Дворецька Вікторія Леонідівна

Дворецька Вікторія Леонідівна

Стаття у Вікіпедії

Вікторія Леонідівна Дворецька (позивний «Дика»; 28 листопада 1992, селище Гребінки, Київська область, Україна) — українська громадська діячка, ветеранка російсько-української війни. Активістка феміністичного руху Невидимий Батальйон. Перша жінка в Україні, що офіційно отримала бойову військову спеціальність — командира механізованих підрозділів, з'єднань та частин (лютий 2016) і перша жінка, офіційно призначена на бойову командирську посаду (березень 2016).

Цитати

«Був період, коли здавалося, що вже не можу сприймати те, що відбувається, по-людськи. Навіть коли в морзі лежало десять друзів, з якими вчора розмовляла, з якими разом починали, не було жодних емоцій та почуттів. Переді мною ніби виникала ширма, бо треба було діяти. Це як робота. Кому краще, якби я бігала з автоматом і стерла, а тіло не було б відправлене до рідних? Я дуже довго (напевно, півтора-два роки) пам'ятала причину смерті, зовнішність і розмови з родичами кожного загиблого, яким займалася. Зараз пам'ять трохи притупилась». — про те, що з липня 2014 року до лютого 2015-го займалася загиблими хлопцями в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Ми здебільшого працювали у морзі Старобільська Луганської області. Під час гарячої фази війни туди тіла доставляли по-різному. Іноді вертушками, іноді були масові евакуації з поля бою. Бувало, що і на Жигулях вночі привозили. Треба було впізнати, розшукати телефони рідних, зателефонувати їм, простежити за всіма паперами (я служила в «Айдарі», у нас більшість бійців не були офіційно оформлені), знайти транспорт, щоб доставити рештки додому». — про те, як взагалі можна витримати роботу із загиблими в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Так, повністю. Єдине, я не проводжала хлопців в останню путь. Завжди залишалася на місці». — про те, що тоді доводилося контролювати всі етапи до похорону в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Це дуже важко. Ти дзвониш мамі, у якої на той момент гарний настрій, і все повідомляєш. Бувало, таких дзвінків за день треба було зробити десять, а то й більше. І одними повідомленнями справа не обмежувалася. Поки не відправиш загиблого, мама чи дружина дзвонять та питають, чи всі одягли, коли виїдуть. А ти тут транспорт знайти не можеш… Коштує труна, а рефрижератора немає. Часто відправляли звичайними машинами». — про те, звідки бралися сили розмовляти з рідними, щоразу знаходити потрібні слова в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Тоді брали зразки ДНК. Одні тіла залишали в морзі, інших ховали на старобільському цвинтарі як невідомих. Потім, коли надходили результати ДНК, якщо сім'я погоджувалася, проводили процедуру ексгумації». — про часті випадки, якщо загиблого неможливо було впізнати в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Влітку 2014-го багато згорілих хлопців було. Деякі тіла, доки їх довезуть, на спеці так розпухали, що я не могла зрозуміти, хто це. Одного разу тільки потім дійшло, що переді мною лежать два мої друзі. Дізналася по кросівках, які ми купили разом на базарі». — про масові втрати влітку 2014 року в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Насправді, вже не пам'ятаю. На Майдані ми з подружкою записалася до 39-ї жіночої сотні. Ходили до патруля нарівні з чоловіками. Коли жінок уже не пускали на вулицю Грушевського, ми хитрували: брали бідони із чаєм і так потрапляли на передову». — про те, чому взяла собі позивний «Дика» в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Так, навчалася на четвертому курсі Київського національного торговельно-економічного університету. Вдень ходила на пари, а вночі була на Майдані». — про свою участь у Революції Гідності в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«11 березня [2014 року] нас побудував сотник: «Готуйтеся, буде війна, чекайте на відправку». Ми на той час базувалися у Будинку офіцерів. Зібрали рюкзаки та чекали команди. Ми вже психологічний рубіж переступили, бо бачили, як загинули люди. Усвідомлювали, що все серйозно. Але таких масштабів і не припускали». — про те, чому вирішила піти на війну в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«У Крим нас ніхто не наважився відправити. Десь наприкінці квітня на раді сотників вирішили створити добровольчий батальйон, щоби їхати на схід. Отримали бронежилети, організовано сіли в автобуси та поїхали. Загалом не знали куди. Приїхали до Половинкіно Луганської області, там базувався «Айдар», він тільки-но почав формуватися». — про те, як саме потрапили