Діно Дзофф

Діно Дзофф

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Ді́но Дзофф (іт. Dino Zoff; 28 лютого 1942, Маріано-дель-Фрьюлі, Італія) — колишній італійський футбольний воротар, пізніше — футбольний тренер.

Лауреат Ювілейної нагороди УЄФА як найвидатніший італійський футболіст 50-річчя (1954—2003). Включений до переліку «100 найкращих футболістів світу», складеного у 2004 році на прохання ФІФА легендарним Пеле. Провів 112 офіційних матчів у складі збірної Італії, займаючи таким чином, станом на серпень 2010 року, третє місце серед гравців італійської збірної за кількістю ігор, проведених в її складі. Згідно з опитуванням, проведеним 2000 року Міжнародною федерацією футбольної історії і статистики, зайняв третє місце у списку найкращих воротарів XX сторіччя.

Шестиразовий чемпіон Італії, двічі володар Кубка УЄФА (одного разу як гравець і одного разу як тренер), у складі збірної Італії — чемпіон світу 1982 року та чемпіон Європи 1968 року. Багаторічний капітан національної команди Італії.

Цитати

«Ох, ох, ох! Не найкращим був дебют. Ми грали у Флоренції та пропустили п'ять голів. Особливої ​​моєї провини у пропущених м'ячах, але ви самі розумієте – 19 років, і тут таке… Довгий час більше на поле я не виходив – такі були наслідки. Але навіть у такому юному віці я тверезо дивився на речі і усвідомлював свій потенціал, тож не зневірився. Наприкінці сезону я повернувся у ворота і провів три відмінні поєдинки. Ми виграли у Туріні у Ювентуса! Завдяки цим яскравим матчам я завоював місце в основі наступного сезону - правда, виступали ми вже в Серії Б». — про те, як уперше вийшов на поле в чемпіонаті - захищати ворота Удінезе в матчі з Фіорентіною в інтерв'ю France Football Дзофф: "Вратарь должен быть гарантом безопасности, а не актером" (2 листопада 2011 року)

«Я воротар за покликанням. Не став у рамку збігу обставин, як це часто буває. Мені було п'ять чи шість років, а я вже грав у воротах. І був дуже гарний – настільки, що старші хлопці кликали до себе. Я завжди захоплювався воротарською майстерністю з самого дитинства. Портьєрі - одинак, серед усіх гравців тільки він більшою мірою покладається на себе самого. Те, що потрібне для людини з таким характером, як у мене». — про те чому вирішив стати воротарем в інтерв'ю France Football Дзофф: "Вратарь должен быть гарантом безопасности, а не актером" (2 листопада 2011 року)

«Коли я був хлопчиськом, мені подобалася гра італійських воротарів – наприклад, Сентіменті. Коли став грати на високому рівні, безперечно, це був Лев Яшин. Легендарний голкіпер - просто чудовий, єдиний, хто виграв Золото м'яч. Моєю метою було вийти на той самий рівень, що й він. Мені здається, це вдалося, навіть незважаючи на те, що Золотий м'яч мені так і не дістався. Проте я був близький до нього». — про кумирів у дитинстві в інтерв'ю France Football Дзофф: "Вратарь должен быть гарантом безопасности, а не актером" (2 листопада 2011 року)

«Коли я входив до школи, мені легко давалися багато спортивних дисциплін, я скрізь був на перших ролях. Думаю, це і був мій сильний бік як воротаря – добре проявляти себе у всіх головних аспектах цієї позиції. Мені завжди здавалося, що ідеальний воротар – не той, хто творить чудеса, а потім іноді ловить "метеликів". Можливо, я не був автором фантастичних сейвів, але я намагався діяти надійно та стабільно. Я намагався однаково грамотно діяти як на лінії воріт, так і на виходах, контролювати свій простір, не втрачати позиції. Протягом усієї кар'єри я навчався, ставав сильнішим. Не варто говорити, що я проти краси гри портьєрі, для мене просто найважливішим було не дати супернику забити - не важливо, яким чином. Воротар має бути гарантом безпеки, а не актором у театрі – такий мій принцип». — про власні сильні сторони та риси в інтерв'ю France Football Дзофф: "Вратарь должен быть гарантом безопасности, а не актером" (2 листопада 2011 року)

