Коливанов Ігор Володимирович

Коливанов Ігор Володимирович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Ігор Володимирович Коливанов (6 березня 1968, Москва, Російська РФСР, СРСР) — радянський та російський футболіст, що грав на позиції нападника. Майстер спорту СРСР міжнародного класу (1990). Після завершення ігрової кар'єри — футбольний тренер. Заслужений тренер Росії.

Виступав за клуби «Динамо» (Москва), «Фоджа» та «Болонья», а також національні збірні СРСР, СНД та Росії.

Головний тренер молодіжної збірної Росії з футболу (2008—2010). 2010 року керував збірною клубів Росії на Кубку Співдружності. З 2012 до 2015 p — головний тренер «Уфи», яку вперше в історії вивів до Прем'єр-ліги.

Цитати

«На той час у Динамо підбирався перспективний молодий колектив. Едуарду Малофєєву вдавалося заряджати юних хлопців своїм ентузіазмом, вселяти віру у свої сили. Він почав збирати молодих – запросив Добровольського та інших. Що цікаво, пізніше всі вони грали за кордоном – у Німеччині, Іспанії, Італії…» — про те, чому замість дублю «Спартака» віддав перевагу московському Динамо, яке попередні сезони завершувало на далеко не зіркових 14 і 16 місцях у вищій лізі в інтерв’ю сайту football.ua Откровенно. Игорь Колыванов (19 січня 2012 року)

«Тоді якраз пішов з команди багаторічний лідер атак Газзаєв, натомість розігрався Бородюк, який став найкращим бомбардиром чемпіонату. Була і молодь - той же Добровольський, який прийшов трохи пізніше за Кир'яков, Сімутенков. Грати з ними було одне насолоду. Нам дуже пощастило, що тренер одразу кинув молодь у бій, і мені теж довірили місце в основі. Думаю, що його не підвів. Ну, хіба що у грі з київським Динамо». — про те, що прийшов у команду 18-річним хлопцем, маючи за плечима лише пару матчів за СК ФШМ у другій лізі та заявив про себе в команді вищої ліги в інтерв’ю сайту football.ua Откровенно. Игорь Колыванов (19 січня 2012 року)

«У нас тоді наприкінці сезону залишалися два матчі проти киян, яких ми весь час на очко-два випереджали (накопичилися перенесення, адже команда Лобановського грала на всіх фронтах). У манежі ми забили першими, але Рац зрівняв рахунок. Мав дві можливості забити, але на висоті був Чанов. Досі перед очима та гра… Ну, а потім у Києві вже Динамо мала ініціативу. Вони обіграли нас при заповненому стадіоні та вирвалися на перше місце». — про гру з київським "Динамо" в інтерв’ю сайту football.ua Откровенно. Игорь Колыванов (19 січня 2012 року)

«То, можливо, було просто «стихійне лихо». Але саме у 1991 році я став найкращим бомбардиром чемпіонату, Гравцем року. І справді, багато що у мене виходило, тому зрозумів, що настав час спробувати себе в інших країнах». — про те, як п'ять м'ячів Дніпру за один матч забив у інтерв’ю сайту football.ua Откровенно. Игорь Колыванов (19 січня 2012 року)

«Я завжди мріяв грати саме в італійській лізі – найсильнішій у світі. Перспектив пограти за клуб рівня Мілана чи Ювентуса було небагато – на той час, якщо пам'ятаєте, дозволялося мати лише трьох іноземців, і конкурувати, скажімо, з голландською зв'язкою росо-нері було б нелегко. Були варіанти з Манчестер Юнайтед, іспанськими командами, але я схилився до переходу до Фоджі, яка саме тоді вийшла до Серії А. Хотілося пограти у молодому колективі. Адже там, крім Синьйорі та Петреску, засвітилися ще італійці ді Бьяджо, Байяно, Падаліно, Брессан, голландець Рой, костариканець Медфорд, аргентинець Шамот…» — про те, чому перейшов у італійську "Фоджу" в інтерв’ю сайту football.ua Откровенно. Игорь Колыванов (19 січня 2012 року)

«Нам із Шалімовим справді було легше, адже ми були вдвох. Але якихось знижок, як дебютантам, нам не робили. У Серії А панує скажена конкуренція, і буквально на кожному тренуванні потрібно доводити, що саме ти – найкращий і заслуговуєш на місця в основному складі. Перших півроку було особливо важко – мовний бар'єр заважав вникнути у всі тактичні тонкощі. Але поступово вдалося порозумітися з партнерами». — про те, що команду тренував чех Земан - із соцтабору, а одноклубником став Шалімов у інтерв’ю сайту football.ua Откровенно. Игорь Колыванов (19 січня 2012 року)

