Двірник Віктор Геннадійович

Двірник Віктор Геннадійович

Стаття у Вікіпедії

Віктор Геннадійович Двірник (28 лютого 1969, Київ, Українська РСР, СРСР) — український футболіст, нападник та півзахисник.

Цитати

«Ви друга людина, яка до мене звернулася. Першим був Віктор Хохлюк. Ми з ним спілкувалися років 2-3 тому. Він пише книгу про українських легіонерів і пробив через знайомих мій номер телефону. А так особливого інтересу до моєї персони ніхто не проявляв. Я практично не грав в Україні. Тим паче, з часу, як закінчив, пройшло вже 17 років. Але спокійно до цього ставлюся. У мене немає зіркової хвороби». — про те, що надзвичайно мало інформації в інтернеті, бо журналісти не турбували в інтерв'ю «Футбол 24» Віктор Двірник: «Недвед не завжди потрапляв в основний склад «Спарти» (5 квітня 2025 року)

«Я народився у Києві. Прийшов у дитячо-юнацьку школу олімпійського резерву «Динамо» на Нивках. Після розвалу Союзу там базувалося «Динамо-2». Тренував Володимир Іванович Онищенко. Якщо не помиляюся, це був 1979 рік. Той кістяк, який відібрав Онищенко, – 14 осіб – усі грали до випуску. Серед них Віктор Яблонський, Анатолій Безсмертний, Віталій Пономаренко, Микола Ососок. Кажучи відверто, я дуже вдячний Володимиру Івановичу за все те, чого мене навчив. Це мені допомогло у подальшій кар’єрі. Такий майстер, як Онищенко, нам не лише розповідав, але й показував – як правильно зупиняти м’яч, як бити з льоту, віддавати передачі. Індивідуальну майстерність, яку він нам заклав, може дати не кожен дитячий тренер. Виступаючи закордоном, ти повинен бути на голову кращим від своїх партнерів. Якщо не будеш – тренер поставить у склад місцевого гравця. Техніка, мислення, розуміння, які прищепив Онищенко, дало свої результати, починаючи з 18-річного віку». — про те, як прийшли у футбол в інтерв'ю «Футбол 24» Віктор Двірник: «Недвед не завжди потрапляв в основний склад «Спарти» (5 квітня 2025 року)

«Я не мав постійного місця в основному складі. У нас були такі футболісти як Андрій Баль, Володимир Безсонов, Іван Яремчук – у «дублі» вони відновлювалися після травм. Моїм основним завданням було тренуватися, грати і служити в армії». — про виступи за київське "Динамо" в інтерв'ю «Футбол 24» Віктор Двірник: «Недвед не завжди потрапляв в основний склад «Спарти» (5 квітня 2025 року)

«У Білу Церкву нас перевели дослужувати – залишалося 3 місяці до дембеля. Це була велика група футболістів, серед яких Жабченко, Воротеляк, Пономаренко і ще четверо-п’ятеро. Київському «Динамо» ми були вже непотрібними. У квітні вийшов приказ, я одразу пішов і звільнився. А через місяць поїхав у Миколаїв. У «Суднобудівнику» тоді зібралася дуже серйозна компанія – вистачало виконавців, які пограли у Вищій лізі. Серед них, наприклад, Сергій Морозов, екс-гравець «Шахтаря», Вадим Сорокін, Зінченко, Броварник, Шишов, Бузник. Я, 19-річний, був наймолодшим гравцем. Всі інші – від 25 років. За місце у стартовому складі існувала відчутна конкуренція. Тоді українська зона Другої ліги була дуже сильною за рівнем. Важко доводилося, особливо на виїздах. Я пройшов дуже хорошу школу». — про те, що у 1989 році грав у Другій лізі СРСР – за миколаївський «Суднобудівник» і білоцерківське «Динамо» в інтерв'ю «Футбол 24» Віктор Двірник: «Недвед не завжди потрапляв в основний склад «Спарти» (5 квітня 2025 року)