«Я чудово пам'ятаю наш успіх на Євро – дуже приємні спогади. Шлях до чемпіонства був непростим. У півфіналі проти СРСР нам довелося туго - грали у меншості. У першому фінальному поєдинку проти Югославії, чесно кажучи, ми заслуговували на поразку, але вдалося зрівняти рахунок і добитися повторної зустрічі. А вже з неї питань не було – перемогли впевнено й у справі. Пам'ятаю, нам здорово допомогли наші вболівальники – вони запалили запальнички, наче це був концерт. Прекрасна кореографія. Перемога, тифозі – одна з найяскравіших подій у моїй кар'єрі». — про те, як через сім років після дебюту вдалося стати чемпіонів Європи в інтерв'ю France Football Дзофф: "Вратарь должен быть гарантом безопасности, а не актером" (2 листопада 2011 року)

«Перемогу на тому чемпіонаті нам, по суті, приніс успіх у матчі з Бразилією – після нього ми грали все краще та краще, були впевнені у своїх силах. У поєдинку проти Бразилії мені вдалося відбити один із найскладніших ударів у кар'єрі. Ми вели 3:2 і я не дав забити Оскару. М'яч опинився на лінії воріт, і мені довелося зробити неймовірне зусилля, щоб арбітру не здалося, ніби він у них залетів. Я дуже ризикував – бразильці кричали, що забили, і зроби я один необережний рух, суддя повірив би їм. Мовляв, я відбив м'яч уже за лінією. Але мені вдалося зіграти так, що сумнівів ні в кого не виникло. Думаю, це був один із ключових моментів турніру». — про те, як 1982-го року Італія нарешті дочекалася тріумфу й футболісти збірної чемпіонами світу в Іспанії в інтерв'ю France Football Дзофф: "Вратарь должен быть гарантом безопасности, а не актером" (2 листопада 2011 року)

«Я чотирнадцять років провів у збірній, був капітаном. Не дивно, що з мене зробили такого собі символу. Я був задоволений, що ще сказати? Як ви кажете, я став іконою, але продовжив жити абсолютно нормальним життям, як і раніше. Зараз багато людей зупиняють мене на вулиці, дякують за ті часи, особливо ті, хто у віці, хто застав наш тріумф. Мені дуже приємно, але, повторюся, мене не зрадив успіх». — про те, як після перемоги на тому мундіалі став справжньою іконою італійського футболу, можливо, найвідомішим гравцем з Апеннін у світі в інтерв'ю France Football Дзофф: "Вратарь должен быть гарантом безопасности, а не актером" (2 листопада 2011 року)

«Тут немає сумнівів. Гра за Юве, з яким ми вигравали та вигравали. Щоправда, на європейській арені справи йшли не так гладко – в Італії ми постійно ставали найсильнішими, а з єврокубків взяли лише Кубок УЄФА. Але я пишаюся своєю кар'єрою в Ювентусі, адже захищав його ворота протягом 11 років. Не пропустив жодного матчу. Ось що для мене воротар: надійність». — про те, що Що принесло найбільше задоволення в грі за "Ювентус" в інтерв'ю France Football Дзофф: "Вратарь должен быть гарантом безопасности, а не актером" (2 листопада 2011 року)

«Тут нема чого думати. Це поразки від Гамбурга у фіналі Кубка чемпіонів в Афінах. У нас була дуже сильна команда – базовий колектив збірної Італії, чемпіонів світу, такі феномени як Платіні та Бонек. Але ми не зіграли у свою гру. Дуже прикро, але це футбол». — про найбільше розчарування в інтерв'ю France Football Дзофф: "Вратарь должен быть гарантом безопасности, а не актером" (2 листопада 2011 року)

«Мені здається, зараз футбол став технічнішим. У більшості гравців хороша техніка, вони вміють приймати несподівані рішення, можливо, і бігають більше. Втім, раніше багато вирішували індивідуальності, лідери, зараз набагато важливіша командна гра. Це все, проте мало впливає на роботу воротаря. Загалом, хороший воротар моїх часів, гадаю, був би добрий і зараз». — про те, що раніше футбол був повільнішим і воротарям було легше в інтерв'ю France Football Дзофф: "Вратарь должен быть гарантом безопасности, а не актером" (2 листопада 2011 року)

