Козачинський Мануїл

Матеріал з Вікіцитат
Козачинський Мануїл
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Мануїл Козачинський (чернече ім'я — Михаїл; 1699–1755) — український педагог, письменник, драматург. Один з фундаторів середньої й вищої школи в Сербії. Писав українською, польською, латинською й словеноруською мовами.

Цитати[ред.]

Із драми «Про смерть останнього сербського царя Уроша П'ятого», 1733 р.[ред.]

  •  

Хто й коли без мудрості переможцем буде?
Також без учення хто торжество здобуде[1]?

  •  

Без учення цілий світ буде потемнілий
І без нього день ясний стане спохмурнілий[1].

  •  

Вчення, знайте, милують і царі, і князі,
Хочуть не дурними буть у такому разі[1].

  •  

Так, марнотно зникнуть всі і на пси зведуться
Люди злії, котрії в світі проклянуться[1].

  •  

Є про тих, що знищують, вчення святобливе:
Ті своє народження мали нещасливе[1].

  •  

Доки будете сліпі в неуцтві ви жити,
Спотикатись навмання, в мороці ходити[1]?

  •  

Подивіться, вас молю, у чужих народів
Плід стократний видають вчення огороди,
А хто вам забороняє врожаї збирати?
Хіба нехіть у трудах вченість добувати[2].

  •  

Як без крил птахам, бува, годі полетіти,
Так і людям без наук також не прожити[2].

  •  

Всі пориви вчених сам Бог нагороджає,
А бажання глупаків легко розтопляє[2].

  •  

Мудротою ти подбай розум збагатити,
А читанням зможеш ти ум свій просвітити.
Не тікай од мудроти, матимеш підмогу,
Будеш прагнуть, то вона виведе в дорогу[2].

  •  

Станеш ти благословен, мудрості набувши,
Щиросердно до наук добру схильність чувши[2].

  •  

Бог правицею дає долю в дім щасливу,
А лівицею — добро, славу дасть правдиву[2].

  •  

Не помиляться в житті до науки ревні[2].

  •  

Той, хто зранку до вчення старанно сідає,
Над книжками не дріма, жалю не зазнає[2].

  •  

Сама мудрість ходить скрізь, вибраних шукає
Тих, що в ній знаходять смак, тепло зустрічає[2].

  •  

Без чесності в житті підеш погибати[2].

  •  

Як без солі нам усім не смачне їстиво,
Так огидженим стає вчення нечестиве[2].

  •  

Як зумієте спрягти вчення й добрі нрави,
Отоді життя у вас буде повне слави[3].

Із драми «Образ пристрастей цього світу», 40-ві рр. XVIII ст.[ред.]

  •  

Нічого від сміливця я не вимагаю,
Лиш вірності твоєї до себе жадаю[3].

  •  

Кара за кару прийде, зволь теє знати,
Меч на тебе твій власний повернеться нині
І земля тебе в темній зачинить яскині[4][3].

  •  

Немає-бо нічого добріше від миру,
Щоб мирно усім жити, єдину знать віру[3].

  •  

Хіба назад від моря текти будуть ріки?
Ні, світу не поправить людині ніввіки[3].

  •  

В тьму сонце не перейде, не дасть місяць світла,
Не бути також миру у будь-які літа[3].

  •  

Скоріш би в небо землю вдалось обернути,
Ніж світові повсюдно уладненим бути[3].

  •  

Навіщо нарікаєш й ламаєшся в силі,
Коли у тебе добре замислене діло[3]?

Із курсу «Арістотелівська філософія», 1743 р.[ред.]

  •  

Дим позначує вогонь, але не може заступити вогню[5].

  •  

Слова хвилюють відчуття і настільки змінюють душі, що при ясній мові сила їхня стає найбільшою[5].

  •  

Істинність є узгодження пізнання з об’єктом, хибність — неузгодження пізнання із об'єктом[5].

  •  

Речі стають ясними в пізнанні наявних речей[5].

  •  

Не дивно, що ми відійдемо від вчення, коди воно малонадійне[5].

Примітки[ред.]

  1. а б в г д е Мудрість, 2019, с. 329
  2. а б в г д е ж и к л м Мудрість, 2019, с. 330
  3. а б в г д е ж и Мудрість, 2019, с. 331
  4. Яскиня — печера.
  5. а б в г д Мудрість, 2019, с. 332

Джерела[ред.]