Дем'яненко Анатолій Васильович

Дем'яненко Анатолій Васильович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Анато́лій Васи́льович Дем'я́ненко (19 лютого 1959, Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР) — радянський і український футболіст та тренер. Заслужений майстер спорту СРСР. Учасник трьох чемпіонатів світу. За кількістю проведених ігор (80) займає 4 місце серед усіх гравців збірної СРСР і поступається лише Олегові Блохіну, Ринатові Дасаєву та Альбертові Шестерньову. Віце-чемпіон Європи 1988 року. Один з найрезультативніших захисників у історії київського «Динамо». Увійшов до збірної «Динамо» за 80 років (1927—2007, на думку читачів газети «Команда»).

Цитати

«У 1978 році я грав на турнірі «Переправа». На ньому були присутні селекціонери багатьох клубів. На мене звернули увагу представники київського «Динамо». Переходити туди не хотілося. Я собі думав: «Куди ж мені, молодому хлопчиську йти у таку потужну команду. Краще гратиму в «Дніпрі». Однак, у Києві дізналися, що я служу в армії та наказали прибути у розташування «Динамо». Про це, звісно, зараз не жалкую. «Динамо» зробило для мене надзвичайно багато. Я вважаю, себе щасливою людиною, бо доля звела мене з Валерієм Лобановським. Після завершення кар’єри гравця я був помічником Валерія Васильовича. Грав також під орудою Костянтина Бєскова, Нодара Ахалкаці – блискучих представників тренерського цеху радянського футболу. Це великі тренери. Вони досягли блискучих результатів не тільки у внутрішніх змаганнях, але й на міжнародній арені». — про те, що не хотіли переходити з дніпропетровського «Дніпра» у київське «Динамо» в інтерв'ю БукІнфо Анатолій Дем'яненко: «На мене звертали увагу представники італійської «Роми» (7 червня 2010 року)

«Вважаю, що Юрій Морозов – кваліфікований тренер. Я думаю, що винні, насамперед, ми. Гравці нашої команди трохи розслабилися. І все ж, з поверненням у «Динамо» Валерія Лобановського ми зуміли виграти чемпіонат СРСР, здобути Кубок і стати володарем Кубка кубків. Тоді у «Динамо» виступало багато чудових футболістів. Зрештою, вболівальник завжди ходить на особистості. Переконаний, що людина, яка віддала гроші на квиток, повинна отримати задоволення від футболу». — про те, що в 1983 році київське «Динамо» посіло у чемпіонаті СРСР лише сьому сходинку, коли тренером працював Юрій Морозов (замінив Валерія Лобановського, який поїхав тренувати збірну СРСР) в інтерв'ю БукІнфо Анатолій Дем'яненко: «На мене звертали увагу представники італійської «Роми» (7 червня 2010 року)

«Коли отримав можливість поїхати в «Магдебург», то мені вже виповнилося 31 рік. Тим більше, щ до того я зазнав травми. У цієї команди стояло завдання потрапити у першу лігу. Це завдання колектив не виконав і перейшов на аматорський рівень. До речі, свого часу на мене звертали увагу представники італійської «Роми». Вони бачили мене у своїй команді, як атакуючого захисника. Однак, нас тоді у закордоні клуби не відпускали». — про те, як вигравши у 1990 році чемпіонат і Кубок СРСР поїхав грати за клуб «Магдебург» в інтерв'ю БукІнфо Анатолій Дем'яненко: «На мене звертали увагу представники італійської «Роми» (7 червня 2010 року)

«Зрозуміло, що десь хотілося пограти більше. Однак, Ви добре розумієте те, що таке професійний футбол. Коли я грав, то чемпіонат СРСР був одним із найкращих у Європі. Звичайно ж, на гравців випадали великі навантаження. Ви вибачте мене, але я відіграв три чемпіонати світу. Таких футболістів у світовому футболі є мало. А тут упродовж 10 років необхідно було постійно грати на високому рівні. Мені б хотілося того, щоби українські футболісти нинішнього покоління перевершили наші досягнення». — про те, як після завершення першого кола чемпіонату України – 1992/1993 вирішив завершити кар’єру гравця в інтерв'ю БукІнфо Анатолій Дем'яненко: «На мене звертали увагу представники італійської «Роми» (7 червня 2010 року)

«Це, насамперед, футболісти московського «Спартака» та тбіліського «Динамо». Коли ми приїжджали в Москву, то нас запрошували у гості Рінат Дасаєв, Сергій Родіонов, Вагіз Хідіятуллін… А коли ми виходили на поле, то пробачайте – це футбол. Щодо грузинів, то ми підтримуємо дружні стосунки з Олександром Чівадзе, Ревазом Шенгелія, Тенгізом Сулаквелідзе. У збірній СРСР також виступав, на жаль, покійний Віталій Дараселія». — про те з ким із футболістів команд – суперниць підтримує дружні стосунки в інтерв'ю БукІнфо Анатолій Дем'яненко: «На мене звертали увагу представники італійської «Роми» (7 червня 2010 року)

«У вільний час граю за ветеранів київського «Динамо». Коли зустрічаємося, то згадуємо кумедні епізоди з нашого футбольного життя». — про те як проводить вільний час в інтерв'ю БукІнфо Анатолій Дем'яненко: «На мене звертали увагу представники італійської «Роми» (7 червня 2010 року)

«Після однієї з ігор я та деякі гравці (називати їхні прізвища не буду) провинилися. Валерій Лобановський мене викликав та сказав: «Толя, ти здогадуєшся про те, кого гратимеш?». Я відповів: «Напевно, лівого захисника». Валерій Васильович тоді, як відрізав: «Будеш грати і лівого захисника, і лівого півзахисника, і лівого нападника. Туди – сюди – поки не помреш»». — про кумедну історію з футбольної кар’єри в інтерв'ю БукІнфо Анатолій Дем'яненко: «На мене звертали увагу представники італійської «Роми» (7 червня 2010 року)

«Мені клуб пропонував у приватному будинку жити, але я трішки боюсь сім'ю одну в ньому залишити. А у нас же частини виїзди, збори... Тому вирішив у квартирі влаштуватися, тим більше вона в самому центрі міста, а поруч парк, дитячий майданчик, тренажери біля школи». — про що віддав перевагу квартирі, поруч з якою є парк та дитячий майданчик в інтерв'ю прес-служби ФК Волинь Демяненко розповів, де живе та як з дружиною вибирали школу для сина (25 вересня 2012 року)

«А ще Денис скоро і у футбольній школі «Волині» поступить, у свою вікову групу... Він у мене захисник і півзахисник. Правда, треба буде з тренуваннями і уроками якось справлятися, адже у Дениса друга зміна». — про школу де навчається його старший син в інтерв'ю прес-служби ФК Волинь Демяненко розповів, де живе та як з дружиною вибирали школу для сина (25 вересня 2012 року)