Дамін Олександр Миколайович

Дамін Олександр Миколайович

Стаття у Вікіпедії

Олекса́ндр Да́мін (28 серпня 1952, Комсомольськ-на-Амурі, Російська РФСР, СРСР) — колишній радянський футболіст, захисник, півзахисник. Майстер спорту (1972).

Цитати

«Ми жили у Пущі-Водиці, на 4-й лінії. Як тільки світало, ми з друзями брали м'яч і ганяли до темряви. Місця було багато, і ми самі облаштували собі стадіон. У знаменитих лісах Пущі ми взимку багато каталися на лижах. Там мене й помітила динамівський тренер Олена Крутилова. Мені видали і лижі, і повне лижне екіпірування. Так я став динамівцем, але лижником. Але настала весна, і футбол взяв своє. Грати в організований футбол я почав у футбольній школі «Динамо», у групі 52-го року народження у тренерів Віталія Голубєва та Олександра Леонідова. Маю зізнатися, що деякий час я займався у футбольній групі на «Темпі» у Спіріна, оскільки більшість пущанських хлопців тренувалася саме там. Але, побачивши мене, Голубєв та Леонідів швидко вирішили питання з моїм переведенням до «Динамо». Наскільки це було серйозно, я зрозумів швидко. Варто мені пропустити тренування, як тут же вдома з'являвся хтось із тренерів і з'ясовував, що трапилося. Одного разу я пропустив футбольне тренування через тренування лижного, оскільки з Пущі до «Динамо» треба було діставатися півтори години з двома пересадками в один кінець. Тоді між тренерами та моїм дідом відбулася довга розмова. Переміг футбол, у який я образно кажучи в'їхав на лижах. Вже після мене у групі з'явилися Олег Блохін, Віктор Кондратов, Валерій Зуєв. Так, починаючи з 1963 року, пройшовши всі щаблі футбольного навчання, ми вчотирьох і потрапили до складу основної команди. За цей час ми командою не програвали жодного змагання. Говорять, що в історії футбольної школи ні до нас, ні після нас такого не було. Навчався я в 104 школі, яка розташовувалася на 7 лінії. Потім ми переїхали на Нивки, де мешкав вітчим, там же я закінчив школу. Незабаром вітчим помер, і мати повернулася до рідного дому у Пущі-Водиці. Сам же я жив спочатку на Печерську, де за Севидова мені дали двокімнатну квартиру. Одружився 1975-го, у мене народилися донька та син. Згодом я залишив квартиру дітям і повернувся до рідної Пущі-Водиці, до будинку, якому понад сто років, і зараз там живу з матір'ю. Там і сестра живе із сім'єю». — про те, як починав грати у футбол в інтерв'ю «Футбол 24» Дамин: "В футбол въехал на лыжах" (28 березня 2007 року)

«Першими хочу назвати Леонідова та Голубєва. Обидва тренери причетні до мого становлення однаково. Леонідів був більше, як би, теоретиком, а Голубєв – практиком. Він і показати міг будь-який технічний прийом, а про акробатичні трюки молодого Голубєва ходили легенди. Він навчив мене удару через себе. У нас на «Динамо» була невелика гімнастична зала, і там ми відпрацьовували технічні прийоми. Підстилали мати і годинами тренувалися. На практиці застосовувати такий удар майже не доводилося, а за Лобановського у захисті він взагалі був заборонений, як ризикований. Якось я міг просто вибити м'яч головою десь у районі лінії штрафного майданчика, але вдарив через себе у район центрального кола. У перерві Лобановський підійшов до мене і сказав: Такі прийоми в захисті виключити. Надійність – понад усе!» — про тренерів, які вивели у люди в інтерв'ю «Футбол 24» Дамин: "В футбол въехал на лыжах" (28 березня 2007 року)

«Куди там! Варто було Валерію Васильовичу почути від когось запах тютюну, він таке тренування задавав, що після нього не хотілося не тільки курити, а й взагалі нічого… Навантаження були божевільні». — про те, що за тренерства Валерія Лобановського футболісти не могли курити в інтерв'ю «Футбол 24» Дамин: "В футбол въехал на лыжах" (28 березня 2007 року)

