Горан Гавранчич

Горан Гавранчич

Стаття у Вікіпедії

Горан Гавранчич (серб. Горан Гавранчић/Goran Gavrančić; 2 серпня 1978, Белград, Югославія) — колишній сербський футболіст, гравець збірної Сербії і Чорногорії. Відомий передусім за виступами у київському «Динамо».

Цитати

«Архітектура була на першому місці. Колись на футбол дивилися по-іншому. Але я ніколи не любив цих порівнянь і висловлювань, що раніше футбол був кращим. Завжди намагався утримуватися від цього. Просто був інший час. Батьки переконували мене – спочатку треба закінчити школу. А потім обереш, чим займатимешся». — про те, що в дитинстві був непростий вибір: футбол чи архітектура в інтерв'ю сайту football.ua Горан Гавранчіч: У Спартаку пропонували більше. Але як я міг не поважати фанатів Динамо? (11 вересня 2018 року)

«Коли я прийшов у Динамо, то проходив тести під керівництвом Валерія Лобановського. За підсумками одного з них було добре помітно, що я чудово бачу поле. Так і сьогодні мої постійні клієнти знають – просто треба дати мені нагоду виконати умовний малюнок у своїй голові. Кубик складається і я починаю малювати. Зараз це все можна зробити оперативно завдяки комп’ютеру. Це раніше все на паперах малювали». — про здатність бачити поле в інтерв'ю сайту football.ua Горан Гавранчіч: У Спартаку пропонували більше. Але як я міг не поважати фанатів Динамо? (11 вересня 2018 року)

«Не те, щоб ритуал. Просто звикли спілкуватися і розповідати про свої справи. Тепер я можу про це сказати. Нам в Динамо забороняли користуватися мобільними телефонами перед виїздом на гру. Можливо, для теперішньої молоді це звучатиме дивно. А в нас це було таке собі налаштування. Як на мене, це не погано – ти концентруєшся виключно на матчі». — про своєрідний ритуал - перед грою повинні поговорити з дружиною в інтерв'ю сайту football.ua Горан Гавранчіч: У Спартаку пропонували більше. Але як я міг не поважати фанатів Динамо? (11 вересня 2018 року)

«У нього хороші перспективи. Як і мої батьки, я хочу, щоб він закінчив школу. Хочу, щоб Георгій був чесною людиною. Хочу пишатися ним. Не хочу, щоб він когось обманював. Моя мрія – це здоров’я моїх дітей. Якщо Георгій обере футбол, то це буде виключно його вибір. Я трохи відрізняюся від своїх знайомих екс-футболістів, які сьогодні бігають по тренуваннях своїх дітей. Вони роблять все, щоб діти стали футболістами. Я не такий. Може, Георгій стане футболістом, але для мене це не пріоритет. Умовно, всього лиш четверте чи п’яте значення». — про свого сина Георгія в інтерв'ю сайту football.ua Горан Гавранчіч: У Спартаку пропонували більше. Але як я міг не поважати фанатів Динамо? (11 вересня 2018 року)

«Ох, чесно, я сумую за Києвом. У мене там залишилися знайомі. Їх не так багато, адже за ті десять років, які минули з часу мого від’їзду, багато речей змінилося. Якщо друзів мало, значить це добре. У футболі було багато знайомих, та час відсіює і залишаються лише справжні товариші. Не можу не згадати свого найкращого друга Андрія Гусіна. Я сильно переживав через його загибель. Завжди пам’ятаю Андрія, як і мого капітана, Валентина Белькевича». — про ставлення до Києва в інтерв'ю сайту football.ua Горан Гавранчіч: У Спартаку пропонували більше. Але як я міг не поважати фанатів Динамо? (11 вересня 2018 року)

«Лише Бог знає все про кожну людину і її релігійність. Тільки йому вирішувати. Я ніколи цього не приховував – церква для мене близька. Кожен обирає свою дорогу. Мені пощастило, я – православний чоловік, приїхав у православну Україну. Київ має більше православних святинь, ніж Белград. Після цього у моїй кар’єрі були Салоніки, де я теж не відчував браку релігії. Я відвідував церкви і монастир, як тільки мав вільну хвилину. Раніше у неділю було багато матчів та тренувань, тому не завжди міг знайти час. Зараз всі мої працівники знають, що неділю я залишаю для Бога та сім’ї». — про особливе ставлення до релігії та те, що провів певний час у монастирі в інтерв'ю сайту football.ua Горан Гавранчіч: У Спартаку пропонували більше. Але як я міг не поважати фанатів Динамо? (11 вересня 2018 року)