на війну в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«До цього вміла стріляти з мисливської рушниці. Але під час Майдану нас навчали якихось навичок на макетах автоматів. І все. Однак у мене не було бажання ні надавати медичну допомогу, ні в штабі працювати. Якщо чесно, поганий із мене медик вийшов би. Тож увійшла до звичайної групи. А за місяць ми вже брали участь у серйозних боях». — про перші ази військової справи в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Щастя Луганської області стало першим містом, звільненим нашим батальйоном. Це сталося 14 червня. Я не брала участі ні в чому, оскільки тоді у нас на 150 осіб було 58 автоматів. Лише наступного дня нам привезли зброю. 17 червня був мій перший бій – за селище Металіст. Тоді ми вперше почули попередження, що по нас будуть бити артилерія та міномети, тож треба бути обережними. Насправді страх не відчували — просто ніхто не знав, що це таке». — про визволення міста Щастя Луганської області в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Того дня ми зазнали перших втрат, багато хто потрапив у полон. Я отримала сильну контузію та поїхала до шпиталю. Проте звідти втекла до інституту, щоб 20-го скласти випускні іспити. До речі, і вступала до вишу, і сесії завжди здавала сама, бо батько категорично нічого не хотів чути про хабарі. Буквально за два дні повернулася на фронт. За п'ять днів після повернення загинув мій командир. Група розпалася». — про своє поранення в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Через те, що загиблих ставало дедалі більше, комусь потрібно було займатися «двохсотими». Цю роботу стали виконувати я та Карина Гріненко. Знаєте, коли увага всієї країни була прикута до Іловайська на Донеччині, у нас стався свій Іловайськ — кільце сягало Луганського аеропорту. Усе скінчилося 5 вересня. Наші потрапили в засідку, і територія аж до Щастя опинилася під контролем бойовиків. Багато тоді було загиблих, непізнаних тіл, полонених… Просто пекельний конвеєр. Приїжджаєш із моргу, лягаєш на ліжко не знімаючи взуття, а тебе будять за дві хвилини — знову когось привезли. Знову їдеш у морг». — про те, чому стала бойовим медиком в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Ми намагалися все робити по-людськи. Розповім один епізод. 27 липня загинули командир взводу 1-ї танкової бригади лейтенант Коля Куценко — молодий хлопець, лише після училища, та 12 наших «айдарівців». Військові хотіли везти Колю «шишариком» до Харкова (ми переважно туди, а не в Дніпро тіла переправляли), а я не віддала. Це ГАЗ-66. Так от, хлопців привезли разом із Колею. Дуже важким було впізнання. Усіх треба розкласти, підписати, де чиє тіло, бо були і без голів, і повністю понівечені. Командування ввечері надіслало машину з товаришами по службі зі взводу Колі. Вони злякані, тремтять, дивляться на мене і кажуть: «Нам наказали везти його до Харкова». Кажу: "Я вам не віддам"». — про приклад умов у яких ховали загиблих, як наприклад, Миколу Куценка в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Я стільки разів з хлопцями прощалася, стільки бачила їх в останній раз у морзі… Мені всього цього так вистачало, що навіть на цвинтарі почала їздити через рік-півтора. Просто не могла змусити себе. Лише цього літа вибралася відвідати свого друга в річницю його загибелі. Дивлюсь довкола: а там пам'ятник одному, другому… Загалом, тільки на цьому цвинтарі шестеро людей, яких я відправляла. З багатьма сім'ями загиблих підтримую зв'язок досі. Навіть хрестила синів нашого командира після того, як його не стало». — про те, як важко прощатися із друзями та знайомими в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Насправді того літа не було жодної можливості, щоби емоції якось виходили. Якихось істерик у той період не було». — про те, як доводилося відходили від постійних стресів в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Це вже було взимку. Теж дуже важка процедура. Під час першої ексгумації отруїлася трупною отрутою. Напевно, не дуже, бо якщо сильно, то від нього не відходять. Толком не знала, як і що, хоча мені пояснили всю послідовність. Була у звичайній медичній масці, але, мабуть, «хапанула» — три дні пролежала в дуже поганому стані. Нудота, занепад сил, температура... Коли перекладали тіло в нову труну, намагалася постелити нових покривальців, покласти нові іконки… Щоб усе було якось правильно, по-людськи». — про те, як ексгумаціями доводилося займатись в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Десь наприкінці лютого підійшла до командира і сказала: "Або я зараз йду в підрозділ на передову, або просто йду". Так опинилася на самому передку біля Щастя. Призначили першим заступником командира розвідувально-диверсійної роти». — про те, як стала першою військовою-жінкою, що обійняла чоловічу посаду в ЗСУ в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Особисто я не брала. Але мій підрозділ разом із хлопцями з 92-ї бригади брали гереушників. Бачила дуже багато полонених, проте намагалася контролювати себе. Розумію, що в умовах війни мало хто дотримується якихось правил, але завжди лаялася, коли з ними поводилися погано. Говорила тому, хто не стримувався: «Уяви, що твоєму побратиму бойовики зроблять те саме, тільки вдвічі більше»». — про те, як російських військових брали в полон в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Дуже переживала за кожний обмін. Ми ж і полонених міняли, і загиблих. Одного разу відчайдушний Сашко Голубєв навіть викрав тіло одного хлопця з моргу на тому боці. Одягнув білий халат, сів у швидку допомогу і поїхав до рідного Луганська. Він знав завідувача моргом. Забрав тіло та привіз. Поки ми його дочекалися… Адже Сашу могли там дізнатися, він же місцевий. До війни в нього була ветеринарна клініка. Загалом були способи, які зараз здаються нереальними». — про те, як проходили обміни в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Люди є люди, скрізь по-різному. У Старобільську більше проукраїнських громадян. У мене там залишилося багато друзів, у тому числі головлікар лікарні та хлопці-патологоанатоми, яких часто згадую. Вони, як і Сашко, також виїхали із окупованого Луганська. Дуже багато допомагали, дуже переживали. Оскільки вони тоді не отримували зарплати, ми з ними продуктам ділилися. Там мешкає моя кума, яка завжди допомагала військовим. Ми разом із нею хрестили хлопчика». — про те, як до українських військових ставилося місцеве населення в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«А в Лутугиному ситуація зовсім інша. Якось ми привезли туди колону з дорогими ліками від волонтерів, зокрема кілька холодильників інсуліну. Як тоді пояснили лікарі, можна було всю округу забезпечити надовго. Але на той момент бойовики сильно обстрілювали і гуманітарні, і цивільні колони з дітьми, хоча ті пересувалися з білими прапорами. Я неодноразово потрапляла під обстріли, коли супроводжувала колони. Приїхали. Стоїмо в темряві, розмовляємо з хлопцями (там була 24-а бригада), підходить до мене місцева жінка: «Я вас знаю!» - Звідки? — «Ви з танка по нас стріляли». Ну, що тут коментувати?» — про гуманітарну допомогу жителям Донбасу в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Дуже добре запам'ятала ще один випадок. Літо 2014 року. У селі Перемога Луганської області знаходився військовий шпиталь. Я там часто бувала у справах. Біля будинку поблизу магазину, куди ми заїжджали по воду, сидить молода жінка, а довкола бігають її брудні діти. Вона каже: «Звичайно, у вас гроші є, можете собі дозволити на машині їздити». Бачу, у неї навколо будинку земля взагалі не оброблена, тобто вона нічим не займається, щоб дітлахів прогодувати. Я розлютилася: «Я працюю з 13 років, сама навчаюсь… Я тебе захищаю, замість того, щоб народжувати своїх дітей. А ти, курка, тільки на матеріальній допомозі сидиш»». — про те, як не стрималася критикувати місцевих жителів у ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Дізналася, коли мене вперше поранило. Я їй казала, що на полігон повезла дівчат, вона вірила. Навіть одного разу приїжджала до мене на свій день народження. Ми якраз стояли під Мар'їнкою». — про те, що мама не відразу знала, що перебувала на фронті в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«У липні 2015 року. Приїхала до Києва, дізналася, що тут організували перші курси підготовки офіцерів запасу для атошників за скороченою програмою. Моя спеціальність – командир механізованих підрозділів. Про вступ жінки на такі курси навіть не йшлося. Сильно допомогли побратими. Вони ходили у дуже високі кабінети та питали: чому на війні їй бути можна, а вчитися не можна? В останні місяці я навіть командувала підрозділом». — про те, чому демобілізувалася в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Я дуже пряма. Зі мною можна дружити, але як керівник, тим більше у бойових умовах, я дуже жорстка. Можливо, у якихось моментах навіть надто». — про те, чому на фронті боялися в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Загалом 2014 року я здобула колосальний досвід. Починала з розвідки. І завдання, які мені ставили, дуже часто були дуже високого рівня. Тобто, до мене ніколи не ставилися як до