Дембська Євгенія Михайлівна

Дембська Євгенія Михайлівна

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Євге́нія Миха́йлівна Де́мбська (28 листопада 1920, Київ, Українська Народна Республіка — 29 червня 2019, Одеса, Україна) — акторка театру і кіно. Народна артистка України (2000).

Цитати

«У житті намагаюся ні з ким не сваритись. Ненависть і злість відбиваються на обличчі, старять його, а позитивні емоції, гумор та кохання розправляють зморшки. Постійно нагадую про це своїм ученицям, наголошую, що Бог прихильний до доброзичливих людей. Я прожила довге непросте життя, і Господь спас мене від хвороби, в'язниці та смерті». — про власні життєві принципи в інтерв’ю "ФАКТАМ" Евгения Дембская: "Михаил Водяной делал мне предложение, и я даже подумывала выйти за него замуж" (5 грудня 2015 року)

«Народилася я у Києві. З раннього дитинства знала, що стану акторкою. Не лише співала, а й танцювала, грала на фортепіано. Брала участь у різноманітних конкурсах, постановках. Старша сестра Валентина поховала свій талант, щоб поставити мене на ноги. Мені пощастило вступити до музичного училища, потім до консерваторії. Спочатку навчалася у Києві, потім у Львові. У сімнадцять років одружилася з прекрасним хлопцем — Олександром Кацем, який також не уявляв світ без музики. Був піаністом, навчався на диригента. У нас народилася дочка, але тут почалася війна». — про своє походження та навчання в інтерв’ю "ФАКТАМ" Евгения Дембская: "Михаил Водяной делал мне предложение, и я даже подумывала выйти за него замуж" (5 грудня 2015 року)

«Все полетіло вгору гальмами відразу. Чоловік служив у Польщі, а я залишилася з маленькою донькою на руках та мамою, яка ніде не працювала. Вступила до Театру малих форм, де зіграла свою першу роль на сцені. Співала українські та російські народні пісні, романси, частівки, фрагменти з оперет. А що було робити? У ті часи не те що за квартиру — за шубу чи сумку могли зрадити свої, наприклад, сусіди. А в мене чоловік-єврей та дочка. Врятувало те, що при оформленні шлюбу мені неповнолітню позначку про одруження поставили в метриці. Стала в нагоді й німецька мова, яку знала зі школи, коли довелося висловлюватися в поліції та показувати чистий паспорт. Були перевірки й у театрі, у трупі якого працювало одинадцять євреїв. Слава Богу, новий худрук — німець, поставлений окупантами замість нашого співвітчизника, — виявився надзвичайно порядною людиною. Він зробив усе, щоб ніхто з артистів не постраждав, не було відправлено до концтабору». — про життя під час фашистської окупації в інтерв’ю "ФАКТАМ" Евгения Дембская: "Михаил Водяной делал мне предложение, и я даже подумывала выйти за него замуж" (5 грудня 2015 року)

«Навіть згадувати ті часи страшно. Ми жили в атмосфері страху та тотальної недовіри. Наприкінці 1941 року мене викликали до табору для військовополонених, сказавши: «До Дембського». Я вирішила, що це мій брат-підполковник, заарештований 1937-го. Подумала, що він із радянського табору потрапив до німецької. Підходжу до таборової огорожі — і раптом бачу свого чоловіка Шуру. У мене ноги підкосилися. Так вчепилася в колючий дріт, що з того часу пальці на одній руці важко згинаються. Як виявилося, чоловік назвався моїм прізвищем. Відпустили Шуру зі мною з табору, а додому не можна йти — сусіди донесуть. Дочекалися темряви, і я сховала його на горищі, щоби навіть донька не знала. Їй тоді було три роки, могла проговоритися, що тато повернувся. Незабаром Шурочка поїхав із міста, я довго про нього нічого не чула. Лише наприкінці війни отримала похоронку, де вказувалося, що чоловік загинув у листопаді 43-го, звільняючи Київ». — про перебування у таборі під час війни в інтерв’ю "ФАКТАМ" Евгения Дембская: "Михаил Водяной делал мне предложение, и я даже подумывала выйти за него замуж" (5 грудня 2015 року)

