Драй-Хмара Михайло Опанасович

Матеріал з Вікіцитат
Миха́йло Пана́сович Драй-Хма́ра
Михайло Драй-Хмара в 1925, Київ
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі
Цей термін має також інші значення. Див. Хмара (значення)

Миха́йло Пана́сович Драй-Хма́ра (*28 вересня (10 жовтня) 1889, Малі Канівці Золотоніського повіту, тепер Чорнобаївського району Черкаської області — †19 січня 1939, Колима) — український поет, літературознавець, перекладач.

Цитати[ред.]

Поезії[ред.]

  • Блискучий сніг, колючий вітер,
    гудуть натягнуті дроти.
    Шляхів нема, немов хто витер,
    і важко проти вітру йти.
(В село // Вибране. — С. 81)
  • І знов обвугленими сірниками
    на сірих мурах сірі дні значу,
    і без кінця топчу тюремний камінь,
    і туги напиваюсь досхочу.
(«І знов обвугленими сірниками…» // Вибране. — С. 147)
  • Ламай традицій віковічну скелю,
    обтрушуй прах невольного життя.
    Хто випив келих чарівного хмелю,
    тому назад немає вороття.
(«Виходь на путь сувору і тверезу…» // Вибране. — С. 131)
  • О гроно п'ятірне нездоланих співців,
    крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,
    що розбиває лід одчаю і зневіри.
(Лебеді // Вибране. — С. 102)
  • Оживе і встане все, що спало досі,
    бо вода зцілюща сохлий корінь зросить.
(Поворот // Вибране. — С. 166)
  • Я світ увесь сприймаю оком,
    бо лінію і цвіт люблю,
    бо рала промінні глибоко
    урізались в мою ріллю.
(«Я світ увесь сприймаю оком…» // Вибране. — С. 51)

Щоденникові записи[ред.]

  • У революції інтелігенція українська не пережила в повній мірі національного моменту (не закріпила своїх позицій) і через те почуває себе «ні в цих ні в тих» перед явищами соціяльного порядку.
(Щоденникові записи. Нотатки [Запис від 13. VІІІ 1924] // Літературно-наукова спадщина. — С. 339)
  • Одійшовши від «мрії», він <Тичина> застряв у «прозі». Чомусь це зв'язують з його переїздом до Харкова. Невже він продався? Ні. Надмірна лякливість загнала його в лабети Еллана й Коряка, які взяли його для «марки», й використовують на всі боки. Тепер, здається, для всіх ясно, що фанфари революції заглушили його «кларнети».
(Щоденникові записи. Нотатки [Запис від 16. VІІІ 1924] // Літературно-наукова спадщина. — С. 339)
  • Я не вріс в свою епоху, бо протягом майже 20-ти років (з 9-тьох і до 29-тьох) був ізольований від життя. Спочатку «манастирське житіє» в Панському, від якого я, 9-літній хлопчик, буквально втік. Потім брудна Золотоноша. Далі гімназія, колегія, університет і, нарешті, блукання в тумані архаїчної філології. Хіба цього не досить, щоб зовсім одірватися від землі?
(Щоденникові записи. Нотатки [Запис від 3. І 1925] // Літературно-наукова спадщина. — С. 339)

Джерело[ред.]

  • Драй-Хмара, Михайло. Вибране / Упоряд. Дмитра Паламарчука та Григорія Кочура. Передм. Івана Дзюби. — К.: Дніпро, 1989. — 542 с.
  • Драй-Хмара, Михайло. Літературно-наукова спадщина / Упоряд. С. А. Гальченка, А. В. Ріпенко, О. Ф. Томчука. — К.: Наукова думка, 2002. — 592 с.