Коньков Анатолій Дмитрович

Коньков Анатолій Дмитрович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Анато́лій Дми́трович Конько́в (19 вересня 1949, Красний Луч, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР — 4 жовтня 2024) — український радянський футболіст, тренер, український тренер, голова Федерації футболу України з 2 вересня 2012 по 23 січня 2015 року. В минулому захисник і півзахисник. Майстер спорту (з 1969), майстер спорту міжнародного класу (з 1975), заслужений майстер спорту СРСР (з 1982), Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (з 2011).

Цитати

«Я згадав своє дворове виховання. У дворі найбільш справедливе було ставлення до всього. І до футболу в тому числі. Ось це виховання мені допомогло далі у житті. Можу сказати більше: з такими людьми, з якими мені пощастило спілкуватися і працювати (багато хто лає радянську владу, нормальна влада була, і люди нормальні були), мені пощастило. Наприклад, Калєдін Микола Васильович і Дегтярьов Володимир Іванович, які опікали команду Шахтар. Вони мені дали першу освіту, яка мені допомогла в житті». — про те, що коли прийшов до ФФУ, згадав дитинство в інтерв’ю сайту «Футбол24» "Незабаром після відставки з поста президента ФФУ до мене додому прийшли люди з автоматами. З обшуком приїжджала СБУ". Відверте інтерв'ю Анатолія Конькова (13 травня 2017 року)

«З нашого покоління ніхто не міг себе забезпечити до кінця кар'єри. Це я мав на увазі... А ось ці люди, які говорять, що я мільйони чи мільярди вкрав, слухати так цікаво. Я ніколи не прагнув до цього. Те, що говорять, нехай говорять». — про те, що не можна було себе забезпечити до кінця життя під час футбольної кар'єри, не продовжуючи працювати в інтерв’ю сайту «Футбол24» "Незабаром після відставки з поста президента ФФУ до мене додому прийшли люди з автоматами. З обшуком приїжджала СБУ". Відверте інтерв'ю Анатолія Конькова (13 травня 2017 року)

«Я ні від кого в житті нічого не ховав. ...Років зо два тому. Незабаром після моєї відставки з поста президента ФФУ. Я якось слідчого запитав: а що ви шукаєте? А він відповідає: мені дали команду... Кочетов говорив, що я вкрав мільйони. А чого ж мене не посадили? Я ж чому Олександра Олексійовича покликав. Щоб він послухав, про що ми з вами говоримо. Він майже 30 років пропрацював в прокуратурі, був головним слідчим у Генеральній прокуратурі України, заслужений юрист України. Коли ми почали працювати, він відповідав за безпеку на стадіонах. Коли почали підставляти ці Суркіси, Коломойські, коли почали платити гроші у Львові людям, які приходили так званими "фанами", які потім петарди кидали, коли грала збірна України, ці неподобства на стадіонах». — про те, як додому приїжджали з обшуком працівники СБУ в інтерв’ю сайту «Футбол24» "Незабаром після відставки з поста президента ФФУ до мене додому прийшли люди з автоматами. З обшуком приїжджала СБУ". Відверте інтерв'ю Анатолія Конькова (13 травня 2017 року)

«Я був у Маслова на перегляді. Михайло Михайлович Коман і Віктор Олександрович Маслов переглянули, і в принципі, дали добро на те, щоб я переїхав із Краматорська у Динамо (Київ). Але подивившись на цих легенд футболу, поспілкувавшись з ними на базі Динамо, де був дві доби (на старій ще базі), зрозумів, що мені ще зарано. Я потихеньку втік. Віктор Олександрович (Маслов) сказав мені, щоб я приїхав в Донецьк, мені від Краматорська 90 км їхати треба було. Я приїхав. Я б, напевно, погодився на цю пропозицію, це була надзвичайна пропозиція. Але я не зумів через кордон міліції і людей, які стояли перед входом, пробитися до автобусу Динамо (Київ). Розвернувся і поїхав додому. Мій тренер в Авангарді Нестеренко порадив: "Динамо (Київ) – серйозна команда. Нескоро ти худий-блідий заграєш". І тут приїхав Бабошко із Шахтаря. Запросили в Шахтар, і я поїхав. До Олега Олександровича Ошенкова. Прекрасний тренер, прекрасна людина. Там з'явилися такі люди, як перший секретар Донецької компартії Дегтярьов Володимир Іванович і Калєдін Микола Васильович, який завідував адмінвідділом. Вони були мені як батько і мати». — про те, як у 18 років проходив перегляд в Динамо, але так і не опинився у Києві в інтерв’ю сайту «Футбол24» "Незабаром після відставки з поста президента ФФУ до мене додому прийшли люди з автоматами. З обшуком приїжджала СБУ". Відверте інтерв'ю Анатолія Конькова (13 травня 2017 року)

«Прийшов у Шахтар у 1968 році. Лобановського і Базилевича практично не застав. Коли прийшов, вони як раз покидали його. Це величні люди. Мені вдалося в подальшому під їхнім керівництвом багато років пожити, пограти. І просто поспілкуватися з такими людьми, як Лобановський і Базилевич, це величезне щастя і задоволення». — про те, як почав грати за донецький "Шахтар" в інтерв’ю сайту «Футбол24» "Незабаром після відставки з поста президента ФФУ до мене додому прийшли люди з автоматами. З обшуком приїжджала СБУ". Відверте інтерв'ю Анатолія Конькова (13 травня 2017 року)

