Журавчак Володимир Олексович

Журавчак Володимир Олексович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Володи́мир Оле́ксович Журавча́к (3 травня 1957, Східниця, Дрогобицька область, Українська РСР, СРСР) — український радянський футболіст, український футбольний тренер. Захисник. Майстер спорту СРСР (з 1984 року).

Цитати

«Зізнаюся, що попередня розмова була вже давно, більше, ніж півроку тому. І в мене не бракувало часу, щоб подумати, усе добре зважити. Та, зрештою, на перший план вийшло те, що це команда – не просто так. Це рідне! Тут пройшли мої хороші роки. Чудові спогади залишилися від співпраці з Олександром Діденком, Ростиславом Зарембою, іншими людьми, які творили цей клуб… Та й, відверто кажучи, занудьгував за роботою. Тому взявся за неї. І усвідомлюю, що завдання переді мною стоїть непросте…» — про те, як став головним тренером футбольного клубу «Львів» у інтерв'ю для всеукраїнської газети СПОРТИВКА» Володимир Журавчак: "Команда не просто так – це рідне" (7 лютого 2012 року)

«Давайте скажемо так: перебував у творчій відпустці. З футбольного процесу не зникав, аналізував, стежив за всім… Але тренерською роботою не займався. Варіанти виникали – тут приховувати нема чого. Але деколи мене щось не влаштовувало, деколи щось не виходило…» — про те, чим займався на початку 2010-х років у інтерв'ю для всеукраїнської газети СПОРТИВКА» Володимир Журавчак: "Команда не просто так – це рідне" (7 лютого 2012 року)

«Не скажу, щоб ми розійшлися… Просто не зійшлися у деяких питаннях… Але однозначно: для мене це була хороша тренерська практика, жодних образливих моментів немає. Президент «Волині» Василь Столяр і тодішній головний тренер Віталій Кварцяний докладали чимало зусиль для того, щоб у Луцьку була справді сильна команда. Пам’ятаєте, тоді в Україні – особливо західній її частині – зникали команди – у Тернополі, Хмельницькому, Рівному… А от «Волинь» завдяки цим людям трималася на плаву. І Столяру, і Кварцяному треба тільки подякувати, саме вони зберегли команду, дали можливість уболівальникам насолоджуватись футболом… Однак між нами жодних протиріч не сталося, щоб там не казали…» — про те, як покинув тренерський штаб луцької "Волині" у інтерв'ю для всеукраїнської газети СПОРТИВКА» Володимир Журавчак: "Команда не просто так – це рідне" (7 лютого 2012 року)

«Так, Мостовий залишився, і він ще нам допоможе. Поза тим можна озвучити, що з нами тренується добре відомий у львівському футболі Олег Гарас. Свого часу він пробував себе у різноманітних аматорських клубах Львівщини, причому проявив себе з найкращого боку. Його майстерність не ставиться під жодні сумніви. На область він грав чисто для себе – і я це розумію. Травми завадили Олегу виступати на професійному рівні. Можна сказати, він недограв у професійному футболі. Та вже й зараз, з перших тренувань, помітно, що він просто грає у футбол, не мучиться, як деякі інші футболісти… Керівники «Львова» переговорили з ним, і він дав згоду. Як вийде – сказати складно… Але моя особиста думка (її ж дотримується весь тренерський склад): ми хотіли би бачити його у нашій команді. Крім Олега Гараса, зараз з нами тренуються такі досвідчені футболісти, як Юрій Войтович і Павло Онисько, це люди, яких ми знаємо, їх можливості серйозні. Для них Львів – це не порожнє місце, за рідне місто вони стоятимуть горою». — про кістяк ФК "ЛЬвів" у інтерв'ю для всеукраїнської газети СПОРТИВКА» Володимир Журавчак: "Команда не просто так – це рідне" (7 лютого 2012 року)

«Так, і ми вдячні за таку співпрацю. Хто конкретно з «карпатівців» перейде до нас в оренду – наразі казати складно. Але ми розраховуємо на таких гравців. Крім того, можливо, з друголігової «Скали» склад «Львова» поповнить воротар Шпук, а також польові гравці Басараб і Сухоцький. Принаймні ці футболісти поїдуть з нами на збори. Але комплектація колективу не припиняється, і ми форсуватимемо цей процес під час найближчих тренувальних зборів». — про допомогу від інших футбольних клубів у інтерв'ю для всеукраїнської газети СПОРТИВКА» Володимир Журавчак: "Команда не просто так – це рідне" (7 лютого 2012 року)