Джованні Кесслер (іт.Giovanni Kessler; нар. 11 червня 1956, Тренто, Італія) — італійський юрист, прокурор, від лютого 2011 р. — генеральний директор Європейського управління боротьби з шахрайством (ОЛАФ). Син Бруно Кесслера.
«Проблема корупції в Україні серйозніша, потужніша та викликає більше стурбованості, ніж у багатьох інших країнах. Принаймні, європейських. Добре, що це визнається – насамперед в самій Україні. Усвідомлювати серйозність проблеми – перший крок до того, аби її подолати. Майдан розпочався через несподівану відмову тодішнього керівництва від курсу на Євросоюз – але свою роль зіграло й неприйняття потужної системної корупції, якою країна була пронизана зверху донизу.
Щоб перемогти її, недостатньо одного дня чи зміни уряду або президента, це може бути лише першим кроком. Слід визнати, що протягом останніх років Україна зробила багато. Створено можливості для виявлення та розслідування корупційних дій. Система вже не є закритою, "запечатаною", як раніше. Ніхто не має гарантій, що факти корупції не стануть надбанням громадськості та що їх не буде незалежно та ефективно розслідувано». — про те чому боротьба з корупцією в Україні йде так важко в інтерв'ю «Європейській правді» Кесслер: Є ризик, що аудит НАБУ хочуть провести лише для того, щоби звільнити Ситника (11 вересня 2017 року)
«Звісно, корупція має два кінці. Корупціонерам потрібно, аби хтось давав їм гроші, але правда й те, що корупція починається там, де є влада. Якщо люди при владі відмовляються від корупції – вона зникає. Сьогодні пріоритетом для України є виявлення та розслідування фактів корупції. Але цього замало.
Для викорінення корупції потрібна зміна культури суспільства. Та якщо не буде чітких сигналів, що факти корупції можуть бути розкриті, а кожен причетний – притягнутий до відповідальності, жодні публічні кампанії не матимуть ефекту». — про те, хто є першопричиною корупційних проблем України в інтерв'ю «Європейській правді» Кесслер: Є ризик, що аудит НАБУ хочуть провести лише для того, щоби звільнити Ситника (11 вересня 2017 року)
«Посадити когось до в’язниці не обов’язково має бути пріоритетом. Головний пріоритет – добитися правди про корупційні діяння. Правди, заснованої на фактах, на прозорому розслідуванні. Пошук такої правди донедавна ще не був пріоритетом для України.
Зараз ви це маєте, і це – великий крок вперед. Звісно, це ще не все. Адже з’ясувати правду – недостатньо, щоби притягнути корупціонерів до відповідальності. Після цього на сцену виходять прокуратура та суди, і для покарання корупціонера вони також мають бути незалежними. Тобто для початку будівництва антикорупційної системи потрібні незалежні інституції. Ця лінійка закладена зі створенням НАБУ». — про те чи можуть бути корупціонери не лише виявлені, а й ув’язнені в інтерв'ю «Європейській правді» Кесслер: Є ризик, що аудит НАБУ хочуть провести лише для того, щоби звільнити Ситника (11 вересня 2017 року)
«Загалом, тут мало би бути не протистояння, а навпаки – спільна робота над спільною метою. А застосовувати для неурядових організацій ті ж положення антикорупційного законодавства, що й для можновладців – це як давати здоровій людині такі ж дози антибіотика, як і важко хворому.
Навіщо ці брутальні й незрозумілі диспропорції? Це не свідчить на користь серйозності та добрих намірів українських законодавчих зусиль у боротьбі проти корупції». — про протистояння влади з громадськими активістами, що працюють в антикорупційній сфері в інтерв'ю «Європейській правді» Кесслер: Є ризик, що аудит НАБУ хочуть провести лише для того, щоби звільнити Ситника (11 вересня 2017 року)
.jpg)
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
