Кейт Бланшетт

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Кейт Бланшет)
Кейт Бланшетт
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Кейт Бланшетт (англ. Catherine Elise Blanchett; 14 травня 1969) — австралійська акторка та продюсерка, театральна режисерка. Дворазова лауреатка премії «Оскар» (2005, 2014), триразова — премій «Золотий глобус» (1999, 2008, 2014) та багатьох інших.

Цитати[ред.]

  •  

Чим менше людина думає про себе, тим цікавіше і привабливіше вона стає.[1]про ставлення до краси.

 

The less one can think about oneself, the more interesting and attractive one becomes.

  •  

Через невдачі ви дізнаєтесь дуже багато. Справа не в тому, що хтось намагається зазнати невдачі, але це те, що я вважаю корисним протистоянням, але дійсно корисним![2]про вибір життєвого шляху.

 

You learn an enormous lot through failure. It's not that one tries to fail but they're the bits that I find useful—confronting but useful!

  •  

Що мені подобається в театрі, так це те, що ти знаєш, для кого ти граєш: для своєї аудиторії. І те, що мені складно в кіно, це те, що ви цього не бачите. Аудиторія невидима. І ми сидимо там, сподіваючись, що там є наша аудиторія.[3]про переваги гри в театрі.

 

What I love about the theater is that you know who you're acting for: your audience. And the thing I find really hard in film is, you don't. The audience is invisible. And we're sitting there, hoping there's other people out there.

  •  

Насильство і расизм – це погано. Коли б вони не траплялися, вони повинні бути засудженні, і ми не повинні закривати на очі на це.[4]про повагу та суспільство.

 

Violence and racism are bad. Whenever they occur they are to be condemned and we should not turn a blind eye to them.

  •  

Бажати можна лише того, що вже було у твоєму житті.[5]

 

You can only desire something that you've already had in your life.

  •  

Перше – визнати, що театр – це невідомість. Якщо ви йдете на концерт, ви знаєте, що це за музика. Якщо ви йдете на мистецьку виставку, ви можете буквально побачити картини на своєму телефоні, перш ніж побачити їх особисто. Але в театрі часто люди не готові ризикувати, хоча це саме те, що в ньому і чудово.[6]порада відвідувачам, які йдуть в театр.

 

The first thing is to accept that theater is an unknown. If you go to a concert, you know the music. If you go to an art show, you can literally see the art on your phone before you see it in person. But with theater, often times people aren't prepared to take risks, even though that's exactly what's great about it.

  •  

Звичайно, людину хвилює старіння - ми всі боїмося смерті, давайте не обманювати себе. Я просто не панікую, що мої зморшки від сміху стають глибшими. Кому потрібне обличчя без історії та почуття гумору?[7]про старіння.

 

Of course one worries about getting older - we're all fearful of death, let's not kid ourselves. I'm simply not panicking as my laugh lines grow deeper. Who wants a face with no history, no sense of humor?

  •  

Мені нецікаво грати персонажів, які бачать світ крізь мою призму. Я думаю, що шлях до розуміння будь-якого персонажа полягає в тому, щоб побачити, як він працює і чим відрізняється від вас.[8]

 

I'm not interested in playing characters who see the world through my prism. I think the journey of understanding any character is to see how they tick and how they differ from you.

Примітки[ред.]