Перейти до вмісту

Кайя Гербер

Матеріал з Вікіцитат
Кайя Гербер
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Кайя Гербер (англ. Kaia Gerber; нар. 3 вересня 2001, Малібу) — американська фотомодель та акторка, працює в агентстві IMG Models.

Цитати

[ред.]

Про поради, які їй дала мати, Сінді Кроуфорд

[ред.]
  •  

Вона навчила мене не спізнюватися. Не шкодувати часу на те, щоб запам`ятати імена людей, і бути з усіма ввічливою. Якщо ти не вдячна і не рада бути поруч, знайдеться хтось, хто буде вдячний. Навіть коли я дуже втомлювалася, або хотіла додому, або відчувала себе самотньою, я нагадувала собі, як мені пощастило. Ще вона сказала мені: «Шкода, що я не записала більше». Ти думаєш, що запам`ятаєш ці дивовижні моменти назавжди, але одного дня тобі важко навіть згадати, що це було за знімання, де воно відбувалося і коли. Тому я вела щоденник[1].

Про акторство

[ред.]
  •  

Довгий час я відчувала себе моделлю, грала різних персонажів, що було дуже круто, і мені досі подобається це робити. Але тепер, коли я можу робити це в акторській майстерності, а це мій основний фокус, я ціную, коли хтось бачить в мені мене, особистість. Я не була готова до цього, коли вперше почала працювати моделлю, тому що не відчувала себе повністю сформованою. Зараз я відчуваю себе собою[1].

Про новий проєкт за своєї участі[2]

[ред.]
  •  

Коли ви бачите мене суворою на подіумі, ви не подумаєте, що у мене є почуття гумору. Мій персонаж зовсім не схожий на мене, але я думаю, що людям сподобаються наші жарти. Це дуже актуально для свого часу і дуже метафорично. Я також думаю, що багато квір-історій та фільмів можуть бути дуже сумними, і багато реальних історій, на жаль, такі ж. Але я люблю комедію за те, що вона проливає світло на ситуацію і дає змогу знайти в ній гумор. Вона допомагає мені сміятися над речами, над якими іноді дуже складно і важко сміятися[1].

Про міф про ворожнечу у модельному світі

[ред.]
  •  

Я потрапила у пастку, повіривши в це. Особливо спочатку, коли була дуже сором`язливою. Я трималася осторонь і нервувала. Я виросла серед старшокласниць, які часом лякають, тож я припустила, що такою має бути культура. Мені пощастило зустріти неймовірних людей з усього світу, які взяли мене під своє крило, і мені було надзвичайно приємно мати таку сім`ю вдалині від моєї власної родини[1].

Про себе

[ред.]
  •  

Мені лише 21, а я відчуваю, що вже прожила ціле життя. Можливість подорожувати з юного віку багато чому мене навчила. Я отримала справді чудову освіту. У мене є каталог фотографій, який зафіксував моє дорослішання. Ти ростеш, і ти змінюєшся: твоє тіло, те, що тобі подобається, твій смак. Перебування в оточенні стількох творчих людей сформувало мій смак. Я дуже спостережлива і багато чого зберігаю для себе[1].

Про ментальне здоров`я

[ред.]
  •  

Моє особисте життя і моє психічне здоров`я — це не те, чим я готова жертвувати заради роботи. Зараз я працюю вдома, що чудово, і не подорожую весь час. Я приходжу додому до свого собаки. Я зустрічаюся з друзями. Готую вечерю. Бачуся зі своїм терапевтом та сім`єю[1].

Про власну творчість

[ред.]
  •  

У мене є збірки різних есеїв, які я написала. Вони не дуже сюжетні та здебільшого про почуття, але я переглядала їх днями й подумала: «Я не знаю, що я хочу з ними зробити, але я просто вдячна, що вони у мене є». Я б хотіла колись написати колонку або щось подібне, щоб просто поділитися своїми думками. Але це також може бути страшно, тому що я знаю, наскільки жорсткий літературний світ, і я боюся його[1].

Про улюблену літературу

[ред.]
  •  

Книга Патті Сміт «Просто діти» повністю змінила моє життя. Так само як і Джоан Дідіон — я прочитала все, що вона коли-небудь написала. Я дивилася її документальні фільми мільйон разів. У неї є одна цитата, яка дуже резонувала зі мною, — про бажання знати, де знаходиться біль. Завдяки їй я зрозуміла, що не варто тікати від своїх почуттів[1].

Про відмови та власну позицію

[ред.]
  •  

Люди запитували: «Як ти переживаєш відмови в моделінгу?» — а я відповідала, що просто не приймаю їх особисто, адже це все дуже суб`єктивно. Відмовляючи мені, ніхто ніколи не відкидав нічого в мені як в людині. Це не означає, що часом це не боляче, але так це було легше сприймати. Буває страшно показувати себе, тому що це відкриває тебе для критики та для людей, які не погоджуються з тобою і не люблять тебе, але я просто більше заглибилася в себе. Я подумала: «Ні, у мене є своя точка зору, і мені є що сказати». Я визнаю, що не всі з цим погодяться, але мені це більше не потрібно[1].

Примітки

[ред.]