Перейти до вмісту

Код 612: Хто вбив Маленького Принца?

Матеріал з Вікіцитат

«Код 612. Хто вбив Маленького Принца?» (фр. Code 612: Qui a tué le Petit Prince?) — літературно-дослідницька книга французького філософа і письменника Мішеля Бюссі, вперше опублікована 2021 року. Автор досліджує обставини загибелі Антуана де Сент-Екзюпері — авіатора і творця «Маленького Принца», — поєднуючи елементи журналістського розслідування, філософських роздумів і літературного аналізу.

Цитати

[ред.]
  •  

Ця ідея проходить червоною ниткою крізь увесь мій роман — дивна схожість між зникненнями Сент-Екзюпері та придуманого ним персонажа. Розслідування, сповнене суперечностей. Підозрюваних і мотивів не бракує. Я зібрав усе докупи.
Усі факти, подані в цій книжці, — правдиві. Усі розповіді про життя та зникнення Сент-Екзюпері — справжні. Усі наведені цитати — ретельно переписані. Усі посилання на його рукопис, неточності, обрані письменником уривки, виправлення, опубліковані чи неопубліковані під час видання казки малюнки або нотатки на карті Пірі-реїса — виключно вірогідні.
Після зібрання докупи та перевірки всіх складників я вирішив упорядкувати їх так, як ніхто раніше не міг уявити.
Вони до вашої уваги! Ви теж можете пограти в детективів і запропонувати власну версію[1]. — Зі вступу

  •  

Чи помер Сент-Екзюпері за Францію, збитий Горстом Ріппертом на широті острова Ріу? Чи покінчив життя самогубством після того, як пролетів останній раз над будинком своєї матері? Чи вижив і потрапив у полон? Чи, може, існує інша версія, яку ніхто не розглядав? Цікаво, що ввечері, напередодні останнього завдання, бувши на Корсиці, у Борго, Сент-Екзюпері, як заведено, показав кілька картярських фокусів товаришам і приблизно опівночі пішов. Він не ночував на базі, а з’явився там лише на ранок, о 8:00, щоб сісти у свій літак. Ніхто не знає де письменник провів ту ніч. Однак усі знали, що йдеться про його останній політ. Сент-Екзюпері, застарий для цієї справи, мав демобілізуватися наступного дня. Ще один дивний таємничий збіг, чи не так? Бути збитим у день останнього завдання! Сент-Екзюпері залишив два листи на видноті на столі у своєму кабінеті. Перший — для коханки Неллі де Воґюе, запеклої суперниці його дружини Консуело. Саме Неллі отримає всі записи Сент-Екзюпері, які він залишив у валізах. Саме вона зробить із нього національного легендарного героя посмертно. Коли Неллі помиратиме у 2003 році, то передасть усі свої архіви Національній бібліотеці із суворою вимогою — відкрити їх за п’ятдесят років після її смерті... Ще одна священна таємниця[1]!

  •  

Коли збіги трапляються занадто часто, бракує сміливості визнати, що треба бути обачними[1].

  •  

Ви напевно помітили, що ми маємо зустрітись із шістьма людьми, шістьма членами «Клубу 612», і хтось із них, можливо, небезпечний. Так само Маленький Принц відвідав шість планет перед тим, як прилетіти на Землю: планету короля, шанолюба, п’янички, ділка, ліхтарника та географа. От тільки тепер планети замінили островами[1].

  •  

Сент-Екзюпері береться за роботу. Він працює над твором загалом увесь 1942 рік, найбільше влітку. Хоч його казка мала вийти англійською, автор, звісно, пише її французькою. Сент-Екзюпері дуже погано володів англійською. На початку 1943 року, після здачі рукопису, він вирішує їхати воювати за Францію в Північній Африці. Якось дивно, правда? Навіщо ризикувати власним життям на військовій службі, коли ти вже майже два роки маєш безхмарне існування в Нью-Йорку, і до того ж вирішувати це напередодні виходу у світ твоєї книжки? 6 квітня 1943 року — у день виходу Little Prince в США Сент-Екзюпері пливе на американському кораблі до Північної Африки. Принаймні так написав П’єр Шевріє в першій біографії письменника, опублікованій за кілька років після його смерті[1].

  •  

Що, як виявиться, що вбивцею Маленького Принца не є жоден із шести персонажів-мешканців планет, ні троянда, ні лис, ні змія, а той, кого жоден із читачів не міг запідозрити, — оповідач! Тобто льотчик, а значить, СентЕкзюпері! Крутіше, ніж в Агати Крісті! Оповідач — убивця. Оскільки оповідач — це автор, то виходить, письменник — убивця, що позбувається свого літературного двійника в образі дитини, якого сам і створив. Усе збігається. Правда, добре збігається[1]..

  •  

Люди займають дуже мало місця на планеті. Сент-Екзюпері написав у «Маленькому Принці», що коли всі земляни зібралися б разом і стали один поруч з іншим, як на мітингу, то з легкістю вмістилися б на міській площі. Людство можна зібрати докупи на одному-єдиному острові в Тихому океані[1].

File:Livre petit prince.jpg
Книга "Маленький принц"
  •  

Він віддає рукопис тоді, коли збирається на війну за честь Франції. Їде, не чекаючи виходу книжки, ніби роблячи вибір покинути дитину та прийняти виклик абсурдного світу дорослих. Найгірший з абсурдів — війна, що захопила світ. За логікою — ідеально: Маленький Принц гине, щоб льотчик вижив віч-на-віч із обов’язком дорослого. Найперша реакція героя перед тим, як його кусає змія, — це захистити Сент-Екзюпері: «Правда, на другий укус отрути в неї не вистачить». Мається на увазі, що один мусить загинути, щоб інший залишився в живих. Я вбиваю в собі Маленького Принца та йду на війну[1]!

  •  

— Що змушує світ рухатися, золотко? Роками я не хотіла собі зізнаватися. Це найдавніше — пристрасть, кохання, ревнощі. (Вона замовкає на хвилинку перед тим, як говорити далі.) Перечитай книжку, воно впадає в очі. Маленького Принца вбила троянда! Більше вона нічого не каже[1].

Примітки

[ред.]