«...В Одесі я не опинилася, тут я повністю своя, тут мій будинок. Наприкінці війни київський театр малих форм переїхав спочатку до Чехії, а потім — до Угорщини. Виступали перед нашими бійцями, з якими повернулися на батьківщину. За цей час я вивчила мадярську мову. Дорогою затрималися у Львові, навіть виступали у тамтешньому клубі для репатріантів». — про життя після війни в інтерв’ю "ФАКТАМ" Евгения Дембская: "Михаил Водяной делал мне предложение, и я даже подумывала выйти за него замуж" (5 грудня 2015 року)

«Це було 1946 року. Я отримала від нього, тодішнього соліста місцевої філармонії, чудову троянду — на знак визнання моїх вокальних даних. Саме з подачі Водяного керівництво філармонії запросило мене до свого колективу. Ми почали виступати разом із Мишком, який мені дуже симпатизував. Співали соло та дуетом романси, російські та українські пісні, арії з оперет. Із гастролями об'їздили всю Україну, і не лише. Мишко зробив мені пропозицію руки та серця. Щоправда, це сталося трохи згодом, коли у Львові відкрили театр оперети, куди нас запросили працювати». — про те, як познайомилася із Михайлом Водяним в інтерв’ю "ФАКТАМ" Евгения Дембская: "Михаил Водяной делал мне предложение, и я даже подумывала выйти за него замуж" (5 грудня 2015 року)

«На сцені були з першої вистави — «Одинадцять невідомих» Микити Богословського… Ой, брешу! Мишко — з третього, проте зовсім не тому, що його не хотіли задіяти у прем'єрі. Просто Водяной мав проблему з дикцією — серйозно шепелявив. Згодом саме цей, уже майже винищений «дефект фікції», і став візитівкою Водяного… У перших двох спектаклях театру його не зайняли. Мишко наполегливо працював над своєю промовою. Я з ним також багато займалася. У третій виставі театру Мрійники Водяному дали роль без жодного слова. Він грав закоханого юнака і так дивився на свою партнерку, що підкорив цим мовчазним обожнюванням усіх глядачів. З тієї ролі почалося його сходження. До речі, він тоді й партнерку зачарував. Маргариту Дьоміну, яка невдовзі стала його дружиною». — про те, як була у витоків Львівського театру оперети в інтерв’ю "ФАКТАМ" Евгения Дембская: "Михаил Водяной делал мне предложение, и я даже подумывала выйти за него замуж" (5 грудня 2015 року)

«...Маю зізнатися, на певному етапі я думала вийти за Водяного, але одного разу Мишко запросив мене до ресторану — хотів познайомити з Вертинським. Разом із ним за столиком сидів його приятель – адвокат Олексій Криницький. Як виявилося, він таємно був закоханий у мене, відвідував усі спектаклі, в яких я грала. Згодом саме з цією людиною я була щаслива довгі роки. Щоправда, і тут не обійшлося без Мишкової «вилазки». Дізнавшись про те, що ми з Криницьким зустрічаємося, Водяний прийшов до мене додому і дав Олексію по фізіономії за те, що той відбив мене в нього. І справа цим не скінчилась. Мишко заявив, що Олексій мені зраджує, живе з якоюсь офіціанткою. Було це тоді, коли ми вже готувалися до весілля. Я одразу зателефонувала Криницькому і повідомила, що між нами все скінчено. Олексій примчав до Полтави, де гастролював наш театр, і прилюдно дав ляпас Водяному — за брехню». — про те, як упадали чоловіки в інтерв’ю "ФАКТАМ" Евгения Дембская: "Михаил Водяной делал мне предложение, и я даже подумывала выйти за него замуж" (5 грудня 2015 року)

«Ось як трапляється у житті. Хоча це зовсім не позначилося на наших взаєминах з Водяним, вони завжди були чудовими. Ми дружили сім'ями і навіть наші одеські дачі були по-сусідству. Ми з Мишком були нерозлучними сценічними партнерами. Саме Михайло Водяний створив нову одеську оперету. Він очолив колектив, був його душею, а 34 роки тому відбудував нову театральну будівлю. Недаремно наш театр має ім'я Михайла Водяного». — про те, як товаришували з Михайлом Водяним в інтерв’ю "ФАКТАМ" Евгения Дембская: "Михаил Водяной делал мне предложение, и я даже подумывала выйти за него замуж" (5 грудня 2015 року)

