Гребенюк Олена Степанівна

Гребенюк Олена Степанівна

Стаття у Вікіпедії

Олена Степанівна Гребенюк (31 липня 1975, Баку, Азербайджанська РСР, Радянський Союз) — українська оперна співачка, волонтерка, була однією з керівниць благодійного фонду «Буча HELP».

Переїхала до Києва з батьками у 1989 році, де й закінчила школу № 179, отримавши срібну медаль за успіхи у навчанні.

Цитати

«День народження для мене звичайний день, лише трохи світліший, радісніший. До віку ставлюся спокійно. Стаю на рік мудрішим, практичнішим, підводжу підсумки пройденого. День народження - це чергова сходинка віку, стану, радощів та прикростей. У цей день, як правило, ми збираємося з друзями, спілкуємось, п'ємо шампанське. Це вже стало нашою традицією, яку поклав мій друг — доктор фізико-математичних наук Микита. Один із моїх іменин випав на будній день, тож я взагалі не святкувала, сиділа вдома з маленькою донькою. І тут приходить Микита з двома пляшками крижаного шампанського (було дуже жарко) та кришталевими келихами. Ми вийшли надвір, сіли на лаву. Смакували холодний напій, розмовляли, сміялися». — про те, як ставиться до свого дня народження в інтерв’ю "ФАКТАМ" Алена Гребенюк: «Обожаю свой театр и не стесняюсь быть зайчиком в детских спектаклях» (29 липня 2015 року)

«З того часу так завжди робимо, тільки щоразу вигадуємо щось оригінальне. Торік це була акція «Збери манюню до школи». Влаштували благодійний концерт, зібрали гроші та змогли забезпечити всім необхідним для школи дев'ятьох дітей із незаможних сімей. Після акції випили на вулиці по келиху шампанського». — про проведення різних акцій в інтерв’ю "ФАКТАМ" Алена Гребенюк: «Обожаю свой театр и не стесняюсь быть зайчиком в детских спектаклях» (29 липня 2015 року)

«Люблю цей театр і не соромлюся бути зайчиком у дитячих спектаклях. Тут у мене є однодумці, які самотужки створюють якісні спектаклі для дітей та дорослих, роблять гарні концерти. Щороку я даю два сольні концерти в дитячому театрі без гонорару». — про те, що звикла бути солісткою муніципального театру опери та балету для дітей в інтерв’ю "ФАКТАМ" Алена Гребенюк: «Обожаю свой театр и не стесняюсь быть зайчиком в детских спектаклях» (29 липня 2015 року)

«У дідуся. Він дуже творчий чоловік: малював, співав. Я теж змалку співала, але ніхто не думав, що це стане моєю професією. Музична школа стала для мене справжньою катастрофою – покинула її на третьому році навчання. Кричала бабусі, що не займатимуся, ненавиджу сольфеджіо і взагалі терпіти не можу музику. Уроки були для мене тортурами, а просто співати подобалося, тож я пішла в хор. Викладач з фортепіано була засмучена, казала, що дарма, у мене гарні дані, руки музичні. А якщо чесно, то мріяла стати міліціонером. Потім хотіла вступати до сільськогосподарської академії, адже дуже люблю коней». — про те від кого передався талант співачки в інтерв’ю "ФАКТАМ" Алена Гребенюк: «Обожаю свой театр и не стесняюсь быть зайчиком в детских спектаклях» (29 липня 2015 року)

«Любов до музики народжувалась у мені поступово. Коли навчалася в 11-му класі, мені сказали, що маю вокальні здібності, завдяки яким може щось цікаве вийти. Я почала займатись, брала приватні уроки. Але на момент закінчення школи мені і 16 не виповнилося ще (паспорт не отримала навіть), не було музичної освіти, тому не дивно, що моє перше вступ до консерваторії провалилося. Довелося йти до вечірньої школи, посилено займатися музикою. З другої спроби все вийшло». — про те, як же опинилася в консерваторії в інтерв’ю "ФАКТАМ" Алена Гребенюк: «Обожаю свой театр и не стесняюсь быть зайчиком в детских спектаклях» (29 липня 2015 року)

«Вперше поїхала до Польщі не так на гастролі, як для подальшого навчання — отримувати кваліфікацію. Було заплановано кілька концертів. У Познані я познайомилася з жінкою, яка багато чому мене навчила. Виявилося, можу більше, ніж собі уявляла. Ми посилено працювали, вона дуже багато мені дала, а головне — вселяла впевненість у своїх силах. Щоправда, з Польщі я везла додому зовсім не ноти та музичні диски, а повну валізу… сиру. Витратила на нього майже весь свій перший гонорар. Собі купила тільки гарне парео для пляжу за п'ять доларів (його маю й досі)». — про те, як буквально відразу після закінчення вишу вирушила на гастролі за кордон в інтерв’ю "ФАКТАМ" Алена Гребенюк: «Обожаю свой театр и не стесняюсь быть зайчиком в детских спектаклях» (29 липня 2015 року)

