Дунай
| Дунай | |

Дуна́й (антична назва — Істр) — міжнародна річка Європи, Довжина — 2961 км. Річка бере початок у Німеччині, в горах Шварцвальда і вливається в Чорне море. Під назвою Дунай у народній творчості часто виступає не якась одна конкретна річка, а взагалі велика ріка, водорозділ між світами.
Цитати
[ред.]Географія то матриця історії, мати, що вигодувала її, рідний дім, де вона зросла і сформувалася. Її річки, озера, оази й океани невпинно ваблять поселенців, адже завдяки воді живуть і окремі організми, і цілі міста. [...] Італія зросла в долинах тибру, Арно та По. Австрія на берегах Дунаю, тоді як Франція трималася Рони, Луари та Сени[1]. — античні греки утворили низку колоній на берегах Середземного моря. |
|||||
| — Вілл Дюрант, Аріель Дюрант «Уроки історії» |
На Дунаи Ярославнынъ гласъ ся слышить, зегзицею, незнаема, рано кычеть: «Полечю, — рече, — зегзицею по Дунаевы, омочю бебрянъ рукавъ въ Каялh рhцh, утру князю кровавыя его раны на жестоцhмъ его тhлh. |
|||||
| — Г. Л. Аркушин. «Улюблена народом ріка» |
Художня література
[ред.]Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав… Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею… — «Дорогою ціною» (1901) |
|||||
| — Михайло Коцюбинський (1864 — 1913) |
Цієї ночі, я в усіх снах плив на човні — плив по воді, по росі, по траві і навіть по чиїхось коноплях, що стояли, наче Дунай. |
|||||
| — Михайло Стельмах |
Поезії
[ред.]Чуєш, серце, знову починаєм |
|||||
| — Іван Драч |
Тихо Дунай, тихо |
|||||
| — Пантелеймон Куліш (1819–1897), «Дунайська дума» |
Вітер з гаєм розмовляє, |
|||||
| — Тарас Шевченко |
Народна творчість
[ред.]Ой піду я до Дунаю, |
А в ніженьках сіла — |
Див. також
[ред.]Примітки
[ред.]- ↑ Дюрант В. Уроки історії, 2022, с. 14-15
- ↑ Українські народні пісні. Родинно-побутова лірика. – К., 1965, ч. 2, С. 228
- ↑ УкрЛіб www.ukrlib.com.ua
Джерела
[ред.]- В. Дюрант. Уроки історії. — Харків: Віват, 2022. — 176 с. — ISBN 978-966-942-843-1