Катержина Тучкова

Катержина Тучкова

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Катержина Тучкова (31 жовтня 1980, Брно) — чеська новелістка та куратор, авторка бестселера «Житковські богині».

Цитати

Архіви – це моя пристрасть. Я дуже люблю працювати в архівах. Мене вражає різниця між тим, що я можу прочитати в архівах, і тим, що людина може видобути з власної пам’яті в реальному житті. Коли я читала в архіві справи, котрі вели КДБісти проти богинь, людей із надзвичайними властивостями, мене вразила мова, якою вони були написані – це абсолютно бездарно! І я подумала, що буде прикро, якщо ця особлива мова справ не залишиться поміченою читачами. Саме тому частина книжки відбувається саме на сторінках справ КДБ.

Для комуністичного режиму всі люди, наділені якимись особливими здібностями, становили небезпеку, бо це не можна було пояснити логікою. Кожна з богинь мала свою мережу клієнтів, які були до них прихильні, і «органам» це теж видавалося небезпечним. В той час також широко пропагувалася соціалістична медицина, тож народні методи вважалися неправильними і шкідливими для суспільства. — Про роман «Житковські богині»

Остання богиня померла 2001 року, а з 1970-80-х років, як кажуть, зупинилася традиція передачі вміння богині від матері до доньки. Так сталося, бо молоді дівчата, котрі виростали в 1970-х роках, бачили, яких репресій зазнали їхні бабусі, тож боялися «богувати». Активно працювала пропаганда, котра говорила, що богині – це неправда, і що лікуватися в богинь – це не сучасно.

Роман закінчується і не закінчується. Читач дізнається, що героїня помирає, і наприкінці роману з’являюся я сама – приходжу до Моравських Копаниць, де дізнаюся про дослідницю, історію якої розказую в романі. Такий фінал допоміг мені втопити власний страх: у мене є фобія втрати комп’ютера, на якому я зберігаю тексти та проекти, над якими працюю. — Про роман «Житковські богині»

Україна була першою країною, що купила права на цю книжку. Зараз я дуже радію, що ця книжка поступово виходить всіма слов’янськими мовами. Також мені було цікаво дізнатися, що в Україні існують аналоги житківських богинь – це відунки.

Я взяла тему комуністичного минулого для своєї творчості через те, що моя родина завжди була аполітичною, вони вважали, що наша хата скраю. В містечку, де ми жили, мешкало багато робітників із прокомуністичними поглядами. І мені самій трохи соромно, що моя родина не вступала в дискусії про політику комуністів Чехії. Мені подобається шукати і знаходити скелети в родинній шафі. І я в молодшій генерації письменників Чехії така не одна.

Якщо говорити про образ душевно хворого брата героїні, то він вмотивований реаліями Моравських Копаниць. Це дуже бідний регіон, і єдине, чого там є достатньо для всіх – це сливовиця. Дітей присипляють сливовицею, жінки вживають алкоголь під час вагітності, шлюб часто беруть люди-родичі… внаслідок всіх цих факторів у регіоні справді є багато людей із ментальними хворобами. До речі, через описаних персонажів я собі здобула погано славу серед мешканців Моравських Копаниць. Там сильний вплив католицизму. Мешканцям району не хочеться повірити, що серед них, як і у всьому світі, є 4% геїв і лесбійок. Так само вони не хочуть чути про проблеми з алкоголем, про дитячі хвороби тощо – вони думають, що на них наговорюють. — Про роман «Житковські богині»

Я родом з Моравії, з Брна, де населення досі дуже тісно пов’язане з селом, сільським фольклором. Коли я почала глибше цим цікавитися, то мене здивувало і вразило те, як багато образів пов’язано з фольклором Моравських Копаниць, це відбувається дія роману. — Про задум роману «Житковські богині»