Олекса́ндр Петро́вич «Оле́сь» Журавча́к (8 лютого 1979, Стебник, Львівська область, Українська РСР, СРСР) — український музикант-віртуоз (сопілка і народні духові інструменти), лауреат І Міжнародного конкурсу виконавців на народних інструментах (Хмельницький, 1995, ІІІ премія), Міжнародного конкурсу виконавців на народних інструментах ім. Г. Шендерьова (Владивосток, росія, 1997, І премія), ІІ Міжнародного конкурсу виконавців на народних інструментах ім. Г. Хоткевича (Харків, 2001, ІІІ премія), І Всеукраїнського конкурсу артистів естради (Київ, 2002, ІІ премія), Міжнародного конкурсу «Music World» (Фівіццано, Італія, 2003, Гран-прі), Міжнародного фестивалю-конкурсу «Квітнева весна» (Пхеньян, Північна Корея, 2005, І премія, золотий кубок).
«Цей проєкт дійсно був створений ще у 2018 році. Ми тоді зробили сценічні покази, потім доповнювали, доробляли, у 2019-му почали домовлялися про гастролі. На 2020 рік у нас мали бути тури в Канаду, Китай, Європу. Але в 2020-му прийшов коронавірус, відповідно, всі плани лягли. У 2021 році знову почали домовлятися про гастролі, бо будь-які гастролі плануються, як мінімум, на рік вперед. На 2022-й у нас знову були заплановані два великих тури по 30 концертів, але у 2022-му у нас почалася війна.
За цей час ми зробили студійний запис музичного матеріалу проєкту – 22 композиції. Ми об’їхали 12 цікавих і знакових місць в Україні, це і Скелі Довбуша, і Манявський водоспад, і Писаний камінь, і Лисина Космацька... І зняли фільм «Володарі стихій», доповнивши наше шоу унікальним відеорядом.
А зараз вже по третьому кругу виходимо на концертний прокат даного проєкту. Звичайно, будемо починати з України. 16 жовтня плануємо концерт у Києві. Подивимося, яка буде ситуація в країні, зокрема й з електроенергією. Готуємося. На березень у нас заплановані 25 концертів в Австрії, Швейцарії, Німеччині». — про проєкт шоу «Володарів стихій» відбулася ще у 2018 році в інтерв'ю «Коротко про» Директор НАОНІ Олесь Журавчак – про роботу оркестру, дружбу з Русланою та брендинг Пивоварова (23 червня 2024 року)
«...Проєкт «Володарі стихії» - це певною мірою продовження фестивалю «Трипільське коло», який я проводив на пагорбах Ржищева вісім років, але тепер це вже сценічно-музичний перформанс. Це легенда про володарів стихії, де в нас присутні чотири музиканта.
Чотири музиканта грають на чотирьох унікальних інструментах. 70% – це авторська музика солістів проєкту. Якщо говорити про «Повітря» - це різноманітні сопілки, дримба, тилинка, окарина та багато інших. «Земля» - це гуцульські цимбали, вони мають особливий дзвінкий звук. «Вода» - це, звичайно, наша бандура. А скрипку ми обрали як стихію вогню.
«Я професійний музикант, в основному граю на етнодухових, а їх дуже багато. У моїй колекції більше 100 інструментів, активно граю десь на 20-25 інструментах, але володію більше ніж 40.
Уже 23 роки веду клас сопілки та етнодухових інструментів в Київському національному університеті культури і мистецтв. Один з моїх студентів - Тимофій Музичук з гурту Kalush Orchestra, який грає на тилинці та є солістом у їхній переможній пісні «Стефанія» на «Євробаченні-2022».
«Моє завдання і завдання команд, з якими я працюю, - формувати умови, щоб молоді люди могли розвиватися і реалізовувати свій потенціал. Наприклад, через фестиваль «Трипільське коло», по суті, пройшли всі артисти, які зараз працюють на світовому ринку.
З Русланою я працюю з 1999 року. Всі партії сопілок у треках Руслани записував я. Вона одна з перших вивела на європейську поп-сцену звучання сопілки та українську етностилістику загалом і виграла «Євробачення» у 2004 році. На «Трипільському колі» у мене постійно була з виступами «ДахаБраха». Ми з дівчатами разом вчилися на паралельних курсах в Університеті культури. На «Трипільському колі» один зі своїх перших концертів відіграли Kozak System.
Go_A, як вони мені казали, на фестивалі «Трипільське коло» отримали свій перший гонорар. Go_A, до речі, вийшли на гарний рівень європейської промоції, тобто європейський глядач почав сприймати їх у сегменті популярної танцювальної музики.
