Дмитро Олексійович Живицький (17 вересня 1982, Суми, Українська РСР, СРСР) — український інженер, підприємець, громадський діяч, державний управлінець, заступник Міністра інфраструктури України. Голова Сумської обласної державної адміністрації з 25 червня 2021 року по 24 січня 2023 року.
«4:20 на годиннику, мені телефонує голова однієї з територіальних громад Сумщини, от буквально пам'ятаю цей момент, і каже: "Олексійовичу, почалося". Я кажу: "Юра, що почалося?" – "Почалася війна, нас поливають "Градами". – "Вони уже у вас?" – "Ні, по нас стріляють з території Російської Федерації".
Я глянув у вікно, а в напрямку тієї громади якраз встає сонце, і побачив, що "сонце" встало на дві години раніше... Замість пів на сьому – о пів на п'яту.
«Ні. Ми були впевнені, що за відсутності передумов, причин до нас ніхто не зайде. Нащо воювати на нашій території? Ми думали: от, може, після політичних рішень у Росії буде якась ескалація в Донецькій і Луганській областях. Але повноцінний наступ з боку Сумщини – ні, цього ніхто не очікував». — про те, що не готувалися до війни в інтерв'ю «Українській правді» Як Сумщина першою зустріла, а згодом зупинила ворога дорогою на Київ. Інтерв'ю Дмитра Живицького (16 квітня 2022 року)
«Ми раніше домовилися: якщо починається війна, усі збираємося в ОДА, у моєму кабінеті, і далі плануємо свої дії. Так і відбулося. Буквально о п'ятій ранку я вже був у себе, зібралися мої заступники, керівники структурних підрозділів, голова облради та нардепи, які були на місці. Ми почали отримувати інформацію і розуміти, що взагалі відбувається.
Десь до 12-ої години дня 24-го лютого ми знаходилися в приміщенні ОДА, поки танки, бронетехніка не зайшли в Суми. З центрального входу будівлі, це на Майдані Незалежності, стояли російські війська, а з іншого боку ми її покидали». — про перші дії після початку повномасштабного вторгнення в інтерв'ю «Українській правді» Як Сумщина першою зустріла, а згодом зупинила ворога дорогою на Київ. Інтерв'ю Дмитра Живицького (16 квітня 2022 року)
«На той момент на території Сумщини майже не було регулярних військ ЗСУ. Трішки було в Охтирці, в інших містах, але їх було дуже мало. Усі очікували наступу в Донецькій, Луганській областях, тому навіть ті частини, які постійно дислокувалися на Сумщині, відбули у східному напрямку.
У нас була тероборона, партизани, місцеві з "коктейлями Молотова". Коли ми зранку зрозуміли, що нам нічим "зустрічати" росіян, ми зідзвонились з Генштабом, з керівництвом ЗСУ – нам рекомендували робити "коктейлі" та закидувати ними колони. Ми так і робили». — про те, що першою перешкодою на шляху російської армії на Сумщині стала саме тероборона в інтерв'ю «Українській правді» Як Сумщина першою зустріла, а згодом зупинила ворога дорогою на Київ. Інтерв'ю Дмитра Живицького (16 квітня 2022 року)
«...На Курському проспекті вийшли сотні місцевих мешканців! У когось були автомати, хтось вже встиг отримати стрілецьку зброю як тероборона. Тоді ще були перші полонені росіяни…
Сумщина багато в чому була першою: ми першими зустріли ворога, першими взяли в полон російських військових, першими захопили їхню техніку, автомобілі.
Коли на території 27-ої бригади зав'язався бій, він три доби йшов, нам вдалося відбити чисельні підрозділи РФ! Їхні БТРи, автомобілі були спалені прямо на в'їзді в бригаду. Тоді ми зрозуміли, що реально можемо давати відсіч, виганяти їх і долати російську армію». — про те, як тоді вдалося зупинити російські танки в Сумах в інтерв'ю «Українській правді» Як Сумщина першою зустріла, а згодом зупинила ворога дорогою на Київ. Інтерв'ю Дмитра Живицького (16 квітня 2022 року)
«Насправді рішення записувати це відео було дуже складним. Ми десь добу з командою зважували всі за і проти й зрозуміли: якщо ми цього не зробимо, до нас не буде сильної уваги, бо ж і так є широкий фронт. Росіяни йшли від Чернігівської області до Чорного моря – це майже тисяча кілометрів.