«Початок 1990-го. Я тільки-но приїхав з кримського Місхора, де «Суднобудівник» завжди проводив збори. Мені зателефонував Михайло Коман і запросив на стадіон «Динамо». Ми зустрілися, він пояснив, мовляв, є ось такий варіант. Я погодився. Поїхав у Миколаїв, зібрав речі і вирушив у клуб «Хемлон» (Гуменне). Там вже виступав Юра Махіня, також вихованець київського «Динамо». Це був кінець лютого. Тоді не практикувалося контрактних процедур. «Зарахований на роботу» – і все. Тоді не було такого поняття як контракти чи компенсації. Тим паче, Чехословаччина – це не Франція. А от у грудні того ж року я підписав вже професіональний контракт з «Інтером» (Братислава). Вони сплатили компенсацію «Хемлону»». — про те, що в сезоні 1989/90 років потрапив закордон – у чехословацький клуб в інтерв'ю «Футбол 24» Віктор Двірник: «Недвед не завжди потрапляв в основний склад «Спарти» (5 квітня 2025 року)

«Різниця між СРСР і ЧССР була дуже очевидною. По-перше, люди там значно розкутіші, вільніші. По-друге, у магазинах було все, що хочеш. Я такого ще не бачив, щоб на прилавках лежали ананаси, банани, апельсини, мандарини. У той час в Союзі не було навіть вареної ковбаси – лежала якась морська капуста і все. Відчув здивування: чому тут є, а у нас немає? За тиждень-два освоївся повністю. Словацька мова – не така вже й складна. Якщо ти не бездарний, то за тиждень-два її вивчиш. Згодом я ще й чеську освоїв і зараз нею дуже часто спілкуюся. Якщо у Словаччині провів сукупно 1 рік і 7 місяців, то у Чехії грав упродовж 8 років. Чеська мова трохи відрізняється від словацької вимовою деяких слів, але обидва народи один одного розуміють прекрасно». — про особливості європейського життя у Чехословаччині в інтерв'ю «Футбол 24» Віктор Двірник: «Недвед не завжди потрапляв в основний склад «Спарти» (5 квітня 2025 року)

«Коли у Греції влада перейшла в руки хунти, комуністів вивозили у Казахстан, Узбекистан. Потім хунту скинули, люди потроху поверталися на батьківщину. Батьки цього мого товариша, який народився в СРСР, також повернулися додому. Він добре розмовляв російською мовою і допомагав мені у складних моментах, коли потрібно було зрозуміти, скажімо, нюанси контракту. Нормальна людина, якщо вона їде грати закордон, повинна вивчити мову цієї країни. Не кажу – за місяць. Але засвоїти базу, щоб розуміти, що тобі кажуть, ти мусиш. Якщо ти щодня спілкуєшся в іншомовному середовищі – то швидше вчишся. Інше питання – хочеш вчити, чи ні. Наші футболісти закордоном, як правило, гуртуються між собою, туди-сюди, тож яка там вже мова? Тим паче, зараз ці мобільні телефони, соцмережі і тому подібне. У 1990-х, коли я виступав, цього всього не було. І все ж, чому наші футболісти не можуть адаптуватися закордоном – мені незрозуміло. Чомусь ті ж чехи, словаки, серби, хорвати комфортно почуваються у Бундеслізі, Англії, Іспанії, Італії. Подивіться, скільки хорватів виступає у Серії А! «Ювентус», «Мілан», «Сампдорія», «Фіорентина»… У них інший менталітет. Пригадую, виступав у хорватському клубі «Істра» (Пула). Він базувався на півострові Істрія, раніше це була територія Італії. Вони практично усі мають хорватські та італійські паспорти, чудово знають італійську мову. У нашій команді таких футболістів було 90 відсотків». — про в інтерв'ю «Футбол 24» Віктор Двірник: «Недвед не завжди потрапляв в основний склад «Спарти» (5 квітня 2025 року)