«1950 року, рівно 65 років тому, львівська оперета вперше гастролювала в Одесі, і я одразу ж закохалася у це неповторне місто. Наш театр привіз сюди, у вільне місто, «Вільний вітер» Дунаєвського. Я співала Стелу, Миша Водяной - Міккі, Маргарита Дьоміна - Пепіту. Зустрічали нас чудово. Через три роки відбулося рокіровка: оперету зі Львова перевели до Одеси, а до Львова переїхав Театр радянської армії. Одеса стала третім та головним містом у моєму житті. Я звідси ні ногою. Хоча мене неодноразово зманювали працювати у Києві, спеціальну вказівку давало навіть Міністерство культури». — про те, як сподобалася Одеса в інтерв’ю "ФАКТАМ" Евгения Дембская: "Михаил Водяной делал мне предложение, и я даже подумывала выйти за него замуж" (5 грудня 2015 року)

«Нарікати грішно. Особливо після ролей в одеських оперетах. Наприклад, у трилогії «Удосвіта», «У рідного причалу» та «Четверо з вулиці Жанни». Там я мав різнохарактерні образи — від Віри Холодної до торгівлі. Довелося ходити на знаменитий "Привоз", щоб вивчити відповідну термінологію. Проте найвідоміша оперета про Одесу — «Біла акація» Ісаака Дунаєвського. Гімн міста, фрагмент якого відтворюють куранти на будівлі мерії, пісня «Співаю про тебе я, Одесо моя!» із цього твору. 1958 року режисер Георгій Натансон зняв однойменний фільм. Після його виходу на екрани дует Яшки-Буксира (Михайло Водяной) та Лариси (її грала я) був визнаний найкращим». — про те, що одеські глядачі також прийняли як рідну в інтерв’ю "ФАКТАМ" Евгения Дембская: "Михаил Водяной делал мне предложение, и я даже подумывала выйти за него замуж" (5 грудня 2015 року)

«Моя робота в кіно — ніщо в порівнянні з театральною. Я мала грати Проню Прокопівну у фільмі «За двома зайцями». Побачивши мене в однойменній виставі, режисер одразу запросив на цю роль. Я навіть пройшла проби, але у цей час у Львові тяжко захворіла моя мама. Невдовзі вона померла. А на роль у кіно взяли іншу акторку. Однак на театральних підмостках краще за мою Проні не було. Столичний театр оперети спеціально запрошував мене для участі у двох спектаклях — «Сільва» та «За двома зайцями»». — про те, що знялася ще у кількох фільмах в інтерв’ю "ФАКТАМ" Евгения Дембская: "Михаил Водяной делал мне предложение, и я даже подумывала выйти за него замуж" (5 грудня 2015 року)

«Так, найулюбленіша роль, яка пройшла через моє життя, це Сільва. Вперше її я виконала ще 1948 року. Сукню для вистави мені пошили із фіранки, а капелюшок змайстрували з килимка. Тоді, у повоєнні роки, була страшна проблема із тканинами. "Сільву" грала у різних режисерів. Сколяренко — головний режисер Київського оперного театру — поставив її догори дригом. Я виходила на сцену майже гола з довгим хвостом, якого дуже соромилася. Я тремтіла, мені було страшно. Адже грації Сільви, бездоганності її манер, природності, мистецтва носити костюм, володіти шлейфом та віялом мене навчала у Львові колишня фрейліна Марії Федорівни, матері Миколи II. Зате коли «Сільву» поставив Ізакін Гріншпун, вона увійшла до мого тіла і крові. Цю роль я грала не як Женя Дембська, а як артистка вар'єте Сільва Вареску. Навіть передати не можу, яке свято відчула! Водночас так переживала, входила в образ, що кілька постановок поспіль наприкінці першого акту викликали мені «швидку допомогу». А ось це вже не плюс акторці – так не можна. Але я не могла інакше. Це роль ролей серед понад 200, які довелося зіграти». — про те, що із «Сільвою» має давній духовний роман в інтерв’ю "ФАКТАМ" Евгения Дембская: "Михаил Водяной делал мне предложение, и я даже подумывала выйти за него замуж" (5 грудня 2015 року)

«Люблю просто їздити рідним містом, дивитися у вікно трамвая. Колись любила швидку їзду - на машині, верхи. Люблю смачну, але здорову їжу, волію вегетаріанську. Люблю читати журнали, газети, книжки. Словом, люблю все те, що близько до звичайної людини». — про те, що любить не акторка, а звичайна жінка в інтерв’ю "ФАКТАМ" Евгения Дембская: "Михаил Водяной делал мне предложение, и я даже подумывала выйти за него замуж" (5 грудня 2015 року)