Ключик Леонід Семенович

Ключик Леонід Семенович

Стаття у Вікіпедії

Леонід Семенович Ключик (20 березня 1950, Дзержинськ, Сталінська область, Українська РСР, СРСР) — радянський український футболіст та тренер, центральний захисник. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (2005), почесний працівник фізичної культури і спорту України (2004), нагороджений медаллю ФФУ «За заслуги» (2004) і медаллю «За працю і відвагу» (2011).

Цитати

«Раніше наша ДЮСШ працювала за такою системою: тренер здійснював набір та працював із цими хлопцями шість-сім років. Зараз ми діємо трохи по-іншому, коли один тренер може перехопити вікову групу по ходу процесу в іншого, і вже працювати з нею до самого випуску. Багато різних способів є, варіантів... Але поки що ми не дійшли того, щоб у нас було чітко розписано, хто до якого віку прикріплений». — про суперечки щодо того, як правильно розподіляти вікові групи та скільки часу тренер має вести одну групу в ексклюзивному інтерв'ю вебсайту football.ua Ключик: "...И тут от Динамо пришел факс" (часть 1) (23 серпня 2013 року)

«Я ставлюся до цього негативно. Де результати Шахтаря, Дніпра, в академіях яких працюють чи донедавна працювали іноземні спеціалісти? Про що говорити, коли ці люди змушують тренерів приїжджати до Запоріжжя та красти дітей?! Навіть гроші дають на це! На тобі 500 доларів – привези воротаря. Хіба це методи? Треба створювати у себе робочу обстановку, щоби там росли не лише діти, а й самі тренери. Розвиватимуться наставники, ставатимуть кращими та їх вихованці. А коли назбирали найкращих, а потім не реалізували хлопців – куди ж це годиться? Треба працювати з хлопцями, навчати їх, вирощувати з них футболістів.   Колись один тренер під час перебування мною гравцем донецького Шахтаря розповідав мені про один випадок: за часів покоління Сергія Ателькіна, коли ті хлопці ще були дітьми, у цього наставника була група – чоловік 30, і він взяв з неї 15-18 гравців, а решті, гірше, пограйте в ряд. У результаті з відібраної групи найкращих далі потрапила лише одна людина, а з тих – четверо! І це заслужений тренер СРСР. А тоді діти просто самі грали, і так вийшло... Треба тільки спрямувати хлопців, підказати, і вони самі прийдуть до всього.   Наприклад, я жодного дня не займався у ДЮСШ чи дитячій секції. Я жив у такому місці, де цього просто не існувало. Грали у волейбол, баскетбол, гандбол, але не у футбол. Жодного дня я не провів за навчанням гри у футбол. Проте (який обурився з приводу «а яким футболістом був Ключик» нагадаю, що Леонід Семенович є легендою запорізького Металурга, був центральним захисником, є рекордсменом запорожців з проведених матчів у чемпіонаті СРСР – 359 матчів, 41 гол.). Було бажання, прагнення, а головному мене навчила вулиця. І цього мені вистачило, аби успішно виступати у чемпіонаті СРСР. А це, даруйте, не нинішня Прем'єр-ліга». — про ставлення до факту залучення деякими клубами іноземних фахівців із роботи з дітьми в ексклюзивному інтерв'ю вебсайту football.ua Ключик: "...И тут от Динамо пришел факс" (часть 1) (23 серпня 2013 року)

«Якось Іщенко, який нині обіймає посаду старшого тренера академії Динамо. — прим. М.С.) надсилає такий факс: «Просимо відправити на перегляд таких виконавців: ...», і перераховує імена, чоловік вісім. А я й думаю – на якій підставі? Люди приїжджають самі до нас, дивляться, питають, узгоджують, а тут чи не в наказовому порядку: зберіть і надішліть! Тут же можна згадати випадок із Оберемком. Він раніше навчався у нашій школі. Так ось, влітку він відпочивав у спортивному таборі, все було нормально, але якось мені дзвонить наш тренер і каже: «Леоніде Семеновичу, тут приїхав Йожеф Сабо з татом Оберемко, і відвіз із собою хлопчика до Києва». Як? Я бився, писав листи, перекопав усі регламенти, але мені сказали: «Коли йому виповниться 18, тоді ми й розрахуємось». У результаті ми не бачили жодної копійки. А ось той тренер, який вирощував його у Токмаку, потім образився на мене за те, що нібито я з ним не поділився вирученими грошима. І тільки згодом він повірив, що за Оберемка так нічого й не заплатили.   Здебільшого так і відбувається: у нас просто забирають вихованців, не дивлячись на жодні регламенти, договори і навіть на своє сумління! Хоча б уже доводили дітей до пуття. Адже беруть найкращих, а потім на виході немає нікого, до ладу ніхто не грає. Не в образі нікому сказано, але так виходить. Що ж до сьогоднішнього дня, то в динамівській академії знаходиться стільки наших хлопців, що можна зібрати тямущу футбольну команду. Це ті діти, яких забрали. А випадок із масовим переїздом трапився три роки тому. У тій компанії були такі футболісти як Солдатенко, Лук'янчук, Чоботенко, Сентябл. Зрозуміло, хлопці подивилися, що там добре, затишно. Можливо, потім вони зрозуміють...» — про історію, що київське Динамо, яке забрало цілу групу дітей запорізького ДЮСШ в ексклюзивному інтерв'ю вебсайту football.ua Ключик: "...И тут от Динамо пришел факс" (часть 1) (23 серпня 2013 року)

