Гук Ірина Олександрівна
| Гук Ірина Олександрівна | |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Ірина Олександрівна Гук (29 листопада 1988, м. Київ, УРСР) — українська волонтерка. Кавалер ордена княгині Ольги III ступеня (2014).
Цитати
[ред.]«Коли побачила на екрані: “Світлана Поваляєва переказала 100 тис грн“, розплакалась. Я їй написала, подякувала. Вона мені – сердечки. Навіть не знаю, чому вона нас обрала. Певно, тому що ми Роминому підрозділу, тоді ще в київській теробороні, перші завезли аптечні набори: турнікет, кровоспинне, бандаж навіть не в аптечці – упакеті, в кінці березня, росіян іще не вигнали з Київщини. Льоші, чоловіку моєму, теж скидала гроші. Донат від Світлани, мабуть, зворушив мене найбільше». — про те, що за кілька днів після загибелі громадського активіста, розвідника 93-ї механізованої бригади “Холодний Яр” Романа Ратушного отримала на телефон сповіщення в інтерв'ю «Новинарні» “Люди віддають нашим захисникам замало. Я б запроваджувала соціальні роботи”. Волонтерка Ірина Гук і її такмед для ЗСУ (31 липня 2023 року) |
«Мороз, жах, обстріли. А він у твіттері написав, що в них багато втрат, поранених, і якщо люди хочуть допомогти, хай роблять це через перевірений фонд. Лишив наші реквізити. І ми за добу зібрали близько 1,5 млн грн. І це такий сюр війни сучасної! Я називаю це “війна в картинках”. Чувак у Соледарі робить селфі, допомагає тобі зі зборами. І ти на умовно його гроші купуєш 2 тисячі турнікетів і ще купу всього. Слава Богу, Денис живий-здоровий».[[|]] — про те, що якось волонтерам допоміг знайомий ІТівець, який став артилеристом у ДШВ у інтерв'ю «Новинарні» “Люди віддають нашим захисникам замало. Я б запроваджувала соціальні роботи”. Волонтерка Ірина Гук і її такмед для ЗСУ (31 липня 2023 року) |
«Будь-який українець донатить насамперед для себе, бо боїться за свій дім, своїх рідних. А в іноземців інші мотиви. Вони дивляться: за рік із Україною нічого не сталось, росіяни не роз*бали її повністю, нормально. Уряди допомагають, можна спокійно жити. До нього ж в Америку не прийде росіянин ґвалтувати його дружину і красти його унітаз». — про те, що закордонні пожертви відчутно впали, українські ж тримаються на рівні в інтерв'ю «Новинарні» “Люди віддають нашим захисникам замало. Я б запроваджувала соціальні роботи”. Волонтерка Ірина Гук і її такмед для ЗСУ (31 липня 2023 року) |
«Це якийсь абсурд. Бо зараз ти в буквальному сенсі завдячуєш усім, що в тебе є: життям, побутом – людям, які реально страждають, гинуть, дістають поранення. Твій внесок абсолютно неспівставний із їхнім». — про те, що не розуміє, за що військові їм дякують в інтерв'ю «Новинарні» “Люди віддають нашим захисникам замало. Я б запроваджувала соціальні роботи”. Волонтерка Ірина Гук і її такмед для ЗСУ (31 липня 2023 року) |
«Торік навесні до нас на склад зайшла парамедикиня, а в неї дуже хвора спина, і я пообіцяла оплатити їй полегшений бронежилет. Із другої спроби тільки вдалось підібрати спеціальну модель. А він коштує тисячу євро! Я трохи не очікувала, але ж пообіцяла. Потім ця медикиня зазнала дуже важких поранень, але написала, що вижила завдяки бронежилету. Досі лікується. Я дуже рада, що вона вижила». — про те як випадки допомагають на передовій в інтерв'ю «Новинарні» “Люди віддають нашим захисникам замало. Я б запроваджувала соціальні роботи”. Волонтерка Ірина Гук і її такмед для ЗСУ (31 липня 2023 року) |
«Військовий попросився в командира сам поїхати по колеса. Потім прислав фото машини на позиції і дописав: “Я з Одещини родом, завдяки вам і цій машині зміг на кілька годин побачити дружину і дітей, яких не бачив уже понад пів року”. Я відчувала себе тоді подвійним Сантою. Ми намагаємось не перетворюватися на конвеєр, не забувати, що ми не просто “забезпечуємо майном бойові одиниці”, а насамперед шлемо посилки звичайним людям, яким важливо почуватися саме простими людьми, а не лише солдатами, функціями». — про те, що фонд купив і обладнав зо два десятки автомобілів для медиків у інтерв'ю «Новинарні» “Люди віддають нашим захисникам замало. Я б запроваджувала соціальні роботи”. Волонтерка Ірина Гук і її такмед для ЗСУ (31 липня 2023 року) |