«На мою думку, зараз в Італії грають класні воротарі. Буффон великий, є ще Де Санктіс, Абб'яті, Сірігу, зараз знову грає Маркетті, який пропустив рік. Але їх небагато, і я згоден – це проблема. Звісно, ​​запрошення голкіперів із інших країн серйозно впливає на розвиток місцевих талантів. Але, на мою думку, головна причина в іншому. Позиція воротаря передбачає величезну відповідальність. Зараз від молодих гравців вимагають всього й одразу – провалився, помилився, на тобі ставлять хрест. Якщо ти не маєш належного характеру, то можеш просто зламатися. Така сама ситуація і на молодіжному рівні. Можливо, це лякає юних хлопців і вони не хочуть ставати у ворота». — про італійських воротарів 2010-х років у інтерв'ю France Football Дзофф: "Вратарь должен быть гарантом безопасности, а не актером" (2 листопада 2011 року)

«Потрібно визнати, зараз Італія - ​​не лідер світового футболу, хоч була ним протягом багатьох років. Однак я не вважаю, що варто говорити про серйозну кризу. Збірна останнім часом виступає непогано, у Лізі чемпіонів наші команди також виступають дедалі успішніше. Я не песиміст, бо впевнений, що скоро італійці повернуться на вершину». — про стан італійського футболу в інтерв'ю France Football Дзофф: "Вратарь должен быть гарантом безопасности, а не актером" (2 листопада 2011 року)

«Ми провели чудовий турнір. Осібно стоїть лише матч з Нідерландами, ми грали в меншості і пройшли далі лише завдяки чудовій грі Тольдо та везіння. У фіналі ми теж діяли добре, вели 1:0, проте не використали своїх шансів. Розчарування від поразки було дуже велике. Я часто згадував той матч, гадав, що міг зробити не так. Зрештою, дійшов висновку, що ми зробили все правильно, просто так вийшло». — про чемпіонат Європи 2000 року, де Скуадрі Адзуррі, яку тренував, не вистачило для перемоги одного голу в інтерв'ю France Football Дзофф: "Вратарь должен быть гарантом безопасности, а не актером" (2 листопада 2011 року)

«Скажу чесно – ні. Я ніколи всерйоз не думав про це. У мене виникли б проблеми з мовою, адаптацією в іншій країні. Це не для мене. Адже цікаві пропозиції були - наприклад, мені пропонували очолити збірну Росії. А зараз я вже надто старий, як мені здається. Хоча... Трапаттоні не молодший за мене!» — про пропозиції працювати в іншому чемпіонаті в інтерв'ю France Football Дзофф: "Вратарь должен быть гарантом безопасности, а не актером" (2 листопада 2011 року)

«Так. У мене немає пропозицій, на які я погодився б, пропозицій, які мене мотивують. Втім, причина не лише в цьому – я тренер старого загартування, зараз таких цінують дедалі менше. Я не з тих, хто буде в журналах і на ТБ говорити про тактичну революцію, свої плани, футбол майбутнього. Мені здається, футбол завжди залишиться футболом, змінити можна лише мінімальні деталі. Головне - знайти підхід до кожного гравця, зрозуміти, на якій позиції він принесе найбільшу користь. Візьміть Барселону. Гвардіола дуже гарний. Але не було б у його команді Мессі, якби Хаві віддавав свої чудові передачі гравцям, які замість того, щоб завершити атаку влучним ударом, посилали б м'яч на трибуни, де була б Барса? Або ось інший приклад. Усі пам'ятають феномен збірної Нідерландів 1970-х років, їхній тотальний футбол. Ті, хто бачили цю команду у справі, буквально застигали з відкритим ротом. Але епоха Круїффа пройшла, і голландці залишилися ні з чим. Як це? Тренери ідеально знали всі деталі, хіба вони не могли застосувати таку саму тактику з іншими гравцями? Хочу сказати, що це залежить від виконавців. А зараз перевагу надають тим, хто розповідає казки про винахід нової моделі гри. Я в це просто не вірю». — про те чому відійшов від тренерської діяльності в інтерв'ю France Football Дзофф: "Вратарь должен быть гарантом безопасности, а не актером" (2 листопада 2011 року)