«Ні, у нас немає єдиної прописаної програми. Зрозуміло, що не кожен сам по собі, таки ДЮСШ – цілісна структура зі своїми принципами. Але я вважаю, що тренерів не можна заганяти в одні рамки. Кожен наставник – як художник, як письменник, і не можна стояти в нього над душею та розповідати, як творити. Кожен має право на імпровізацію, і щось своє. Якщо ми перетворимо їх усіх на ремісників, толку буде мало». — про курс підготовки в ДЮСШ "Металург" (Запоріжжя) в ексклюзивному інтерв'ю вебсайту football.ua Ключик: "Шахтер давал за Кривцова 350 тысяч долларов" (часть 2) (27 серпня 2013 року)

«Ось коли повністю налагодимо контакти з першою командою, тоді й працюватимемо так. Я завжди запрошував головних тренерів клубу до ДЮСШ, щоб вони підказували нам та висловлювали свої побажання. Сподіваюся, зараз у нас будуть однакові погляди та одне мислення. А раніше як такої взаємозв'язку не було». — про те, що в багатьох академіях Європи усі вікові групи грають за однією схемою в ексклюзивному інтерв'ю вебсайту football.ua Ключик: "Шахтер давал за Кривцова 350 тысяч долларов" (часть 2) (27 серпня 2013 року)

«Ні, у нас із цим проблем немає. Ми щороку проводимо огляди у різних районах. Також щорічно організовуємо таке собі свято футболу у звичайних школах. Я їду до Районного відділу народної освіти, вони проводять нараду, повідомляють школи, і з кожної з них прибуває група дітей, але лише з першого, другого та третього класів. Потім відкриваємо свято, діти грають у футбол, а тренери тим часом помічають цікавих хлопців та беруть їх на олівець. Хто відзначився, просимо виконати окремі вправи, обов'язково спілкуємося з тренером, потім починаємо працювати з батьками. Спочатку радимо ходити до нашої районної філії, а потім уже приїжджати і до ДЮСШ. Тож ми не спимо... До того ж, у нас є спеціальна людина, яка організовує цю роботу». — про пошук юних футболістів на перефирії в ексклюзивному інтерв'ю вебсайту football.ua Ключик: "Шахтер давал за Кривцова 350 тысяч долларов" (часть 2) (27 серпня 2013 року)

«Спочатку ми беремо всіх. Вся бажаюча малеча не залишається поза увагою і зараховується до нашої школи. А от якщо хлопчику вже, приміром, 12 років, і він ніде не займався раніше, тоді на нього подивиться тренер та визначить, чи має хлопець перспективу. Головне, щоб дитина мала швидкість, мала хорошу статуру, здоров'я, і, звичайно ж, щоб жила футболом, а не була байдужою. Очі мають горіти! Хоча буває таке, що футболіст регресує. Навчався у нас один хлопчина, маленький, спритний, не давав нікому себе обіграти. А потім зупинився в рості, і потихеньку всі його обігнали. Отже, як бачимо, розвиток дітей дуже нестабільний, і не треба кидатися в крайнощі, коли дитина йде на спад». — про головні критерії відбору до ДЮСШ запорізького Металурга в ексклюзивному інтерв'ю вебсайту football.ua Ключик: "Шахтер давал за Кривцова 350 тысяч долларов" (часть 2) (27 серпня 2013 року)