«І досвід показує, що ти можеш відправити медику всяких штук на кілька тисяч баксів, а найбільше він буде в захваті від кілограма желейних ведмедиків зі смаком “коли». — про те, що волонтери “Лелеки” додають до рюкзаків солодощі, каву, дитячі малюнки, кумедні шкарпетки в інтерв'ю «Новинарні» “Люди віддають нашим захисникам замало. Я б запроваджувала соціальні роботи”. Волонтерка Ірина Гук і її такмед для ЗСУ (31 липня 2023 року) |
«Одна медикиня з ССО побачила в фейсбуці, що в мене такси, і прислала мені велику м’яку іграшку-таксу. Це зворушує, це те, що пам’ятатиму завжди, мабуть. А, ну, і ще в мене є улюблене мотивуюче відео: там один із “наших лікарів підходить до якоїсь “арти”, зі щасливою посмішкою каже: “Від «Лелеки» і для «Лелеки», по пі***расах – вогонь!”. Установка дає залп. Саме такі речі, мушу зізнатися, зараз роблять мене щасливою». — про те, що волонтери й самі знаходять несподіванки серед трофеїв у інтерв'ю «Новинарні» “Люди віддають нашим захисникам замало. Я б запроваджувала соціальні роботи”. Волонтерка Ірина Гук і її такмед для ЗСУ (31 липня 2023 року) |
«Замовлення літа 14-го року – це пероксид водню, бинти, вата і шприци, 22-й рік – це вже вузловий турнікет по 300-350 доларів за штуку, внутрішньокістковий доступ по 100-130 доларів, каркасні ноші по 500-700 доларів». — про те, що стан парамедицини у 2014-му і зараз – це небо і земля, каже волонтерка в інтерв'ю «Новинарні» “Люди віддають нашим захисникам замало. Я б запроваджувала соціальні роботи”. Волонтерка Ірина Гук і її такмед для ЗСУ (31 липня 2023 року) |
«Одна частина відповіді – про те, хто пі***раси, а хто – білочки, а друга частина – неможлива така велика війна без волонтерства. І під час Другої світової в Америці профспілки “двіжували”. А ще мене вразила колись книжка Кріса Кайла “Американський снайпер”. Елітний підрозділ реально першої армії світу, війна в Іраку, але в нього все одно були речі, які він купував сам, йому купували батьки чи дружина. |
«Якби вони (росіяни) у 2014-му так поперли, як у 2022-му, України вже не було б. Був би “Київ за три дні”, ну, гаразд, може, за п’ять. Ми ж у 2014 році шукали і продукти для військових, і воду, і все на світі. Я не знаю, як вони (росіяни) так прорахувались. Тоді – заходь і бери. Хоча, може, вони розраховували на інші варіанти, якоїсь повзучої окупації, коли український прапор висить, але означає він рівно нуль. Вони думали, що в Україні живуть такі ж люди, як і в Росії. Точно не розраховували, що люди з лопатами зупинятимуть танки чи жіночки казатимуть: “Треба було насипати насіння в кишені, щоб гнити у нашій землі з користю”. Хоча, мабуть, і ми не розраховували на такий свій опір, – чесно розмірковує Ірина. – У няні нашої дитини багато родичів на Херсонщині, і вони розповідали про випадок, як російський солдат викинув із кошика виноград і почав топтати. Коли його запитали, навіщо, сказав: “У вас даже ваш виноград бандеровский отравленный”». — про те, що за вісім років виснажливої війни ЗСУ зміцнилися, загартувалися в інтерв'ю «Новинарні» “Люди віддають нашим захисникам замало. Я б запроваджувала соціальні роботи”. Волонтерка Ірина Гук і її такмед для ЗСУ (31 липня 2023 року) |
«Щоб зрозуміти, який квантовий стрибок ми зробили в нашій свідомості, подивись ще на таку дрібницю: яких собак вигулюють у містах. Якщо 15 років тому заводили тварин із родословною і дипломами, то зараз дедалі більше заможних людей беруть бобиків із притулків і навіть тваринок-інвалідів. Таке раніше я бачила лише в великих європейських містах. Ми рухаємося в напрямку гуманізму і європейських цінностей, – посміхається Гук. – А в Росії досі ходять у соболях. Вони ментально залишились у XVII столітті, напевно». — про зміни у суспільстві у ставленні до тварин в інтерв'ю «Новинарні» “Люди віддають нашим захисникам замало. Я б запроваджувала соціальні роботи”. Волонтерка Ірина Гук і її такмед для ЗСУ (31 липня 2023 року) |
«Коли я їхала у Львів, була впевнена, що вже не повернуся. Я попрощалася з домом, куди ми переїхали тільки восени 2021-го. Думала, що тут уже нічого не буде, це перегорнута сторінка. Взяла з собою обручку прабабусі, намисто з баламутів, які мені мама подарувала, і майже закінчений флакон парфумів, подарованих чоловіком. Олексій майже одразу після широкомасштабного російського нападу повернувся до Києва, почав волонтерити у великому фонді. Донька сумувала і щоразу питала: “Де тато?” А тато часом ночував на роботі. У квітні він нарешті доїхав додому, прислав мені відео з абрикосою у цвіту і тюльпанами, які я замовила в розпліднику з-під Маріуполя і восени тільки посадила. Я розплакалася, коли подивилась відео». — про перші тижні після повномасштабного вторгнення рф в україну в інтерв'ю «Новинарні» “Люди віддають нашим захисникам замало. Я б запроваджувала соціальні роботи”. Волонтерка Ірина Гук і її такмед для ЗСУ (31 липня 2023 року) |
