Перейти до вмісту

Деконструкція

Матеріал з Вікіцитат
Деконструкція
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Деконструкція (від де… і лат. constructio — побудова, складання) — демонтаж інтерпретаційної системи в тексті, що дозволяє отримати доступ до неявних припущень наративу, стратегія спрямована на переосмислення і перетворення наявного дискурсу, в межах якої деструкція поєднується з реконструкцією. Переосмисленню та дезавуюванню підлягають не лише традиції Сократа, Платона, Аристотеля, Декарта, Канта, Геґеля, а й загалом уся західна культура. Основними процедурами є розрізнення, викреслювання, аналіз слідів, обмовок, помилок тощо. [1][2]

Цитати

[ред.]
  •  

Ті, хто стверджує, що всі історичні розповіді є ідеологічними конструктами (що є однією з версій ідеї про те, що насправді історичної правди не існує), спираються на певну історію, яка сама по собі повинна претендувати на історичну правду. Вони показують, що нібито «об’єктивні» історики тенденційно розповідали свої історії з певної точки зору; вони описують, наприклад, упередження, які були використані для побудови різних історій Сполучених Штатів. Така розповідь, як окремий фрагмент історії, цілком може бути правдивою, але правда — це чеснота, яка бентежно некорисна для критика, який хоче не просто викрити минулих істориків Америки, а сказати нам, що зрештою історичної правди немає. Дивовижно, наскільки самовдоволеними є деякі «деконструктивні» історії щодо статусу історії, яку вони самі використовують.[3]«Істина та правдивість» (2002)

 

Those who say that all historical accounts are ideological constructs (which is one version of the idea that there is really no historical truth) rely on some story which must itself claim historical truth. They show that supposedly "objective" historians have tendentiously told their stories from some particular perspective; they describe, for example, the biasses that have gone into constructing various histories of the United States. Such an account, as a particular piece of history, may very well be true, but truth is a virtue that is embarrassingly unhelpful to a critic who wants not just to unmask past historians of America but to tell us that at the end of the line there is no historical truth. It is remarkable how complacent some "deconstructive" histories are about the status of the history that they deploy themselves.

  Бернард Вільямс
  •  

Деконструкція тексту відбувається не шляхом випадкових сумнівів чи узагальненого скептицизму, а шляхом ретельного виявлення ворогуючих сил значення всередині самого тексту.[4]

 

The deconstruction of a text does not proceed by random doubt or generalized skepticism, but by the careful teasing out of warring forces of signification within the text itself.

  Барбара Джонсон, американська літературна критикиня
  •  

[Деконструкція] означає проект критичного мислення, завданням якого є визначення та «розбирання» тих понять, які служать аксіомами чи правилами для певного періоду мислення, тих понять, які керують розгортанням цілої епохи метафізики. «Деконструкція» дещо менш негативна, ніж гайдеггерівські чи ніцшеанські терміни «деструкція» чи «повернення»; вона натякає на те, що певні фундаментальні поняття метафізики ніколи не будуть повністю усунені... Не існує простого «подолання» метафізики чи мови метафізики. — у вступі до свого перекладу «Speech and Phenomena» Ж. Дерріди

 

[Deconstruction] signifies a project of critical thought whose task is to locate and 'take apart' those concepts which serve as the axioms or rules for a period of thought, those concepts which command the unfolding of an entire epoch of metaphysics. 'Deconstruction' is somewhat less negative than the Heideggerian or Nietzschean terms 'destruction' or 'reversal'; it suggests that certain foundational concepts of metaphysics will never be entirely eliminated...There is no simple 'overcoming' of metaphysics or the language of metaphysics.

  — Девід Б. Еллісон, перекладач
  •  

Деконструкція опозиції «іманентне — трансцендентне» абсолютизує трансцендентальність як межевий простір.[5]

  Анна Ільїна (нар. 1980), українська філософиня, музикознавиця
  •  

Синтезуючи в собі два на позір протилежні прагнення, — універсалістичну настанову і спрямованість на інше - філософський дискурс поєднує у собі радикальну значущість чинника традиції (що, зокрема, зумовлює високий статус історико-філософських досліджень у системі філософського мислення) із засадничістю ідеї або принципу свободи. І філософська концепція деконструкції надає як окремий теоретичний прецедент такого поєднання, так і широкий потенціал подальших концептуальних пошуків у напрямі дослідження й конституювання нових, перспективних для історико-філософського поступу форм відношення між свободою думки й мисленнєвою традицією, між «зовсім інакше» та «завжди вже».[6]2022 р.

  — Анна Ільїна (нар. 1980), українська філософиня, музикознавиця
  •  

Деконструкція починається, так би мовити, з відмови від авторитету чи визначальної сили кожного «є», або просто з відмови від авторитету взагалі. Хоча така відмова справді може вважатися позицією, це не означає, що деконструкція вважає це своєрідною «перевагою».[7]

 

Deconstruction begins, as it were, from a refusal of the authority or determining power of every 'is', or simply from a refusal of authority in general. While such refusal may indeed count as a position, it is not the case that deconstruction holds this as a sort of «preference».