«Я дивився на всіх, як на зірок – всі гравці того Динамо грали у Лізі чемпіонів. Мені приємно, що мене помітив у Чукарічках такий тренер, як Лобановський. Я мав мотивацію, ціль. Хотів показати, що можу стати гравцем Динамо, виступати у Лізі чемпіонів, а потім і у збірній Сербії. І все це вдалося. Це не було страшно. Три роки тому я взявся за серйозний проект, у який вклали великі гроші. Я також не боявся цього виклику і впорався. Таким я був завжди – люблю випробування. Мені дали шанс і я показав, що вартую цього». — про те, як до Києва на оглядини приїхав у січні 2001-го року в інтерв'ю сайту football.ua Горан Гавранчіч: У Спартаку пропонували більше. Але як я міг не поважати фанатів Динамо? (11 вересня 2018 року)

«Сьогодні він ще більше для мене "номер один". Я його зараз ще краще розумію. Після його смерті я відчув, як мені не вистачає його. При ньому я сильно розвивався, а потім відчув, що такого розвитку вже немає. Кращі мої роки – це заслуга Валерія Васильовича. Ти не знаєш, ніхто не знає, як часто я розмовляв з тренером. Мабуть, лише президент про це пам’ятає. Ніколи не забуду, як Лобановський допомагав мені! Розумієш, робота з ним для мене, як вишенька на торті». — про те, що Валерій Лобановський – номер один в інтерв'ю сайту football.ua Горан Гавранчіч: У Спартаку пропонували більше. Але як я міг не поважати фанатів Динамо? (11 вересня 2018 року)

«Перші півроку було дуже важко. Я вже навіть у Сербію хотів повернутися. Ці всы тренування, втома, судоми, спазми… На 15-20-й хвилині матчу вже не витримував. Лобановський казав: "Перетерпи, зачекай! От побачиш". Багатьом у Сербії зараз не вистачає такого: навантажень, дисципліни. Купуєш ти, наприклад, машину з певним об’ємом двигуна. А Лобановський дозволяв цей об’єм розширити, я відчував покращення і збільшення потужностей. Якби я більше попрацював з ним, ніж два роки, то міг виступати на ще вищому рівні». — про те, як було важко адаптуватися до тренувального процесу Валерія Васильовича в інтерв'ю сайту football.ua Горан Гавранчіч: У Спартаку пропонували більше. Але як я міг не поважати фанатів Динамо? (11 вересня 2018 року)

«Такі часи були, зараз все по-іншому. Раніше гравці так легко не їхали в Європу. Повторюся, не хочу скаржитися на час і "от колись було". Зараз я чудово розумію президента. Фіорентина зверталася до нас, але Суркіс бачив мене у Мілані та Челсі. Він цінував мене. Тоді не вийшло, я травмувався, переніс операцію на коліні, не міг відновитися. Якби я поїхав тоді в Італію, можливо, ми б зараз не розмовляли. Ніхто не знає, як життя склалося б. Жодних образ – я вдячний всім: Суркісам, Чубарову, Кашпуру і всім тим людям, які нами опікувалися». — про те, що в Києві перетримали, коли непогані гроші давала Фіорентина, але Суркіса пропозиція не влаштувала в інтерв'ю сайту football.ua Горан Гавранчіч: У Спартаку пропонували більше. Але як я міг не поважати фанатів Динамо? (11 вересня 2018 року)

«Знаю про цю історію. Чутки були різні, але мені розповідали, що тренер сказав до Чубарова: "Ти бачив, який об’єм роботи Горан виконав?" Наговорювали, що я жахливо зіграв і йому погано від моєї гри стало. Не хочу згадувати… Навіщо з такими словами гратися? Лобановський завжди буде легендою київського Динамо. Він заслужив на цей постамент, який спорудили для нього брати Суркіси». — про те, що багаторічний адміністратор Динамо Олександр Чубаров у інтерв’ю розповів інтимну річ – коли тоді у Запоріжжі Валерія Васильовича забрала карета швидкої допомоги, то у дорозі він згадував в інтерв'ю сайту football.ua Горан Гавранчіч: У Спартаку пропонували більше. Але як я міг не поважати фанатів Динамо? (11 вересня 2018 року)