«Я постійно думаю: як це – бути дружиною військового, яка везе на собі дитину, господарство, старих батьків одних і других, роботу, багато хто ще й стають волонтерками. Я не розумію, як жінки фізично тягнуть на собі ці комбінації, – зізнається Ірина. – Знаю жінок, у яких неповнолітні діти, а вони воюють. Не розумію, як вони на це зважуються. Я думаю, що вони нереально круті, я ними захоплююсь. І вони ж це роблять заради дітей. Таке в них бачення. Хтось думає, що має вивезти дитину за кордон, а хтось, – що має піти воювати, щоб ця дитина росла в нормальній країні». — про те, як важко мати найрідніших на фронті в інтерв'ю «Новинарні» “Люди віддають нашим захисникам замало. Я б запроваджувала соціальні роботи”. Волонтерка Ірина Гук і її такмед для ЗСУ (31 липня 2023 року) |
«Європа – це інший світ, дитині там краще рости, ніж тут. Там державні садки і школи – такі ж, як у нас приватні за купу грошей. А за пів року-рік дитина починає говорити мовою тієї країни, у якій живе. Тому мені важко засуджувати тих, хто не планує повертатися в Україну. Майбутнє їхніх дітей буде краще, більш визначене. Росіяни підуть від нас, але можуть повернутися за три роки чи п’ять. На життя наших дітей теж вистачить цієї війни. А що росіяни повернуться, я не сумніваюсь. Вони весь час повертаються до нас із війною. Радянська окупація, потім 14-й рік, потім 22-й. Росія має розпастися, як і всі імперії. Тільки питання, коли. Скажімо, якщо за 20 років, то для історії це мить, а для мене – більша частина життя. У Львові на їхній волонтерський склад приходили підприємці, фінансисти, навіть власник авіакомпанії. Вони не тільки донатили, а й пакували аптечки, робили іншим волонтерам чай, прибирали, мили унітаз. І досі продовжують допомагати війську». — про те, що й досі вагається, вивозити дитину за кордон чи ні в інтерв'ю «Новинарні» “Люди віддають нашим захисникам замало. Я б запроваджувала соціальні роботи”. Волонтерка Ірина Гук і її такмед для ЗСУ (31 липня 2023 року) |
«Це життя, є хороше, є погане. Жалкуєш, що нормальної кар’єри не зробив. Найпродуктивніші роки життя пішли на війну фактично. Але з іншого боку, ми всі там, де ми є. Багато людей у цьому “двіжі” знайшли сенс життя, якого їм раніше бракувало. Ти змінюєш друзів, коло спілкування, відбувається переоцінка всього. Війна – це дуже різке наведення фокусу. Відсівається зайве. Мені одна подружка сказала якось, коли ми були у Львові навесні 22-го року: “Я всі ці роки не розуміла, чому ти ненавидиш росіян. Це ж музика, культура. Я тільки зараз зрозуміла, мені соромно, що так довго до цього йшла”». — про зміни в житті внаслідок війни в інтерв'ю «Новинарні» “Люди віддають нашим захисникам замало. Я б запроваджувала соціальні роботи”. Волонтерка Ірина Гук і її такмед для ЗСУ (31 липня 2023 року) |
«Якщо моя дитина піде в школу в Україні, це буде велика тимчасова перемога. Я не вірю в кордони 1991 року скоро. Хіба тоді, коли Росія почне розпадатися на окремі територіальні утворення. І нам же потрібно буде повернути не тільки території, а й людей. А на тимчасово окупованих територіях Луганщини і Донеччини багато тих, хто воювали проти України і загинули. І для їхніх родин Україна винна. І що з ними робити? Так само Крим». — про відчуття, коли настане перемога в інтерв'ю «Новинарні» “Люди віддають нашим захисникам замало. Я б запроваджувала соціальні роботи”. Волонтерка Ірина Гук і її такмед для ЗСУ (31 липня 2023 року) |
«Мені шкода, що не маю освіти психолога чи реабілітолога, щоб допомагати жертвам цієї війни. Потроху задивляюсь у цей бік. Після війни потрібно буде допомагати тим, хто від неї постраждав. “Жити для себе” вже не вийде ніколи. Та й “до 24 лютого” більше ніколи не повернеться». — про погляди на майбутнє в інтерв'ю «Новинарні» “Люди віддають нашим захисникам замало. Я б запроваджувала соціальні роботи”. Волонтерка Ірина Гук і її такмед для ЗСУ (31 липня 2023 року) |
Примітки
[ред.]