Ще один фестиваль - «Віртуози фолку», де я є артдиректором, і нашою задачею було об'єднати молодих людей, які творять в етностилі, щоб етноджаз, етнорок звучав поруч з автентикою, автентика звучала поруч з академічною народною музикою, щоб ці люди між собою спілкувалися і знаходили нові форми колаборації та подачі.
Думаю, це теж вдалося, тому що багато колективів вийшло саме з цього фестивалю. Хлопці з Kalush Orchestra росли на цьому фестивалі з різними колективами, різними форматами, що дало їм стимул далі розвиватися і творити». — про те, як навчав зірок української естради в інтерв'ю «Коротко про» Директор НАОНІ Олесь Журавчак – про роботу оркестру, дружбу з Русланою та брендинг Пивоварова (23 червня 2024 року)
«Дітей я відслідковую десь зі старших класів музичної школи. Потім спостерігаю за ними в коледжі, допомагаю з репертуаром, інколи вони приїжджають до мене на майстер-класи чи я до них. А коли вони вже навчаються на третьому-четвертому курсі музичних коледжів, пропоную їм вступати у вищий навчальний заклад.
В рік у мене паралельно завжди навчалися від чотирьох до шести сопілкарів. Адже окрім викладання, у мене ще багато інших справ. Я ж і директор НАОНІ, плюс - фестивалі, плюс свої проєкти, більше часу виділити на викладання не можу». — про те, наскільки клас сопілки і етнодухових інструментів зараз популярний в інтерв'ю «Коротко про» Директор НАОНІ Олесь Журавчак – про роботу оркестру, дружбу з Русланою та брендинг Пивоварова (23 червня 2024 року)
«Хто не чув оркестр останніми роками, у того може ще спрацьовувати стереотипне сприйняття. Мовляв, якщо оркестр народних інструментів, то це буде щось олдскульне, нецікаве, нудне. НАОНІ - один із найдинамічніших творчих колективів, який за останні 10 років зробив досить великі кроки в розширенні свого репертуарного листа, жанрових різноманітностей.
Як продюсер я позиціоную НАОНІ не просто як національний академічний оркестр народних інструментів, а як етно-симфо-рок оркестр. Ми поєднуємо в собі етнічну складову - фолк, класичну, тому що у нас присутні всі групи інструментів симфонічного оркестру, та рок – електрокобза, електробандура, ударна установка. Тому ми граємо і рок-хіти, і симфонічні хіти, і українські програми, які ми робимо стилізованими.
Ми працюємо в колаборації з нашими естрадними популярними виконавцями. Це PROBASS ∆ HARDI. Це Олег Скрипка, з яким ми працюємо вже багато років. Це і Артем Пивоваров, з яким ми вже відпрацювали нещодавно три Палаци спорту. Це і ONUKA, «Друга Ріка», Руслана і багато інших. Завдяки таким спільними проєктам ми доповнюємо фарбами музику виконавців і самі отримуємо додаткове розширення нашої аудиторії». — про те, що допомагає народному оркестрові звучати по-сучасному в інтерв'ю «Коротко про» Директор НАОНІ Олесь Журавчак – про роботу оркестру, дружбу з Русланою та брендинг Пивоварова (23 червня 2024 року)
«Є організатор концерту. Організатор концерту – це людина чи компанія, яка бере на себе всю відповідальність і всі ризики при проведенні будь-якого заходу.
Наприклад, при плануванні будь-якого заходу прораховується бюджетна складова. Це оренда локацій, техніки, звуку, гонорари артистам, прораховується вартість рекламної кампанії, поліграфічної продукції, зйомки відеороликів і так далі. Це великий бюджет. Далі шукається спонсор, або меценат, або грантові кошти, або вкладаються власні кошти.
«Ми - державна організація. Відповідно, в нас є розрахована лімітна вартість колективу і є комерційна вартість колективу. Все залежить від зайнятості, навантаженості колективу, кількості репетицій, кількості перебування часу на площадці, в скількох творах ми беремо участь, від кількості створення нових аранжувань, партитур. Все це проговорюється з організатором, і тоді формується гонорарна частина і підписуються угоди.
Оплата здійснюється саме НАОНІ як юридичній особі, яка здійснює свою статутну діяльність, а артисти, адміністративний та технічний персонал отримують кожного місяця заробітну плату». — про те, як зарплатня виплачується кожному учаснику оркестру в інтерв'ю «Коротко про» Директор НАОНІ Олесь Журавчак – про роботу оркестру, дружбу з Русланою та брендинг Пивоварова (23 червня 2024 року)
Стаття у Вікіпедії
