Перейти до вмісту

Засмага (роман)

Матеріал з Вікіцитат

«Засмага» (англ. Sunburn) — дебютний роман ірландської письменниці Хлої Мішель Говарт, що вийшов 2023 року.

Цитати з книжки

[ред.]
  •  

Найтемніші дні минають, і ми змінюємося. Починають рости польові квіти. Ніхто не помічає, всім байдуже. Наші пробні іспити щораз ближче. Я не помічаю, мені все одно. Хіба можу помітити, коли слухаю, як Сюзанна вимовляє моє ім’я[1]?

  •  

Партнери — завжди найгірша частина цієї колективної мрії, тому що всі хороші хлопці вже зайняті. Достатньо зробити одне хибне припущення, щоб застрягти з хлопцем назавжди[1].

  •  

Але я переконана, що якщо зможу зрозуміти ці шматочки мого минулого, то зрозумію своє теперішнє[1].

  •  

Коли я була молодша, ніколи не уявляла, що може бути щось за обрієм. Це було єдине життя, яке мало для мене сенс. Тепер мені цікаво, чи змогла б я поїхати в інше місце, кудись, де багато людей, де немає колючих кущів, де діючі залізничні колії, де є щось більше, ніж просто розмови про колишню важливість нашого села. Уявляю собі місце, де я могла б кричати й не бути почутою, зазнати невдачі та не бути поміченою. Місце, де моя нікчемність не завдавала б болю, адже всі були б нікчемними. Я не там. Тут чують кожен подих, знають кожну злу думку. Це може бути прекрасним на вигляд, але це безодня, в якій можна існувати; солодкий сумний сон. І хоча я могла б придумати мільйон місць, де хотіла б бути, боюся, що мені ніколи не вистачить духу поїхати звідси. Боюся, що Кроссмор занадто глибоко в’ївся в мене, і я не знаю, як існувати в іншому місці[1].

  •  

Якби я не була вічною підліткою, могла б звикнути до життя без неї. Я могла б дослухатися до її слів про те, що Сюзанну не влаштує завжди залишатися таємницею. Земля заслуговує на те, щоб знати про неї, вона занадто яскрава, щоб ховатися. Небеса і пекло мусять знати про неї. Ми всі маємо знати про її радощі та печалі. Я сама винна. Я була егоїсткою. Я була недостатньо гордою[1].

Цитати про роман

[ред.]
  •  

Навіть коли я вже серйозно взялася за цю історію як за роман, це залишалося радше моїм дозвіллям. Я ніколи не думала, що хтось узагалі це читатиме. Саме це дало мені свободу написати історію саме так, як я хотіла[1].

  — Хлоя Мішель Говарт

Примітки

[ред.]