дівчинки. Я завжди знала, що до моєї думки прислухаються, завжди мала право голосу в батальйоні, якийсь певний авторитет уже був. Так, коли прийшла на співбесіду до начальника сектора, щоб претендувати на посаду першого заступника роти, не знала, як правильно звучить слово «рекогносцювання» чи щось. Але ми з цим полковником порозумілися». — про те, наскільки добре зналася на тому, що робить в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Я й зараз можу. В армії іноді легше все сказати одним словом, ніж десятьма. Після закінчення курсів вже офіційно майже два роки служила заступником командира роти, виконувала обов'язки командира роти. Пройшла дві ротації. Потім пішла за станом здоров'я. Не знала, хочу звільнятися чи залишусь, але знала, що треба лікуватися. Торік у жовтні перевелася до 169-го навчального центру, рік викладала загальновійськові дисципліни. Знедавна працюю у відділі внутрішніх комунікацій центру морально-психологічного забезпечення Збройних Сил». — про те, що на фронті доводилося пояснюватись міцними словами в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«На війні тяжко як чоловікам, так і жінкам. Зрозуміло, що наше здоров'я ніжніше з погляду репродуктивних функцій та іншого. Нічого хорошого для організму немає в миття холодною водою. І те, якщо вона є. А коли мухи літають над головою, бо волосся просочене запахом моргу? Ти голову миєш, а через півгодини волосся знову пахне. А чи є в морзі гречку чи смажену картоплю — це як? Воювати — це, в принципі, не по-людськи...» — про те, що жінка та війна — поняття несумісні в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Ми не заточені під війну, просто в одного психіка в моменти бою може адекватно працювати, а в іншого немає. Я бачила напад паніки у дорослого чоловіка. Він боявся померти. Більше того, з великою повагою ставлюся до тих, хто чесно може зізнатися, що йому страшно і що він не готовий. Це вірно. Ніколи людині слова не сказала б, просто вибрала б для неї менш емоційну роботу. Деякі жінки, можливо, навіть витриваліші у психологічному плані. Карина завжди вміла тримати себе в руках. Все залежить від складу характеру, від того, як ти налаштований, яка у тебе мотивація. Жінка має сама вирішувати, чи буде вона корисною в армії. Це її право. Але, знаєте, дуже смішно забороняти жінкам воювати чи бути на передовій, коли двометрові бугаї сидять у Києві і не збираються нікуди їхати». — про силу жінок та те, що деякі чоловіки переховуються в тилу в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«По-різному бувало. Був період, коли не могла зрозуміти, як сталося, що я залишилася, а більшість друзів уже там, на небі... Всім, хто повертається, треба знати, що буде період, коли виходить адреналін, і організм дає повний збій. Потрібно одразу бігти до лікаря. І не боятися звертатися насамперед до психіатра. Він допоможе хоч якось відновити сон». — про те, як проявився післявоєнний синдром в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«У мене кілька контузій та дрібні осколкові. Але перевантаження відбилося на хребті, судинах, серці. Після фронту здоров'я почало повністю «летіти». Були проблеми із нервами. Дуже довго, майже чотири місяці, лікувалася і в психолога, і в психіатра, і в інших лікарів. Ще остаточно не відновилася. На це потрібні роки». — про те, як війна вплинула на здоров'я в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Нині вже рідше. Знаєте, часто згадую початок війни. Форма "дубок", банку консервів на чотирьох, автомат на трьох. Наразі ті, хто скаржиться, що їм «все не так», такого навіть не уявляють». — про те, що іноді сниться війна в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«Ні. Маю своє бачення життя. Я могла б роками ходити на роботу від дзвінка до дзвінка, а потім бігти додому. І цінності були б зовсім іншими. Сприймаю те, що трапилося, як великий досвід. На жаль, негативний. Так, іноді ти не розумієш, чому саме тобі випало стільки такого досвіду. Але шкодувати? Ні. Тому що я зустріла дуже багато красивих людей. Моє життя без них було б іншим. Навіть при тому, що більшості з них немає…» — про те, що не шкодує, що довелося пройти через такі випробування в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)

«А ще мене бісить, коли знайомі, яких війна взагалі ніяк не торкнулася, кажуть: Ми втомилися від війни. Від чого ви втомилися?». — про моду в суспільстві на тем, що "втомилися від війни" в ексклюзивному інтерв’ю "ФАКТАМ" "Некоторые тела на жаре так распухали, что я не могла понять, кто это", — лейтенант ВСУ Виктория Дворецкая (6 грудня 2018 року)