтерв'ю виданню «Мій футбол» Сергей КОРМИЛЬЦЕВ: «В Киев дважды не зовут...» (23 січня 2005 року)

«А ви подивіться, хто грає у збірній? За успішного виступу збірної, і- клуби ставлять перед собою високі завдання і без іноземців не можуть обійтися». — про співвідношення іноземних футболістів у клубах та виступи збірної в інтерв'ю виданню «Мій футбол» Сергей КОРМИЛЬЦЕВ: «В Киев дважды не зовут...» (23 січня 2005 року)

«Мене особисто такий варіант влаштовує - я зіграв десять матчів за збірну». — про ставлення до ситуації з легіонерами та збірною в інтерв'ю виданню «Мій футбол» Сергей КОРМИЛЬЦЕВ: «В Киев дважды не зовут...» (23 січня 2005 року)

«Вона додала мені ваги. Насамперед, у своїх власних очах. Це дуже серйозне внутрішнє відчуття, коли ти починаєш розуміти, що відтепер відповідаєш не лише за себе, а й за інших. Щодня. Цього року начебто все нормально було. Сезон ми провели дуже дружно, не без конфліктів, звичайно, але й без серйозних чвар. Збиралися разом із дружинами, спілкувалися. Дружна команда». — про значення капітанської пов'язки в інтерв'ю виданню «Мій футбол» Сергей КОРМИЛЬЦЕВ: «В Киев дважды не зовут...» (23 січня 2005 року)

«Це правда, я не любитель цієї справи. Не те, що нетовариський я, загалом, по життю людина компанейська. Просто не люблю. Можливо, десь є внутрішнє відчуття, що не заслуговую на таку увагу. Та й не беруть у мене інтерв'ю часто, якщо вже зовсім чесно». — про своє ставлення до інтерв'ю та публічної уваги в інтерв'ю виданню «Мій футбол» Сергей КОРМИЛЬЦЕВ: «В Киев дважды не зовут...» (23 січня 2005 року)