Дунай

	Дунай
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

Дуна́й (антична назва — Істр) — міжнародна річка Європи, Довжина — 2961 км. Річка бере початок у Німеччині, в горах Шварцвальда і вливається в Чорне море. Під назвою Дунай у народній творчості часто виступає не якась одна конкретна річка, а взагалі велика ріка, водорозділ між світами.

Цитати

	Географія то матриця історії, мати, що вигодувала її, рідний дім, де вона зросла і сформувалася. Її річки, озера, оази й океани невпинно ваблять поселенців, адже завдяки воді живуть і окремі організми, і цілі міста. [...] Італія зросла в долинах тибру, Арно та По. Австрія на берегах Дунаю, тоді як Франція трималася Рони, Луари та Сени^[1]. — античні греки утворили низку колоній на берегах Середземного моря.
	— Вілл Дюрант, Аріель Дюрант «Уроки історії»

	На Дунаи Ярославнынъ гласъ ся слышить, зегзицею, незнаема, рано кычеть: «Полечю, — рече, — зегзицею по Дунаевы, омочю бебрянъ рукавъ въ Каялh рhцh, утру князю кровавыя его раны на жестоцhмъ его тhлh. — Літературній традиції використовувати назву Дунай на позначення великої ріки поклав початок автор «Слова о полку Ігоревім».
	— Г. Л. Аркушин. «Улюблена народом ріка»

Художня література

	Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав… Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею… — «Дорогою ціною» (1901)
	— Михайло Коцюбинський (1864 — 1913)

	Цієї ночі, я в усіх снах плив на човні — плив по воді, по росі, по траві і навіть по чиїхось коноплях, що стояли, наче Дунай.
	— Михайло Стельмах

Поезії

	Чуєш, серце, знову починаєм У дівочий вирій мерехтіти, Знову крильми свиснем над Дунаєм В тихім шумі сонної орбіти.
	— Іван Драч

	Тихо Дунай, тихо Жовті піски миє. Як згадаю Україну, Серденько заниє. ... Що наша Вкраїна Стала шляхті раєм, А ми, її рідні діти, По степах блукаєм.
	— Пантелеймон Куліш (1819–1897), «Дунайська дума»

	Вітер з гаєм розмовляє, Шепче з осокою, Пливе човен по Дунаю, Один за водою.
	— Тарас Шевченко

Народна творчість

Ой піду я до Дунаю,
Сама собі подумаю^[2].

А в ніженьках сіла —
То його сестриця.
Де матінка плаче.
Там Дунай розлився;
Де плаче сестриця,
Там слізок криниця;
Де плаче миленька —
Там земля сухенька^[3].

— «Ой летіла стріл», народна балада

Див. також

Дніпро

Примітки

↑ Дюрант В. Уроки історії, 2022, с. 14-15
↑ Українські народні пісні. Родинно-побутова лірика. – К., 1965, ч. 2, С. 228
↑ УкрЛіб www.ukrlib.com.ua

Джерела

В. Дюрант. Уроки історії. — Харків: Віват, 2022. — 176 с. — ISBN 978-966-942-843-1

[Дюрант_В._Уроки_історії—2022——14-15-1] Дюрант В. Уроки історії, 2022, с. 14-15

[2] Українські народні пісні. Родинно-побутова лірика. – К., 1965, ч. 2, С. 228

[3] УкрЛіб www.ukrlib.com.ua

[1]

[2]

[3]