«Це сталося за Віктора Олександровича Маслова. Нас взяли на збори з основним складом у Гагрі. Я закріпився у дублюючому складі, де провів 1970 та 1971 роки та дебютував в основному складі 1 червня 1970 року у Ворошиловграді у кубковій грі проти місцевої «Зорі». Мені було тоді 17 років, і після перемоги в першій грі 1/8 фіналу (3:0) у матчі-відповіді вийшов практично дублюючий склад. Проти нас грали колишні та майбутні динамівці Йожеф Сабо, Михайло Фоменко, Сергій Шкляр, В'ячеслав Семенов. Ми поступилися 0:1, але пройшли далі. Мене наприкінці гри замінив Олег Блохін. Потім, коли я вже став гравцем основного складу, були два срібні для «Динамо» і мене роки, коли ми трохи поступалися ворошиловградській «Зорі» та єреванському «Арарату». Досі, як у жахливому сні, бачу закінчення фіналу 1973 року. Тож хочеться забути, але хіба можна? Заміни наприкінці основного часу, звісно, були помилкою. На початку сезону 1974 року, у другій грі проти донецького «Шахтаря», я отримав важку травму меніска і вибув практично на цілий сезон, зігравши, відновлюючись, кілька ігор за дубль наприкінці сезону. Для футболу цей рік був втрачений мною». — про те, коли перевели із футбольної школи до складу команди в інтерв'ю «Футбол 24» Дамин: "В футбол въехал на лыжах" (28 березня 2007 року)

«Так, це був славний рік. Чергове чемпіонство "Динамо", виграш Кубка кубків, Суперкубка Європи, низки міжнародних турнірів. У нас багато виходило того року. Розмови про те, що німці з «Баварії» не налаштувалися на боротьбу, чи щось там ще – нісенітниця. Справжні професіонали, половина команди – чемпіони світу 1974 року, що ще сказати…» — про досягнення в 1975 році в інтерв'ю «Футбол 24» Дамин: "В футбол въехал на лыжах" (28 березня 2007 року)

«Травма 1974 року не пройшла даремно. Хоч я і виступав за команду і в 1975 році, і у весняному чемпіонаті 1976-го, повною мірою гравцем основного складу я не почував себе. А хотілося грати весь час. Лобановський це розумів. Тому й відпустив улітку 1976 року. Вже наступного дня був дзвінок з Ленінграда, від Германа Зоніна, головного тренера «Зеніту», і я опинився в Ленінграді, але з формальних причин того року зіграти за «Зеніт» не зміг». — про те, чому в другій половині 1976 року ніде не грав у інтерв'ю «Футбол 24» Дамин: "В футбол въехал на лыжах" (28 березня 2007 року)

«У Ленінграді я провів два відмінні сезони, весь час грав, мною були задоволені. Але в 1979 році команду прийняв Юрій Морозов, у якого був курс на різке омолодження складу за рахунок місцевих футболістів. Ми нормально попрощалися. Мене запросили до одеського «Чорноморця», який тренував Анатолій Зубрицький. В Одесі я провів сезон 1979 року, але не скажу, що був задоволений і своєю грою, і взаємини із Зубрицьким. 1980-го я на дуже хороших умовах відіграв сезон у Нікопольському «Колосі» у тренерів Ємця та Жиздика, і з ними ж наступні два сезони у дніпропетровському «Дніпрі». Автомобільна аварія наприкінці 1982 року поклала кінець моїй кар'єрі у великому футболі, хоча я відбувся легким переляком. Наступного сезону, вже без мене, «Дніпро» став чемпіоном. Зараз я розумію, що років п'ять не дограв». — про те, як жилося та гралося в Ленінграді в інтерв'ю «Футбол 24» Дамин: "В футбол въехал на лыжах" (28 березня 2007 року)

«Все моє подальше життя також пов'язане із футболом. Працював і працюю тренером, граю за ветеранів і сподіваюся, що так завжди буде...» — про життя з футболом в інтерв'ю «Футбол 24» Дамин: "В футбол въехал на лыжах" (28 березня 2007 року)