Жан Бодрійяр

Жан Бодрійяр

Жан Бодрійяр читає лекцію в Європейській аспірантурі, Саас-Фе, Швейцарія. 12 червня 2004 року

Жан Бодрія́р (фр. Jean Baudrillard; 27 липня 1929, Реймс, — 6 березня 2007, Париж) — французький філософ, культуролог, соціолог і публіцист. Жан Бодріяр займався дослідженнями культурних законів сучасної постіндустріальної цивілізації і мистецтва постмодернізму, що виростає на її основі. Ідеї Бодріяра справили значний вплив на розвиток сучасного мистецтва, зокрема пізніше вони сформували основну ідею фільму братів Вачовскі «Матриця».

Цитати

2000 роки

Ми живемо у світі симуляції, в якому найвища функція знака полягає в тому, щоб стерти реальність і водночас приховати її зникнення.

Світ не діалектичний – він присягнув на крайнощі, а не на рівновагу, присягнув на радикальну антагонізм, а не на примирення чи синтез. Це також принцип зла. — What Does That Mean?: Exploring Mind, Meaning, and Mysteries, Hay House, Inc, 15 January 2010

Справжніми медіа травневої революції 1968 року були стіни та графіті, графіка та банери в руках, вулиці, де обмінювалися словами – все це було спонтанно написано, відправлено та повернуто, у русі, в одному місці та в один і той самий час, взаємно та суперечливо. — 2009р.

Відчуваючи себе загубленою поміж сотень тисяч знаків, за якими не ховається жодних справжніх речей, людина змушена вдаватися до симуляції, яка межує з обов’язковим розчиненням у масі. Будь-який спротив системі знаків тасимуляції є неможливим, оскільки сама людина постає як ще один знак, як об’єкт. Найбільш зручним терміном для пояснення стану сучасного індивіда є поняття „заручник”.

Вся наша культура – це одне величезне зусилля в намаганні відірвати життя від смерті, приборкати амбівалентність смерті, щоб залишити тільки відтворення життя якцінності й часу, як загального еквіваленту. Скасування смерті є нашим фантазмом, що розвивається в усіх напрямках: в релігіях це фантазм потойбіччя та вічності, в науці – фантазм істини, в економіці – фантазм продуктивності та нагромадження . — «Саме страх смерті змушує людей ще глибше занурюватися в культуру споживання.» (там само)

Екстаз комунікації, 1983

Виклик, а не бажання, лежить в основі спокуси. — «Спокушення – є викликом, актом, який завжди спрямований на розхитування структури ідентичності, наруйнування уявлень людини про себе. У зв’язку з цим, воно відкриває перспективу радикальної інакшості» .

Крупний план обличчя такий же непристойний, як і статевий орган, побачений зблизька. Це і є статевий орган. Розсіяність деталей, наближення, набуває сексуального значення.

«Фатальні стратегії» (1983)

Маси знають, що нічого не знають, і не хочуть знати. Маси знають, що нічого не можуть зробити, і не хочуть мати змогу.

Всесвіт маніхейський, два порядки абсолютно протилежні. Ніщо не визначено, але все антагоністичне.

Симулякри і симуляція, 1981

Приховувати — означає вдавати, що не маєш того, чого маєш. Симулювати — означає вдавати, що маєш те, чого не маєш. Одне передбачає присутність, інше — відсутність. Але це складніше, бо симуляція — це не вдавання: «Хто симулює хворобу, може просто залишатися в ліжку та змушувати всіх вірити, що він хворий. Той, хто симулює хворобу, сам викликає в собі деякі симптоми» (Літтре). Отже, вдавання, або дисимуляція, залишає принцип реальності недоторканим: різниця завжди очевидна, вона просто маскується, тоді як симуляція загрожує різниці між «істинним» і «хибним», «реальним» і «уявним». — «Прецесія симулякрів», с. 3

Діснейленд існує для того, щоб приховати, що саме він є «справжньою» країною, усією «справжньою» Америкою, яка є Діснейлендом (трохи подібно до того, як в'язниці існують для того, щоб приховати, що саме соціальне є цілісним, у своїй банальній всюдисущості, тобто тюремним). Діснейленд представлений як уявний, щоб змусити нас повірити, що все інше є реальним.

Цей світ хоче бути дитячим, щоб змусити нас повірити, що дорослі десь десь в іншому місці, у «реальному» світі, і приховати той факт, що справжня дитячість є всюди — що це діти самих дорослих, які приходять сюди, щоб грати дитину, аби плекати ілюзії щодо своєї справжньої дитячості.

Люди більше не дивляться одне на одного, але для ього є інститути. Вони більше не торкаються одне одного, але є контактотерапія. Вони більше не ходять, а бігають підтюпцем тощо. Скрізь переробляються втрачені здібності, або втрачені тіла, або втрачена соціальність, або втрачений смак до їжі.

Ми живемо у світі, де інформації все більше й більше, а сенсу все менше й менше.

Ніколи б гуманітарні науки чи психоаналіз не існували, якби дивовижним чином вдалося звести людину до її «раціональної» поведінки.

Суспільство споживання

La société de consommation: ses mythes et ses structures, 1970

Ми не усвідомлюємо, наскільки сучасна підготовка до систематичного та організованого споживання є еквівалентом та продовженням у 20 столітті великої підготовки сільського населення до промислової праці протягом 19 століття.

Отже, правда про засоби масової інформації полягає в наступному: їхня функція полягає в нейтралізації живого, унікального, подієвого характеру світу, в заміні множинним всесвітом медіа, однорідних одне одному як таким, що означають одне одного та посилаються одне на одного. Зрештою, вони стають взаємним змістом одне одного – і це тоталітарне «послання» суспільства споживання. Те, що телевізійний засіб передає, – це, через свою технічну організацію, ідея (ідеологія) світу, який можна візуалізувати за бажанням, розрізати за бажанням та читати в образах. Він передає ідеологію всемогутності системи читання над світом, який став системою знаків. Образи телебачення покликані бути метамовою відсутнього світу.

Система речей

Le systeme des objets, 1968

Усі об'єкти покликані бути функціональними, так само як усі режими покликані бути демократичними.

Подорожі – це необхідність, а швидкість – задоволення. Володіння автомобілем – це навіть більше: своєрідне посвідчення громадянина, водійські права – це посвідчення цієї рухомої знаті, чиїми цінностями є стиснення та максимальна швидкість. Хіба позбавлення цих водійських прав сьогодні не є своєрідним відлученням від церкви, соціальною кастрацією?

Купівля в кредит еквівалентна повному привласненню об'єкта за частку його реальної вартості.

Див. також

• Альбер Камю
• Реальність

Джерела

• Бодріяр Ж. Символічний обмін і смерть / Жан Бодріяр / [пер. з фр. Л. Кононовича]. – Львів :Кальварія, 2004. – 376 с.
• Бодріяр Ж. Симулякри і симуляції / Жан Бодріяр / [пер. з фр. В. Ховхун]. – К. : Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2004. – 230 с.
• Бодріяр Ж. Фатальні стратегії / Жан Бодріяр / [пер. з фр. Л. Кононовича]. – Львів : Кальварія, 2010. – 192 с.