Можливо, Сумщина не була в пріоритеті, але ж нам важливо було захистити область, людей.
І буквально на наступний день після звернення до нас підтягнулася артилерія, почали працювати "Байрактари", з нами почали активно комунікувати з Генштабу, ЗСУ, Міноборони, Офісу президента.
Тоді ми разом з усіма, хто передавав координати, інформацію про рух колон – де, скільки одиниць, стоять чи їдуть, – почали атакувати як артилерією, так і з повітря. Ми володіли 100% інформації. Це було дуже ефективно.
Ми зрозуміли, що вони такі… сцикливі. Коли у великій колоні на 300, 500, 1 000 одиниць техніки підбивали один-два танки, вони розбігалися в розсипну! А тоді вже тероборона, місцеві з мисливською зброєю їх просто відстрілювали, зупиняли, забирали техніку, брали в полон». — про відеозвернення 1 березня 2022 року зі словами: "Наша тероборона, гола і боса, захищає мільйон сто тисяч жителів області – дайте зброю!" в інтерв'ю «Українській правді» Як Сумщина першою зустріла, а згодом зупинила ворога дорогою на Київ. Інтерв'ю Дмитра Живицького (16 квітня 2022 року)
«На той момент ми не думали про окупацію, нам треба було зупинити наступ на Київ. У перший тиждень до нас заходили, як ми кажемо, парадні війська. Вони йшли нарядні, з георгіївськими стрічками, у танках не було боєкомплектів. Здебільшого це були строковики, які їхали "на навчання".
У деякі дні на території Сумщини знаходилось до 10 тисяч одиниць бронетехніки й артилерії країни-агресора. Це практично всі центральні дороги, всі проїзди були нею зайняті. Найдовша колона сягала близько 200 кілометрів – це від Великої Писарівки до Андріяшівки!» — про особливості перших тижнів війни на Сумщині в інтерв'ю «Українській правді» Як Сумщина першою зустріла, а згодом зупинила ворога дорогою на Київ. Інтерв'ю Дмитра Живицького (16 квітня 2022 року)
«Боромля, Краснопільська громада, села Лебединської громади – це те, що з перших днів було під їхнім контролем. Далі пішов Конотопський район… Усе від Конотопу до Білопілля було захоплено росіянами.
Практично всі траси, всі основні дороги, кордон контролювали росіяни, вони абсолютно вільно переміщалися до міста Суми. Але між їхніми підрозділами багато де не було зв'язку, під Сумами вони якось навіть танками воювали між собою». — про те, що росіянам вдалося окупувати на Сумщині, крім Тростянця в інтерв'ю «Українській правді» Як Сумщина першою зустріла, а згодом зупинила ворога дорогою на Київ. Інтерв'ю Дмитра Живицького (16 квітня 2022 року)
«Внаслідок бомбардувань у нас практично знищена Охтирська ТЕЦ, розбомблена котельня північного промвузла в Сумах, яка постачала тепло і гарячу воду в місті. Розбомблена підстанція Сумиобленерго, яка розподіляла електрику на Сумську і частково на Чернігівську, Полтавську області.
Це також виробничі підприємства, зокрема, з виготовлення лакофарбової продукції "Полісан", "Сумихімпром", свинарник у Великій Сироватці, нафтобази в Охтирці. Вони були розбиті й розграбовані.
У Конотопському районі, на елеваторі крупного сільгосппідприємства ми побачили просто страшну картину: вирізані всі електроди, які містили мідь! Те, чим у нас займаються бездомні люди, у Росії займаються військові. Це напів дикі люди. Місцеві розказували, що як гнали їх з Київської, Чернігівської, Сумської областей, то не можна було відрізнити танк від БТРа – усе було завішане награбованим. Везли плетені корзини, ковдри, килими, живих овець, баранів, телят, листи шиферу!» — про те, які підприємства в Сумській області постраждали найбільше за час окупації та обстрілів в інтерв'ю «Українській правді» Як Сумщина першою зустріла, а згодом зупинила ворога дорогою на Київ. Інтерв'ю Дмитра Живицького (16 квітня 2022 року)
Стаття у Вікіпедії
