Загін неприкаяних. Вчені і шпигуни, які стали на заваді атомній бомбі Гітлера

Загін неприкаяних. Вчені і шпигуни, які стали на заваді атомній бомбі Гітлера (англ. The Bastard Brigade: The True Story of the Renegade Scientists and Spies Who Sabotaged the Nazi Atomic Bomb) — нон-фікшн книжка американського автора та наукового популяризатора Сема Кіна, вперше опублікована 2019 року. У ній розповідається про вчених, військових і розвідників, які під час Другої світової війни брали участь у зусиллях, спрямованих на недопущення створення Третім Рейхом ядерної зброї.

Цитати

Ця тіньова війна багато в чому перегукувалася з війною видимою, проте на ній чоловіки і жінки загалом ігнорували пересування військ, танків і літаків. Натомість вони полювали на ідеї — масштабні революційні наукові ідеї.

Того вечора все стало зрозуміло. Після вечері Гоудсміт провів до готелю секретарку. У вестибюлі сидів сонний сержант і слухав по радіо джаз. Раптом ефір перервала екстрена новина — Сполучені Штати скинули на Гірошіму нову руйнівну бомбу. Почуте приголомшило Гоудсміта: він не міг повірити, як багато технічних деталей повідомляв диктор. Роками їх тримали у повній секретності, а тепер загал знав про ядерну зброю майже стільки ж, скільки й він. Повідомлення скінчилося, і Гоудсміта захлиснула хвиля передчуття. Кілька місяців тому, коли стало зрозуміло, як сильно відстає німецький ядерний проєкт, Гоудсміт сказав заступнику Гровза: «Правда ж добре, що в німців немає атомної бомби? Тепер нам не доведеться використовувати свою». Заступник тільки поглянув на нього: «Ти ж розумієш, Семе, — якщо в нас є така зброя, ми нею скористаємося». Пророцтво справдилося. Атомні бомби народилися зі страху як зброя оборони, яка мала нейтралізувати загрозу з боку ядерного Райху. Проте німецька загроза відпала, а разом із нею і виключно оборонні погляди командування. Непомітно, але неминуче Бомба перетворилася на найрадикальнішу зброю наступу в історії. Гоудсміт відчував — світ змінився назавжди.

…як писав один історик: «Фюрер завжди веселішав, коли мова заходила про якийсь божевільний і грандіозний задум. Якщо ж для цього ще й потрібні сотні тисяч тонн залізобетону, він не тямив себе від радості». За такою логікою, жоден план у Райху не міг зробити його щасливішим, ніж зловісні бункери.

…німці планували побудувати поблизу Мімоєка 25 помпових гармат — це дозволило б робити постріл кожні шість секунд. Тобто щодня на Лондон падало би по 14 000 Фау‑3. Як казав Геббельс: «У Лондоні вдвічі більше жителів, ніж у Берліні. Три з половиною роки вони не чули сирен. Уявіть, який жахливий сюрприз на них чекає!».

На початку грудня 1939 року Гайзенберг написав два таємні звіти про ланцюгові реакції: один стосувався вивільнення енергії, інший — бомб. Для експериментальної роботи він обладнав невеличку лабораторію в дерев’яному сараї, прилаштованому до наукового інституту в Берліні. Сарай стояв неподалік вулиці з вишнями і мав двометровий цегляний підвал — то була перша у світі випробувальна камера для ядерних реакцій.