«Поїхала збірна команда СРСР у закордонне відрядження: Західний Берлін – ФРН – Туреччина. Із Туреччини повертаємося. Покійний вже Альберт Шестерньов, капітан збірної, мені каже: Толян, прилітаємо в аеропорт Шереметьєво, тебе забирають в ЦСКА, вже замовлено. Валентин Ніколаєв тоді був тренером у ЦСКА. А до цього в Донецьку цілу програму відпрацювали, щоб мене зустріли в аеропорту, і ЦСКА не забрав. Ми приїхали, нас зустріли дуже "добре". Полковник Нерушенко такий був (царство небесне, через три дні після цього помер) зустрів мене в аеропорту Шереметьєво. І борці. Понесли мене до виходу до машини. Якось мені вдалося привернути увагу – вибив ногами вітрину, велику скляну, 3 на 4 метри. Прийшла міліція, а вона була попереджена, тому що у нас був тоді головний тренер в Шахтарі Морозов Микола Петрович, у якого був один начальник цього аеропорту. Мене забрали, відвели в ангар, де літаки ремонтують. Я пересидів якийсь час. Потім через парканчик, сів у машину, де мене зустрічав адміністратор, який приїхав із Донецька. До Кашири їхали на маленькій машині, потім перестрибнули в Каширі в поїзд і приїхали в Ростов, де мене зустрічали люди з Донецька. Потім довго я ховався, і вже тільки в Динамо пішов у Радянську армію. Говорив вже, що у мене були хороші відносини з Дегтярьовим і Калєдіним. Розумієш, що таке тоді був адмінвідділу? Дегтярьов був "Цар", а Калєдін був його правою рукою». — про випадок, коли хотіли викрасти і забрати із Шахтаря в ЦСКА в інтерв’ю сайту «Футбол24» "Незабаром після відставки з поста президента ФФУ до мене додому прийшли люди з автоматами. З обшуком приїжджала СБУ". Відверте інтерв'ю Анатолія Конькова (13 травня 2017 року)

«У Динамо я міг піти вже з дозволу Володимира Івановича Дегтярьова, коли його в Київ перевели. Він дав добро, щоб я перейшов. У Києві дуже добре займався командою Володимир Васильович Щербицький. Динамо, це звичайно, була фірма, марка. В принципі, не думаю, що в Європі була краща команда, ніж Динамо (Київ) на той момент. Кого не візьміть по іменах, починаючи з Женьки Рудакова – Особистості! Сьогодні дивлюсь, як грає Динамо. Неприємно, адже традиції закладені... Людей якихось цікавих запрошуємо, а своїм не віримо. Своїм не віримо, а слухаємо: то іспанець, то італієць...». — про перехід до київського "Динамо" в інтерв’ю сайту «Футбол24» "Незабаром після відставки з поста президента ФФУ до мене додому прийшли люди з автоматами. З обшуком приїжджала СБУ". Відверте інтерв'ю Анатолія Конькова (13 травня 2017 року)

«Так, я радився з багатьма людьми. І кращої кандидатури не було. Чому? Він людина, яка вклала дуже багато в розвиток українського футболу. І людина, яка може на певний момент закрити цю тему. Його ім'я, його внесок в розвиток українського футболу. Щоб закрити на певний час це критиканство. Я порахував, що якщо під нього підібрати хорошу людину, яка може його ідеї трансформувати, то все могло вийти. Так, була така ідея. Але він відмовився, він на той момент був без досвіду. Думаю, що правильно вчинив». — про те, як перед тим, як призначити Михайла Фоменка тренером збірної України запрошував Андрія Шевченка в інтерв’ю сайту «Футбол24» "Незабаром після відставки з поста президента ФФУ до мене додому прийшли люди з автоматами. З обшуком приїжджала СБУ". Відверте інтерв'ю Анатолія Конькова (13 травня 2017 року)

«Дуже несподіваним. Але не болючим. Не зовсім простим. У Ростові був матч чемпіонату СРСР. Приїхали ми туди, проживали в одному номері з Михайлом Івановичем. Вранці після вечірнього тренування каже: спину заклинило, не можу рухатися. Я лікаря покликав, Малюта Володимир Іванович. Лікар подивився, каже: Мішка, тиждень будеш відпочивати. Прийшов Олег Петрович і каже мені: ми ось тут подумали і ось що придумали, у тебе повинно вийти. Ось тут стаєш. Питаю: Стати і стояти? Ні, грати! Через годину Олег Петрович покликав мене до Валерія Васильовича. Той каже: це не обговорюється, ми так вирішили, Стьопа (Решко) тобі допоможе. А там Андрєєв такий нападник – красень, гравець збірної. І ми зі Стьопою з ним впоралися. Стьопа його як Мюллера з'їв. Решко все зробив. Команда була яка – Особистості. Решко, Трошкін, можу назвати всіх. Он коли приїжджаю, Володимир Федорович (Мунтян) відкриває кабінет, де ветерани збираються. На одній стінці ті, кого вже немає, на інший – ті, які підходять до цього». — про легендарну історію, як став захисником, що пов'язана з Михайлом Фоменком в інтерв’ю сайту «Футбол24» "Незабаром після відставки з поста президента ФФУ до мене додому прийшли люди з автоматами. З обшуком приїжджала СБУ". Відверте інтерв'ю Анатолія Конькова (13 травня 2017 року)