«Як казав мені спортивний директор Зденек Негода, певні пропозиції надходили. Конкретних клубів не називав, але це були представники Бельгії і Франції. Пояснював, що президент «Спарти» не зійшовся з ними у фінансовому аспекті. Президент, до речі, був своєрідною людиною. Йому тоді було лише 30, але він отримав величезний спадок, ставши мільйонером – мова йде про десятки мільйонів. Не втручався у футбол, але часто заходив до нас у роздягальню. Звісно, мені б хотілося спробувати себе в іншому чемпіонаті, але сталося так, як сталося. Я продовжував працювати». — про те, чи вдалося своїми виступами у єврокубках зацікавити більш солідні клуби в інтерв'ю «Футбол 24» Віктор Двірник: «Недвед не завжди потрапляв в основний склад «Спарти» (5 квітня 2025 року)

«Не тільки пиво, а й шампанське, віскі. Святкували ми дуже серйозно. Спершу – на стадіоні. А потім замовляли корабель на ніч і він плавав собі по Влтаві, запливав кудись аж за Прагу. О 9 годині вечора вирушали, о 2-3 ночі прибували назад. Коли поверталися з плавання – декого «вивантажували на сушу». Там не було тренерського штабу – суто футболісти і масажисти. Ми у такий спосіб усамітнювались, щоб зробити розрядку, зняти напругу, яка накопичилася упродовж сезону». — про те, як із Спартою святкував три чемпіонські титули в інтерв'ю «Футбол 24» Віктор Двірник: «Недвед не завжди потрапляв в основний склад «Спарти» (5 квітня 2025 року)

«Перший мій гол у єврокубках, який я забив у ворота «Вердера». Назву також м’яч “Андерлехту». А ще пригадую останній розіграш чемпіонату Чехословаччини. Ми грали в Дунайській Стреді і у першому таймі поступилися 0:3. Після перерви я забив, а «Спарта» врятувала матч – 3:3. Нам не можна було програвати, а нічия нас влаштовувала у боротьбі за чемпіонство». — про найпам'ятніший гол із 70-ти в кар'єрі в інтерв'ю «Футбол 24» Віктор Двірник: «Недвед не завжди потрапляв в основний склад «Спарти» (5 квітня 2025 року)

«Це було лише одного разу. Я приїжджав у донецький «Металург», який тоді очолював Володимир Онищенко. Полетів з ними на Кіпр, щоб пройти збори. Не пам’ятаю, як звали тодішнього президента “Металурга». Він – колишній борець. Ми з ним переговорили і не знайшли спільної мови. Я повернувся у Хорватію. У той період мене почали турбувати пахові кільця. Я через це й закінчив, хоча якби не наслідки травм, міг би ще спокійно пограти у Хорватії рік-два. Лікував, закачував, але в одному з матчів тріснув правий бік – половина ноги набрякла. Приїхав на обстеження до доктора Лінька, в якого працював екс-голкіпер Антон Броварник, вихованець «Динамо», з яким ми виступали за «Суднобудівник». «Антоне, – кажу. – Попроси його, щоб він подивився і сказав – грати чи закінчувати». Мені тоді йшов 31-й рік. Лінько обстежив мене і сказав: «Вам краще закінчити. Там на підході вже й лівий бік. Ми можемо зробити вам операцію, але коли ви тренуватиметеся, усе навантаження робитимете на ліву ногу. І вона невдовзі також «полетить». Через 6-7 місяців знову приїдете сюди на операцію». Я подякував і закінчив. Це був 1999 рік. З «Істрою», клубом вищої хорватської ліги, у мене ще діяв контракт. Президент вмовляв: «Давай, зроби операцію і продовжуй грати. Ти нам потрібен». Але я зібрав речі і поїхав». — про те, як українські клуби проявляли інтерес, коли перебував на піку своєї кар’єри в інтерв'ю «Футбол 24» Віктор Двірник: «Недвед не завжди потрапляв в основний склад «Спарти» (5 квітня 2025 року)