Перейти до вмісту

Катрін Міє

Матеріал з Вікіцитат
File:Catherine Millet no Fronteiras do Pensamento São Paulo 2018 (29363057678).jpg
Катрін Міє, 2018
Вікіпедія
Вікіпедія

Катрін Міє (Catherine Millet, нар. 1 квітня 1948) — французька письменниця, мистецтвознавець, куратор, засновник і редактор журналу «Art Press», присвяченого сучасному та сучасному мистецтву.

Цитати

[ред.]
  •  

Іноді молодь здається мені набагато серйознішою, набагато конформістською, загалом кажучи. У них є свої причини: ми — діти споживацького суспільства, нам ніколи не доводилося стикатися з безробіттям чи СНІДом! З огляду на це, я все ще вважаю, що мораль повинна мати змогу звільнятися від випадковостей[1].

 

Sometimes, young people strike me as being much more serious, much more conformist, generally speaking. They have their reasons: we are the children of consumer society, we never had to experience unemployment, or face up to AIDS! Having said that, I still believe that morality should be able to free itself from contingencies.

  •  

Найзаяложенішою є думка, що жінкам потрібні почуття для того, щоб бажати. Брехня! І це спонукає їх думати, що вони повинні бути закоханими, щоб кохатися[2].

  •  

То якщо можна продавати працю, то чому не можна продавати секс? Для мене не існує відмінності поміж м'язами і генітальними органами. Тут ніякої ієрархії немає[3].

  •  

Цензура сьогодні набула форми певного різновиду фемінізму. Але нам потрібно перестати заманювати жінок у пастку жертви. Саме це відбувається останнім часом, після скандалу з Вайнштейном. Мене вражають свідчення жінок, які стверджують, що вони стали жертвами чоловіків. Як саме? Вони паралізовані? Дурні? Здається, вони не знають, як реагувати, що мені здається елементарним. Все це плекає уявлення про жінок як вічних жертв. Я можу зрозуміти, що жінка, яка працює на заводі, чия робота залежить від владного бригадира, не наважується висловитися; але мені важче повірити, що студентка університету не може протистояти своєму професору. Жінка сьогодні повинна мати освіту та силу, щоб дати відсіч[1].

 

Censorship has today taken the shape of a certain brand of feminism. But we need to stop entrapping women into the role of the victim. That’s what’s happening lately, in the wake of the Weinstein scandal. I am astonished to read testimonies by women who claim they have been the victims of men. How so? Are they paralysed? Stupid? They don’t seem to know how to react in a way that strikes me as elementary. All of this nurtures the idea of women as eternal victims. I can understand that a woman working in a factory, whose job depends on an overbearing foreman, doesn’t dare speak out; but I find it harder to believe that a university student can’t stand up to their professor. A woman today must have the education and strength to fight back.

  •  

Я вважаю порнографію набагато реалістичнішою, ніж, наприклад, романтичні комедії[3].

  •  

Якщо хочемо, щоб проституція була вільним ремеслом, то передовсім повинні домогтися того, щоб повія могла відмовити клієнтові. Я за самоврядний «альтернативний простір»[4].

Примітки

[ред.]

Див. також

[ред.]

Джерела

[ред.]
  • Ф. Бегбедер. Бесіди нащадка епохи. — Київ: КМ-БУКС, 2017. — 352 с. — ISBN 978-617-7535-39-2