«Мені хотілося поїхати до цієї прекрасної країни. Назавжди. У Японії хотіла б жити. Під час першої поїздки вразили культуру їжі, спілкування, ставлення до роботи. У Японії не кидають недопалки на підлогу, не п'ють алкоголь на вулицях. У цій країні немає п'яних, дуже смачна їжа, люди радісні, панує спокій та повага у сім'ї. Це все сягає корінням у глибину століть. У нас теж є це коріння, тільки ми чомусь про нього не пам'ятаємо. Порівняно з Японією Європа — це середньовіччя, а ми взагалі кам'яний вік». — про те, що привезла із гастролей Японією в інтерв’ю "ФАКТАМ" Алена Гребенюк: «Обожаю свой театр и не стесняюсь быть зайчиком в детских спектаклях» (29 липня 2015 року)

«У Японії у мене за півтора місяці відбулося десять сольних концертів. Виступала у різних містах на запрошення відомого японського диригента. Він приїжджав із концертом в Україну, почув мене та запропонував гастролі. Накупила подарунків рідним, а собі придбала кімоно, посуд. Ще я покохала суші». — про власні враження від Японії в інтерв’ю "ФАКТАМ" Алена Гребенюк: «Обожаю свой театр и не стесняюсь быть зайчиком в детских спектаклях» (29 липня 2015 року)

«На кухні ми заправляємо маму. Вона постійно вигадує щось нове, а щосуботи пече піцу — влаштовує нам день шкідливостей. Ми з донькою Єлизаветою із задоволенням уплітаємо мамині кулінарні шедеври. А моя двоюрідна сестра Оля Гребенюк випустила кулінарну книгу сімейних рецептів «Мамочка», де зібрані страви української, азербайджанської, вірменської кухонь». — про те, що у сім'ї особливе ставлення до їжі в інтерв’ю "ФАКТАМ" Алена Гребенюк: «Обожаю свой театр и не стесняюсь быть зайчиком в детских спектаклях» (29 липня 2015 року)

«У мене намішано багато крові. Моя бабуся родом із Нагірного Карабаху, а я народилася і виросла в Баку. Востаннє побувала там 1997 року. Виїжджала з таким сумом… Завітала до квартири, де ми жили. Складно передати відчуття, які випробувала, зайшовши до рідного дому. Там все залишилося, як і раніше: під'їзд, плитка на підлозі, сходи, ліфт, у якому неодноразово застрявала. Зустрілася зі своєю подружкою дитинства Айкою з квартири навпроти. Айка завжди була такою стрункою, красивою... Подзвонила в знайомі двері, а мені відчинила дуже худа, втомлена жінка. Сумно згадувати». — про своє походження в інтерв’ю "ФАКТАМ" Алена Гребенюк: «Обожаю свой театр и не стесняюсь быть зайчиком в детских спектаклях» (29 липня 2015 року)

«Моя історія зі схудненням триває вже давно, ще з консерваторії. Один із викладачів мені сказав: або ти маєш співати, як Монтсеррат Кабальє, або терміново худий. Співати, як Кабальє, я не можу, тому вирішила худнути. До речі, перш ніж взяти на роботу до муніципальної дитячої опери, мені поставили умову — скинути вагу. Ось з того часу я то поправляюся, то худну. Стрибати на 10-сантиметровій шпильці і худим не просто, що вже казати про повних. Тож треба тримати себе у формі». — про те, що постійно бореться із зайвою вагою в інтерв’ю "ФАКТАМ" Алена Гребенюк: «Обожаю свой театр и не стесняюсь быть зайчиком в детских спектаклях» (29 липня 2015 року)

«Раз на тиждень до 12 години дня можна і піцу. В принципі, я їм усе, що хочеться, але маленькими порціями й у першій половині дня. Якихось конкретних дієт не дотримуюсь, просто слухаю свій організм. А ось від білого хліба, макаронів, смаженої на олії, зокрема улюбленої мною картоплі фрі, довелося відмовитися». — про те, як їсть піцу в інтерв’ю "ФАКТАМ" Алена Гребенюк: «Обожаю свой театр и не стесняюсь быть зайчиком в детских спектаклях» (29 липня 2015 року)

«Майже вісім років. Вважаю, що сучасна людина має вміти робити все, особливо якщо це необхідно для роботи». — про те, що їздить за кермом в інтерв’ю "ФАКТАМ" Алена Гребенюк: «Обожаю свой театр и не стесняюсь быть зайчиком в детских спектаклях» (29 липня 2015 року)

«Я багато працюю над різними проектами, мені допомагає велика команда. У оперну музику ніхто не хоче вкладати кошти, тому доводиться вигадувати спільні проекти з популярними виконавцями, зокрема й у клубах, брати участь у ток-шоу. Таким чином, ми привертаємо аудиторію до класичної музики, звертаємо на себе увагу. Якщо все добре побудувати, це може приносити хороший дохід. Поки що у нас виходить». — про те, що не асоціюється із образом класичної оперної співачки в інтерв’ю "ФАКТАМ" Алена Гребенюк: «Обожаю свой театр и не стесняюсь быть зайчиком в детских спектаклях» (29 липня 2015 року)

«Вона весь час співає: у душі, у машині. Вигадує щось на ходу, не замовкаючи ні на хвилину. Що з цього вийде, судити поки що рано. Адже їй лише сім років». — про творчі перспективи своєї доньки в інтерв’ю "ФАКТАМ" Алена Гребенюк: «Обожаю свой театр и не стесняюсь быть зайчиком в детских спектаклях» (29 липня 2015 року)