  Найл Люсі (1956—2014), австралійський письменник і науковець
  •  

У мові існують лише відмінності. Ще важливіше: відмінність зазвичай передбачає позитивні терміни, між якими вона встановлюється; але в мові існують лише відмінності без позитивних термінів. Чи то означуване, чи то означаюче, мова не має ні ідей, ні звуків, які існували до лінгвістичної системи, а лише концептуальні та фонетичні відмінності, що виникли з цієї системи. Ідея або фонетична субстанція, яку містить знак, має менше значення, ніж інші знаки, що її оточують. [...] Лінгвістична система — це низка відмінностей у звучанні, поєднаних із низкою відмінностей у ідеях; але поєднання певної кількості акустичних знаків з такою ж кількістю скорочень, зроблених з масової думки, породжує систему цінностей.[8]«Курс загальної лінгвістики» (1959)

 

In language there are only differences. Even more important: a difference generally implies positive terms between which the difference is set up; but in language there are only differences without positive terms. Whether we take the signified or the signifier, language has neither ideas nor sounds that existed before the linguistic system, but only conceptual and phonic differences that have issued from the system. The idea or phonic substance that a sign contains is of less importance than the other signs that surround it. [...] A linguistic system is a series of differences of sound combined with a series of differences of ideas; but the pairing of a certain number of acoustical signs with as many cuts made from the mass thought engenders a system of values.

  Фердинанд де Соссюр (1857-1913), швейцарський франкомовний лінгвіст
  •  

Підрив та руйнування великих міфів мовою сучасних культурологій називають деконструкцією. На мою думку, будь-яка деконструкція, якщо вона демонструє якусь послідовність, є одночасно конструюванням чогось — навіть міфу про порожнечу, абсурд чи нігілізм — і тому є конструкцією.[9]

 

Suurte müütide õõnestamist ja lagundamist nimetatakse tänapäeva moodsa kultuuriteaduse keeles dekonstruktsiooniks. Minu meelest on igasugune dekonstruktsioon, kui selles vähegi nähtub järjekindlust, samaaegselt ka millegi — kas või tühjuse-, absurdi- või nihilismi-müüdi — ülesehitamine, seega konstruktsioon.

  Юрі Талвет (нар. 1945 р.), естонський літературознавець, перекладач, поет та есеїст
  •  

Крім руйнації стереотипів структуралістського аналізу текстів, ота деконструкція припускала режисуру життєвої позиції, формування філософського захисту від того світу, в якому Дерида – алжирський єврей, травмований фантомом етнічної ненависти гнанець, котрий зберіг цю тональність світосприймання – мусить жити. Деконструкція-захист спрямована проти всіх ідеологічних пасток – і всіх інших фантомів! – цього світу, застосовуючи котру вже під час підбиття підсумків свого життя, наш герой міг би взяти псевдонім Jaques Skovorroda і сказати: «Світ ловив мене, але не піймав».[10]

  — Олексій Шевченко
  •  

Майже єдина серед когнітивно-естетичних рухів та стратегій інтерпретації, деконструкція не відстоює жодного корпусу минулої літератури чи мистецтва, а також не виступає авангардом чи захисником будь-якої сучасної чи молодої школи. «Нова критика» та Еліот прагнули переоцінки метафізичної поезії, щоб, у свою чергу, підкріпити певні тактики сучасності. Арістотель був прихильником Софокла. Деконструкція навмисно є маргінальною (ключовий троп) для всіх історій смаку та маніфестів новаторства.[11]Реальна присутність (1989)

  Джордж Штайнер (1929-2020), літературний критик французького походження, есеїст, філософ

Примітки

[ред.]
  1. Деконструкція / В. С. Лук’янець, О. В. Білий // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-21346.
  2. Rein Raud. Mis on kultuur. Sissejuhatus kultuuriteooriatesse. 2013, с. 184
  3. Bernard Williams, Truth and Truthfulness (2002)
  4. Derrida J. Dissemination, переклад Barbara Johnson, 1981р. University of Chicago Press, Чикаго, с.14}}
  5. Анна Ільїна. Раціональність як реляційність: синтетична єдність відмінностей в трансцендентальному просторі границі. / Філософські обрії, 2009, No 22 — с. 114 [1]
  6. Анна Ільїна. Традиція і свобода в деконструкційній «філософії філософії» / Sententiae, Volume XLI, Issue 3, 2022. ISSN 2075-6461. - С. 21 [2]
  7. Niall Lucy. A Derrida Dictionary. Blackwell Publishing, Malden, Massachusetts, 2004. isbn=978-1405137515
  8. Ferdinand de Saussure. Course in General Linguistics, 1959 Methodist University access-date: 8 September 2017, New York, с. 121–122, archive
  9. Jüri Talvet, інтерв'ю: "Jüri Talvet: vohav rämpskultuur soosib vaimset mandumist" 11/2014.
  10. Олексій Шевченко. «Проєкт Дерида»: deja vu фантомології. «Критика», 2002/11 (61) krytyka.com
  11. George Steiner. Real Presences. The University of Chicago Press, 1989, ISBN 0-226-77234-9

Див. також

[ред.]

Джерела

[ред.]