«Свого часу я змінив Црвену Звезду на Партизан. Тоді за Спартак грав Неманья Відіч, мій партнер по центру оборони збірної Сербії. Вони просто хотіли створити таку пару у Спартаку. Я не пристав на цю пропозицію, розмовляв з Ігорем Суркісом. Він запропонував мені новий контракт, який виявився меншим, ніж спартаківський. Ніколи не розповідав, але зараз можна про це сказати. Я обрав київське Динамо і своїми іграми показував, що люблю цю команду. Можливо, останні два роки в Києві не були найкращим для мене. Потім прийшов Юрій Сьомін, він не підтримав мене, не розраховував на мене і я поїхав у ПАОК. В Салоніках були проблеми з фінансами, не платили зарплатню, але і цього разу Ігор Суркіс прийшов на допомогу і виплатив мені кошти. Як я можу ображатися на Динамо після такого?» — про те, що у 2005-му році цікавився Спартак, але той трансфер зірвався в інтерв'ю сайту football.ua Горан Гавранчіч: У Спартаку пропонували більше. Але як я міг не поважати фанатів Динамо? (11 вересня 2018 року)

«Я вже забув про цей момент, але це правда. В дитинстві мене цьому навчив тренер. Переважно гравець підходить до м’яча і вже помітно, як він проб’є. Той тренер навчив мене змінювати удар, незалежно від розміщення тіла. Я просто правильно вивертав стопу». — про особливу методику – м’яч ставив так, щоб він "дивився" на воротаря тією частиною, куди вставляють голку в інтерв'ю сайту football.ua Горан Гавранчіч: У Спартаку пропонували більше. Але як я міг не поважати фанатів Динамо? (11 вересня 2018 року)

«Добре було з Олексієм Михайличенком. Він продовжував роботу Валерія Васильовича, рівень тримав. Дем’яненко? Капітан збірної і Динамо, велика легенда, я не достойний його оцінювати. Загалом було багато поганих речей – хтось хотів це виносити у пресу і постійно щось вигадував. Цікаво було з Сабо. Його емоційність мені не заважала. Однак деякі футболісти скаржилися і не могли віддати свій максимум. З Олегом Лужним я працював мало та й після травм не міг повернутися на свій рівень. Номер один – це Лобановський, жодних сумнівів. У Партизані було добре зі Славішою Йокановічем, для якого це був перший тренерський досвід. Це зараз він Фулхем тренує. В Києві, до речі, не раз було таке, що ми збиралися самі, без тренера і казали собі: "Давайте, хлопці, прокидаємося. Треба показувати хорошу гру". Розуміли свої помилки. Добре, коли у команди є амбіції». — про те, що в столиці України працював з багатьма тренерами та преса тоді писала про часті конфлікти з наставниками в інтерв'ю сайту football.ua Горан Гавранчіч: У Спартаку пропонували більше. Але як я міг не поважати фанатів Динамо? (11 вересня 2018 року)

«Лише спортсмени знають, який це стрес. Мені треба було двічі прокрутити гру в голові, спати не міг. Зате наступного ранку вставав, ніби з чистого листа. Мене ще колись вчили так – зробив висновки і готуєшся до нового матчу». — про те, що після поразок ви довго не міг заснути в інтерв'ю сайту football.ua Горан Гавранчіч: У Спартаку пропонували більше. Але як я міг не поважати фанатів Динамо? (11 вересня 2018 року)

«Ми знайшли спільну мову. Зрозуміли одне одного. Коли я підписав контракт з Динамо, то Андрій був травмований. Пригадую той день, коли він і Каха Каладзе просто підійшли до мене, новачка, і запитали: "Як ти себе почуваєш?" Мене це розчулило. Я приїхав з іншої країни, не знаю мови, співвітчизник Зоран Куліч не затримався в Києві, я залишився сам. Мені ще допомагав Берислав Станоєвіч, який працює у клубі, але з іншими футболістами спочатку комунікації не було. Потім наше спілкування з Андрієм переросло в дружбу. Гусін часто запрошував мене додому, ми готували шашлики». — про дружбу з Андрієм Гусіним в інтерв'ю сайту football.ua Горан Гавранчіч: У Спартаку пропонували більше. Але як я міг не поважати фанатів Динамо? (11 вересня 2018 року)

«Навіть не можу згадати негатив, пов’язаний з Україною. Погане може ставатися кожного дня, але не варто про це пам’ятати. Якщо акцентуєш увагу на негативі, сам стаєш таким. Моя молодість минула у Києві. Зараз мені вже 40. Я можу здатися гордим, але я задоволений своїми результатами завдяки київському Динамо. Мене любили вболівальники, любили тренери, які довіряли місце у складі. Я не виграв Лігу чемпіонів? Всі мої футбольні мрії збулися. Зараз я борюся за свою іншу мрію – архітектуру. І я щасливий». — про приємні спогади про Україну в інтерв'ю сайту football.ua Горан Гавранчіч: У Спартаку пропонували більше. Але як я міг не поважати фанатів Динамо? (11 вересня 2018 року)