Жак Одіар

Жак Одіяр

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Жак Одіяр (також Жак Одьяр, фр. Jacques Audiard; нар. 30 квітня 1952, Париж, Франція) — французький кінорежисер і сценарист. 13-разовий лауреат премії «Сезар» (абсолютний рекорд в історії премії), п'ятиразовий номінант на премію «Оскар» за роботу над фільмами «Пророк» (2009) та «Емілія Перес» (2024). Лауреат «Оскара» за співавторство пісні El Mal до «Емілії Перес».

Цитати

Відкрию дужки: коли я починав роботу над фільмом «Емілія Перес», писав перші тексти у формі лібрето для опери. Вони були поділені на акти, персонажі там були досить схематичні, архетипно й неглибоко прописані. Власне, фільм і зберіг ДНК опери. А для опери характерні стереотипізація і спрощення. Бажання написати лібрето, мабуть, виникло від розуміння того, що оперна публіка зараз чекає і хоче бачити сучасні опери. Через брак сучасних опер у мене виникло первинне бажання створити саме оперу, а не фільм.

Жанр — це важливо, на мою думку, тому що він дає певний формат фільму, а глядачі чутливі до формату, в якому зняте кіно. Форма жанру дає певні рамки, але в ці рамки можна вкласти дуже багато різних речей. Це може бути саспенс, кримінал, але для мене в будь-якому разі ця форма є інструментом, механізмом, через який я передаю свої ідеї.

Коли ми говоримо про другий шанс, то приходимо до думки: «А на скільки життів ми взагалі маємо право?». Мені здається, що ми маємо право на декілька різних життів, декілька шансів. Це якщо ми йдемо у філософію.

У французькій мові мюзикл — це музична комедія, comedie musicale. Я не люблю цього терміна, для мене мій фільм — скоріше музична драма або навіть мелодрама, враховуючи, що у слові «мелодрама» є «мело» — мелодія, музика. Музика вже закладена в цей термін.

Чому я так люблю кіно? Для мене кіно — це мій спосіб взаємодії, комунікації зі світом. Я не пишу книжок, не викладаю в університеті, не займаюся іншими професіями, які допомагали б мені бути в постійному контакті зі світом. Я спілкуюся зі світом за допомогою фільмів. Мою любов до кіно живить те, що я бачу, як інші люди досі роблять більше хороших фільмів, ніж поганих. Якби було більше поганих фільмів, я, можливо, припинив би це робити.

Щодо трансперсон. Можливо, я десь помиляюся, можливо, я десь спрощено подав тему, можливо, занадто схематично. Усе може бути. Я цього не заперечую. Але в будь-якому разі це тема, яка мене дуже цікавить, зокрема, з погляду розуміння розвитку нашого суспільства. Навіть якщо я помиляюся, окей, я готовий, щоб у мене жбурляли каміння. З іншого боку, біля мене завжди була акторка Карла Софія, яка сказала б, якби я щось неправильно знімав. Наостанок реакція ультраправих після перегляду фільму доводить, що, мабуть, я не помиляюся. — Про стрічку «Емілія Перес»

Я узяв персонажа, наркобарона, який вирішив стати жінкою, з книжки «Слухай». Така ідея мені самому не спала б на думку. Відповідно, немає різниці, чи взяв би я частину цієї книжки, чи взяв би її всю повністю. З морального погляду це ідея, яку я запозичив. Відповідно саме так я буду пропонувати її в [сценарній] номінації. — Про персонажку, яка виникла на основі книги «Слухай» (Écoute)