Данута Хюбнер

Данута Хюбнер

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Дан́ута Мáрія Хюбнер (пол. Danuta Maria Hübner) —польська політикиня, членкиня Європейського Парламенту від Польщі, професорка економічних наук.

Цитати

Адаптація законодавства до вимог ЄС — це не просто перекласти європейські правила українською мовою, а більш масштабний процес. Хочу додати також, що в рамках цих правових змін дуже важливою є робота системи справедливості загалом. Це те, що стосується і суддів, і прокуратури, — тобто загалом правоохоронної та судової системи — того, як має функціонувати правова держава.

Важливо пам’ятати, що до ЄС не вступають колективно. Кожна нова країна вступає на підставі власних досягнень і виконання власних завдань. Можливо, вдасться поєднати цей процес із Молдовою, але Україна приєднуватиметься як самостійна держава — Україна, і враховуватиметься лише те, що саме зробила Україна, щоб підготуватися до членства в Європейському Союзі. Матиме значення специфіка самої України.

Верховенство права — усе, що стосується змін у законодавстві, спрямованих на утвердження верховенства права як основоположного принципу демократичної системи — є надзвичайно важливим. Функціонування судів загальної юрисдикції — я не дуже добре знаю, яка саме система діє в Україні, але як судів загальної юрисдикції, так і апеляційних судів, Верховного Суду, Конституційного Суду — їхня робота відповідно до європейського права є, безумовно, надзвичайно важливою.

В Україні необхідно підтримувати громадянське суспільство, підтримувати роль ЗМІ — це теж засіб внутрішнього контролю за дотриманням демократичних принципів. Громадянське суспільство та медіа — це саме ті, хто пильно моніторять політичну сферу, демократичний процес, і те, наскільки чітко Україна готується до вступу до Євросоюзу, наскільки вона відповідає всім цим принципам. І дуже важливою є політична воля, воля політичного класу до співпраці із громадянським суспільством та медіа.

Загалом те, як працюють суди на різних рівнях, а також наскільки простим і зрозумілим є доступ до них для кожного громадянина України, — це і формує правову державу. І тут важливо розуміти, що все те, що Україна робить чи повинна зробити, готуючись до вступу в ЄС, є предметом переговорів про євроінтеграцію.

Під час розширення 2004 року, коли Польща вступала до Євросоюзу, наприкінці переговорів ми мали не лише показати, що ми інтегрували європейське законодавство в нашу правову систему, але й довести, що ми змогли його впровадити. Раніше потрібно було гармонізувати законодавства — і лише це перевірялось Єврокомісією. Польща мусила вже довести, що має всі відповідні механізми, засоби, установи, необхідні для здійснення нового законодавства. Так що це не унікальна вимога, яка висувається саме Україні. Ця вимога з’явилася під час першого східного розширення Євросоюзу, коли вступали країни Центрально-східної Європи, і Польща в тому числі.

Сьогодні Україна є першою країною-кандидатом до ЄС, яка веде війну з жорстоким агресором, війну, у якій, у певному сенсі, ми всі беремо участь — допомагаючи Україні від самого її початку. І ця війна, з одного боку, змушує Україну робити багато речей, яких ми (Польща) не мусили робити, а з іншого боку — створює ситуацію, яку можна назвати геостратегічним розширенням Європейського Союзу. Україна вступає, — мабуть, уперше в історії Європи, — як держава, яка має величезний потенціал для зміцнення Європи.

Україна повинна узгодити всю свою законодавчу базу з європейським правом. Це вимагає великої роботи Верховної Ради, а також гарної співпраці між парламентом та урядом. У Раді добра співпраця між різними партіями є вирішальною. У парламенті бувають моменти, коли ми погоджуємося або не погоджуємося, і бувають різні ситуації, особливо у складній ситуації, в якій перебуває Україна. Тому важливо пам’ятати, що те, що об’єднує Україну, українських політиків, — це не лише перемога у війні, а й спільне прагнення до членства в ЄС. Дуже потрібна єдність, яка дозволить добре підготуватися до цього членства.

Україна також має величезну територію. Якщо не враховувати заморські території Франції, то Україна буде найбільшою країною Європи. Тримаю кулаки за те, щоб вся Україна вступила до Європейського Союзу, — тоді вона справді стане найбільшою європейською державою. І, звісно, ми вболіваємо також за те, щоб українські громадяни, які зараз розсіяні по Європі, також поверталися до України, тому що люди є найбільшим скарбом кожної держави. І в нас в Польщі так є, і в Україні, я впевнена, так є, тому що саме люди творять цю державу.

Це розширення, у якому бере участь Україна, є восьмим розширенням Європейського Союзу. Загалом їх було сім, Польща приєдналася під час п’ятого розширення. І кожне розширення було іншим, адже ситуація відрізнялася. Інакше це виглядало тоді, коли вступали такі країни як Швеція, Фінляндія, Австрія, і зовсім по-іншому — коли ЄС вирішив одночасно прийняти десять країн, з яких вісім були з Центрально-Східної Європи — регіону, що не мав довгої історії демократії, не мав тривалої історії ринкової економіки та стабільних відносин з Європейським Союзом. Саме тому те розширення було особливим. Розширення за участі України теж є абсолютно іншим.

Якщо поглянути на українську економіку, навіть у час війни, вона функціонує (звісно, з великою зовнішньою фінансовою підтримкою), але водночас Україна є однією з провідних країн у Європі, а можливо, і у світі, коли йдеться про масштабні й глибокі зміни в технологіях, у всій системі ведення війни. На Україну дивляться як на приклад і джерело уроків для всього світу — у тому, як виглядає війна сьогодні, які вона створює виклики і як можна діяти ефективно в таких умовах. Тож, Україна, на мою думку, принесе до Європейського Союзу величезний потенціал розвитку — стане потужним поштовхом для розвитку технологій та підвищення конкурентоспроможності європейської економіки.