Кашель Майя Дмитрівна
| Кашель Майя Дмитрівна |
Кашéль Майя Дмитрівна (10 січня 1930, Київ — 24 лютого 1987, Дніпропетровськ) — українська радянська письменниця, перекладач з в'єтнамської мови. Член Спілки письменників України (з 1972). Член Спілки письменників СРСР (з 1973).
Цитати
[ред.]«Взагалі, коли стало ясно, що все моє життя, – говорила М. Кашéль, – пройде в чотирьох стінах, не думала, що стану письменником, вважала, що не кожна людина може і повинна стати Островським. Письменником мене зробила війна у В’єтнамі. Все моє єство протестувало, протест шукав виходу у віршах»[1][2]. |
«Тут важлива не точність віршованої структури, яка буде важко сприйматися українським читачем, а точність художнього впливу. Тому я, відходячи від ускладнених в’єтнамських віршованих розмірів, прагну до короткого рядка, звичайно, коли це відповідає духу оригіналу. Беручи до рук твір, написаний в’єтнамською мовою, намагаюсь розгледіти всі його барви, осягнути всю його тональність, щоб і рідною мовою він справляв не менше враження, ніж у країні першотвору. І навіть більше, бо відкриває українському читачеві незнане. Кипиш у творчому процесі, кожна вдала знахідка огортає хвилею щастя, радієш: читачеві це сподобається, він цікавитиметься в’єтнамською літературою, отже ти, перекладачу, недаремно живеш на світі»[2]. — Взагалі в’єтнамське віршування має форми, властиві лише йому – особливе потрійне римування. Деякі перекладачі перекладають поезії за кількістю слів. Майя Кашéль завжди була проти такого перекладу, вона частіше відмовлялась від внутрішньої рими, бо рима залучає зайві слова. |
«Хочу самостійно вивчити в’єтнамську мову, – писала в листі М. Кашéль – щоб вустами літераторів ДРВ розповісти радянським людям про подвиг та життя героїчного народу. Підкажіть джерела для вивчення мови»[2]. |
«Я тоді розгадувала слова як ребуси по декілька днів. Перші свої переклади я зовсім не розуміла. Але могутньою рушійною силою була – необхідність»[2]. — Звичайно це не значило, що вона оволоділа мовою. |