Дмитрасевич Ярослав Іванович

Дмитрасевич Ярослав Іванович

Стаття у Вікіпедії

Ярослав Іванович Дмитрасевич (27 травня 1940, смт Великий Любінь, Львівський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР) — український радянський футболіст, півзахисник, футбольний тренер. Майстер спорту СРСР (1965). Заслужений тренер УРСР (1979).

Цитати

«Гри у футбол я вчився на прикладі старшого брата. Але моя кар'єра розпочалася у львівському спортклубі. На уроках фізкультури футбол для нас був на чільному місці. Ми, хлопці з Великого Любіня, брали участь у всіляких турнірах, і 1957 року на мене звернув увагу один із найкращих місцевих майстрів шкіряного м'яча того часу — Мирослав Турко. Мирослав Пилипович посприяв, аби я продовжив свою, футбольну науку в СКА. Далі була група підготовки, яка розпочала свою діяльність при армійському колективі. Нами, юнаками, опікувався досвідчений спеціаліст Володимир Ханенко. Ось так я і зростав. Наступного року поїхав з головною командою на свій перший тренувальний збір, де отримав змогу грати з такими футболістами, як Бреєв, Турянчик, Масловський, Рибак, Курчавенков, Вараксін, Філяєв, Чуріков, Копаєв, Кеслер. Вибороти місце серед таких іменитих гравців було справою не простою. Принагідно зазначу, що СКА 1958 року став чемпіоном серед команд класу «Б» і виборював путівку до вищої ліги. Але за рік я і тренер Турко переїхали в Тернопіль. Я почав виступати за місцевий «Авангард». Проте у вересні військові згадали про призовників — і мене повернули до Львова». — про перші кроки у футболі в інтерв'ю sport.ua ДМИТРАСЕВИЧ: «Без мрій у футболі нічого робити» (28 травня 2010 року)

«Мене скерували до так званої школи молодих спеціалістів з обслуговування літаків, яка більше була відома під назвою «Вапнярка». А за два місяці, з метою «приховати» від «купців», мене перевели на нове місце служби у Могилів-Подільський, де командував генерал Черемухін — людина фанатично закохана у футбол. А з січня 1960 року я став футболістом львівського СКА. Команду тренував москвич Володимир Никаноров, але за рік нами вже керував новий шеф — Сергій Шапошников. Чудові були наставники і багато доброго зробили вони для львівського футболу. Хоча, мабуть, не всіх задовольняли». — про проходження військової служби в футбольному клубі в інтерв'ю sport.ua ДМИТРАСЕВИЧ: «Без мрій у футболі нічого робити» (28 травня 2010 року)

«Оце справді символічне явище. Не забувайте, тоді профспілковою командою опікувався тренерський штаб, який свого часу представляв армійський колектив: Іштван Секеч, Богдан Грещак і я. Однак цей період завершився невтішно. Із золотої команди вийшов... пшик. Мені досі болить душа за цей колектив. Здавалося, що маємо славне покоління років на десять, але сталося не так, як гадалося...» — про те, як опинився в тренерському штабі «Карпат» в інтерв'ю sport.ua ДМИТРАСЕВИЧ: «Без мрій у футболі нічого робити» (28 травня 2010 року)

«Без мрій у футболі нічого робити. Однак кожна мрія повинна бути закріплена копіткою роботою. Адже в футболі, якщо не все, то багато чого залежить саме від тренера і тих, хто працює у цій сфері. Страшенно хочу, аби діти Львівщини займалися улюбленим спортом в ідеальних умовах. Уже найвища пора. Адже взялися за організацію Євро-2012, а діти залишаються на спартанських полях. Щодо тренерської роботи, то тут не існує паспортного мірила. Можна і в тридцять років бути інертним і пасивним. А можна і в сімдесят — повним творчих сил. Прикладів тому чимало. Я прагну одного: якомога довше займатися улюбленою справою». — про мрії в інтерв'ю sport.ua ДМИТРАСЕВИЧ: «Без мрій у футболі нічого робити» (28 травня 2010 року)