«У Зденека Земана такого не могло бути, адже він прихильник атакуючого футболу. Ми грали в цікаву наступальну гру з трьома форвардами, щоби весь час тиснути на суперника. Мені доводилося атакувати зліва, нагнітати на фланзі ситуацію, робити передачі, бити… Весела у нас була команда – багато забивали, але й пропускали багато. Щодо опіки, то італійці беруть своє не «захисними окопами», а найвищим класом гравців оборони, їхньою розумною, ретельно продуманою грою». — про особливості гри в італійському чемпіонаті в інтерв’ю сайту football.ua Откровенно. Игорь Колыванов (19 січня 2012 року)

«Порівнювати ці збірні немає сенсу. СРСР стала другою у Європі 1988 року, коли її базовою командою було київське Динамо. Звісно, ​​у збірній Росії спочатку відчувалося відсутність колишніх лідерів, бракувало часом ватажків, особистостей. Але ще останніми роками Спілки розпочався процес омолодження збірної, і у складі команди СНД вже було багато молоді. Тож рани згодом затяглися. Жаль тільки, що в ту пору ми нічим го не досягли. Впевнений, на тому ж Євро-92 ми мали перспективи, а ми, вдало зігравши з німцями та голландцями, оступилися на шотландцях». — про те, що встиг пограти у збірних СРСР, СНД та Росії в інтерв’ю сайту football.ua Откровенно. Игорь Колыванов (19 січня 2012 року)

«У мене були добрі стосунки з тренерським штабом Фоджі. Коли ж один із тренерів перейшов до Болоньї, то покликав мене із собою. Я пішов саме туди, хоч були варіанти з Іспанією. Адже Болонья якраз вийшла до Серії А». — про те, як влітку 1996 року перейшов до Болоньї в інтерв’ю сайту football.ua Откровенно. Игорь Колыванов (19 січня 2012 року)

«Звичайно. Але Роберто про себе залишив лише найкращі спогади. Ні нальоту зірковості, веселий, товариський. Та вже й майстер чудовий!» — про те, як грав з Роберто Баджо в інтерв’ю сайту football.ua Откровенно. Игорь Колыванов (19 січня 2012 року)

«Скоріше тактика. Я грав у парі з Андерссоном, і разом у нас багато виходило. Він – високий, все вгорі вигравав, я атакував із флангів, грав під ним. Ми доповнювали один одного, причому неодноразово і голи один одному допомагали забивати». — про те, що в Болоньї став забивати більше, ніж у Фоджі в інтерв’ю сайту football.ua Откровенно. Игорь Колыванов (19 січня 2012 року)

«Так. Два останні сезони я більше лікувався, ніж грав. 2000 року переніс операцію з видалення хребтової грижі. Далі була тривала важка реабілітація, більш ніж піврічне поновлення, але я ніяк не міг набрати форми, заважали болі в спині, а показувати 60–70% колишнього Коливанова я не мав права. Тому вирішив зрештою попрощатися з футболом». — про те, що на піку форми почали переслідувати травми, які змусили зав'язати із футболом у 33 роки в інтерв’ю сайту football.ua Откровенно. Игорь Колыванов (19 січня 2012 року)

«Цілком можливо. Саме тут я забив більше 10 голів за сезон, 1999 року ми дісталися півфіналу Кубка УЄФА, де лише за правилом виїзного голу поступилися дорогою в московський фінал Марселю. Та й команда була міцним середняком – 7, 8, 9 місця». — про те, що часи в Болоньї – найуспішніші для вас із погляду результатів у інтерв’ю сайту football.ua Откровенно. Игорь Колыванов (19 січня 2012 року)

«З усіма підтримував добрі робочі стосунки. Особливо потоваришував зі шведом Кеннетом Андерссоном. З ним бували вдома у Ренцо Улів'єрі». — про те з ким товаришував у Італії в інтерв’ю сайту football.ua Откровенно. Игорь Колыванов (19 січня 2012 року)

«Ми з Шалімовим приїхали до Італії у 22-23 роки, а вони – у зрілому футбольному віці. А там гравців тримають до 30 років, ще рік-два, а далі намагаються краще продати кудись. Вони були першопрохідниками у повному розумінні цього слова – їм було важче закріпитись, зрозуміти всі вимоги. Адже тиск у таких клубах, як Юве на гравця – будь здоровий! Загалом завоювати визнання в закордонному клубі дуже непросто. Я це пройшов, я це розумів, тому, коли приїхали пізніше Аленічев, Тетрадзе, Шевченко, намагався з ними частіше по телефону поспілкуватися, адже знав, які випробування хлопців чекали». — про те, що багато радянських і пострадянських гравців найвищого класу в «капіталістичному футболі» себе не знайшли в інтерв’ю сайту football.ua Откровенно. Игорь Колыванов (19 січня 2012 року)

«Багато чого. Насамперед, мабуть, професіоналізму та розуміння того, що жодні заслуги не гарантують довічного визнання, що треба постійно доводити свою профпридатність». — про те, чому навчили десять сезонів в Італії в інтерв’ю сайту football.ua Откровенно. Игорь Колыванов (19 січня 2012 року)