Перейти до вмісту

Катерина Гончаренко

Матеріал з Вікіцитат
Катерина Гончаренко

Катерина Гончаренко — українська філософиня, кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії Навчально-наукового інституту філософії та освітньої політики Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, керівниця секції «Філософія» відділення філософії та суспільствознавства Київської МАН, брала участь в міжнародному проєкті «Європейського словника філософій» (наукові керівники Б. Касен та К. Сігов).[1]

Цитати

[ред.]
  •  

…для видовищності це найголовніше – утягнути, захопити, спровокувати etc. І насамкінець розплистися в умовній іронічній посмішці, за якою ховається притлумлений ностальгійний погляд в бік втраченої достеменності.[2]

  •  

Зовнішня ооболонка концепта — це немов рана з рваними краями тіла концепту шматки якої не можливо зібрати в єдність, і в тойже час ці шматки не прилягають щільно до інших концептів, вони не з’єднуються на єдиному матричному просторі концепту.[3]

  •  

Концепт – це рух думки на безмежній швидкості; це чисте «со-бытие», що схоплює у точці тут-і-тепер безкінечне число різнорідних складових.[4]

  •  

Концепт (conceptus – зібрання, сприйняття), як акт «схоплення» смислу речей в єдності мовного висловлювання чи утворення конкретного цілого та застосовування його в якості сингулярності (певної конкретної одиничності), що має вияв через власну неповторність та унікальність; концепт, як деяке внутрішнє осягнення речі розумом і вираження його через знак, через єдність ідеального і матеріально-феноменального; вбачання в концепті деяке мислиме суще, що найбільш чітко та точно характеризує сутність речі.[5]
«Виникнення та становлення самого терміну «концепт» відбувається в ще епоху Середньовіччя. Ця особливість надає даному терміну відповідного забарвлення. … Новочасна філософська традиція «концепт» повністю замінює на «поняття», як найбільш адекватнеосягнення істинності речей і тому «концепт» утрачає будь-який сенс.»

  •  

Комп’ютерні технології деформують як внутрішнє, так і зовнішнє тіло, викликаючи в людині перцептивну анемію: деформація жестів, дій, вчинків.[6]
«Варто згадати М. Маклюена (Маклюен, 2003), який говорив про те, що інформаційна ера вносить культурну травму в розуміння людини; ця травма полягає в «самоампутації» людських функцій.» (там само)

Примітки

[ред.]
  1. Європейський словник філософій: український контекст. Лексикон неперекладностей / Барбара Кассен, Костянтин Сігов, Андрій Васильченко. — Київ: Дух і Літера, 2025. — Т. 3. — ISBN 978-966-378-856-2
  2. Катерина Гончаренко. Видовищність, іронія та ностальгія в структурі постмодерного мистецького коду. / Культурологічний альманах. Вип. 4, 2023. С. 125 [1]
  3. Катерина Гончаренко. Особливості розуміння феномену «сon-cept» в постмодерністській традиції Ж. Дельоза. Філософські обрії. 2013. No 29 ISSN 2075-1443. С. 61 [2]
  4. Катерина Гончаренко. Особливості розуміння феномену «сon-cept» в постмодерністській традиції Ж. Дельоза. Філософські обрії. 2013. No 29 ISSN 2075-1443. С. 60 [3]
  5. Катерина Гончаренко. Особливості розуміння феномену «сon-cept» в постмодерністській традиції Ж. Дельоза. Філософські обрії. 2013. No 29 ISSN 2075-1443. С. 58 [4]
  6. Катерина Гончаренко. Цифрова людина: фантазм втрати ідентичності / Філософські обрії. 2019. No 42. — С. 139.[5]

Джерела

[ред.]

Посилання

[ред.]