Зимовий солдат
«Зимовий солдат» — історичний роман американського письменника Деніела Мейсона, дія якого розгортається під час Першої світової війни. Від розкішних бальних залів імператорського Відня до замерзлих лісів Східного фронту, роман проводить читача через шпиталі, поля битви та особисті драми головних героїв. «Зимовий солдат» — це розповідь про війну й медицину, про сім’ю, кохання та відданість справі, а також про моральні вибори, помилки та можливість їх спокутувати на тлі глибоких історичних потрясінь.
Цитати
[ред.]Тепер, з кожним наступним днем я дедалі більше почуваюся, як мої солдати, які наче назавжди застрягли у своїх довічних зимах. Колись я думав, що достатньо просто повернутися з фронту і це полегшить усі їхні проблеми. Так нас вчили: що сни війни слабшають, коли відступає ризик бою. Та це зовсім не так. Хіба що існує ще битва, якої я не розумію[1]. |
— Подивися, що там залишилося на кухні. Може, трохи цибулі, пляшка шнапсу. |
— Пане докторе? |
Я бачив, як люди виходили з коми, як повільно відтоплювалися до життя після того, як їх витягували із замерзлих річок. Але такої трансформації я ще не бачив. Настільки недосяжна людина повертається всього після малесенької піґулки. Людина в такому розпачі. Без фізичних ран, але він наче несе на собі, як офірний цап, усі біди світу[1]. |
Та з усіх випадків, про які він читав, найбільше його захоплювали неврологічні. Який неймовірний людський мозок! Відчувати кінцівку після ампутації! Бачити привидів у себе біля ліжка! Створити всі симптоми вагітності (роздутий живіт, аменорея) лише з одного бажання! Коли вдавалося розв’язати найскладніші випадки, він відчував мало не фізичне збудження. У цих патернах була якась прекрасна чіткість, можливість зрозуміти розташування пухлини лише на основі того, чи порушено в пацієнта мовлення або зір, можливість звести всю складність людей до будови їхніх клітин[1]. |
Примітки
[ред.]