«Я не сказав би, що хлопці покидають нас лише після того, як їх відрахують. Хтось сам йде, комусь пропонують спробувати себе в інших видах спорту чи зосередитись на навчанні. У середньому з 80-ти осіб до спецкласу доходять 25-30. Решта ж йде в інші школи, де можуть отримати шанс. Згадати того ж таки В'ячеслава Шарпара. Він був дуже слабкий, не потрапляв до основного складу. Шарпар програвав конкуренцію іншим хлопцям, збірникам. І тут В'ячеславу запропонували перейти до Торпедо, він заявився за цю команду. Тренувався з нами, а грав за них. У результаті з його віку з Металургом підписали контракт 12 осіб, але Шарпар і туди не потрапляв. Нині ж із тих 12-ти на увазі лише Євген Пісоцький, а В'ячеслав грає в Арсеналі. Ось яскравий приклад, який я часто наводжу дітям, що людина хотіла грати і не злякалася труднощів. Якщо ти відданий футболу і можеш грати, то все одно тебе помітять». — про те, скільки дітей відраховують із ДЮСШ щороку в ексклюзивному інтерв'ю вебсайту football.ua Ключик: "Шахтер давал за Кривцова 350 тысяч долларов" (часть 2) (27 серпня 2013 року)

«Пам'ятаю, як було із Сергієм Кривцовим. Він регулярно викликався до збірної, і згодом його почав обходжувати Шахтар. 350 тисяч доларів давали Гірники. Але ми казали: «Сергію, не поспішай». Усі пояснювали батькові. Щоправда, він тоді працював на «Запоріжсталі» і йому там сказали: «Якщо син зараз піде з команди, то й ти підеш із роботи». Так і вирішили питання. Зрештою Кривцов став лідером збірної, чемпіоном Європи. Потім Шахтар знову запрошує його, але вже за пару мільйонів.   До речі, пам'ятаю одну історію, пов'язану із Кривцовим. Того року, коли він переїхав до Донецька, батько Сергія чекав на нього на свій день народження. Ось іменинник стоїть на балконі, чекає на сина, і тут бачить – їде машина класна, Мерседес, з бантом на даху. «Дивися, мабуть, хтось виграв у лотерею», — подумав тоді батько. Але тут з машини вийшов Сергій, піднявся у квартиру і вручив татові ключі, піднісши їх у подарунок на честь свята. Хлопець пішов із команди та подякував батькові за те, що той допоміг йому вирости!   Тож не треба поспішати, заграйте у себе вдома, а потім уже вирішуйте, як бути далі. Можливо, навіть сам клуб буде зацікавлений продати вас за добрі гроші до нормальної команди». — про випадки, коли вдавалося зберегти когось із хлопців, яких у ранньому віці поривали отримати знамениті клуби в ексклюзивному інтерв'ю вебсайту football.ua Ключик: "Шахтер давал за Кривцова 350 тысяч долларов" (часть 2) (27 серпня 2013 року)

«Чесно кажучи, зараз у нас таких немає. Одного разу у школі займався хлопчик 1995 р. н., онук Віталія Антоновича Сацького, багаторічного директора Запоріжсталі. Він дуже багато зробив для Металурга, тут він дуже поважна людина. І ось його онук опинився у нашій ДЮСШ. Я викликав Рудику і говорю, мовляв, Сашко, зрозумій, дитина не зовсім проста. А він мені у відповідь: «Леоніде Семеновичу, я все розумію, з нього питай, як і з усіх, і ставлення до нього звичайне. Але він слабенький...» На цьому вирішили, що хай хлопчик займається, виганяти не будемо. Минув час, він трохи позаймався і сам пішов. Потім якось я був у міськвиконкомі, і зустрівся там із татом цього хлопця, депутатом міської ради. Він мене тихенько покликав і почав просити за сина. Потім каже: «Скажіть тренеру, нехай він прийде сюди, до міськвиконкому». А я йому у відповідь: Ні, тренер сюди не прийде. Хочете, щоб ваша дитина займалася - нехай приходить, працює...» Але він був слабенький, явно не дотягував до рівня однолітків, і в основу не потрапляв би. За блатом у футбол нічого не награєш». — про те, що в одній із груп київського Динамо навчаються практично всі діти політичної еліти України: Фірташ, Льовочкін, Суркіс, а також діти колишніх футболістів у ексклюзивному інтерв'ю вебсайту football.ua Ключик: "Шахтер давал за Кривцова 350 тысяч долларов" (часть 2) (27 серпня 2013 року)