Гонтар Анна Владиславівна

Гонтар Анна Владиславівна

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Анна Владиславівна Гонтар (9 вересня 2003) — українська плавчиня, бронзова призерка літніх Паралімпійських ігор 2020. Заслужений Майстер спорту України міжнародного класу.

Цитати

«Всі дні були насиченими. У перший день, коли ми прилетіли, то з дівчатами поселилися у квартирі, де в кожній кімнаті було по два ліжка. Тоді я не пішла на тренування, а разом з тренеркою пішла дивитися на паралімпійське селище. Перший день у нас був "лайтовим". Тренерка вирішила дати відпочинок після перельоту». — про те, як відбулася Паралімпіада в Парижі в інтерв'ю «Суспільне Миколаїв» "Я відчуваю свободу у воді": миколаївська плавчиня Анна Гонтар про медалі на Паралімпіаді, кар'єрний шлях — інтерв'ю (30 жовтня 2024 року)

«Якщо порівнювати Токіо, де я брала участь у своїй першій Паралімпіаді, і Париж, то у Франції було все краще: і на вигляд, і сплановано. Окрім транспорту. Басейн від паралімпійського селища був дуже далеко, і ми довго добиралися до нього. Працювали на гнучкість. Коли заходиш у стартову ванну — це все видається нереально крутим: трибуни, розташування басейну». — про порівняння двох параолімпіад в інтерв'ю «Суспільне Миколаїв» "Я відчуваю свободу у воді": миколаївська плавчиня Анна Гонтар про медалі на Паралімпіаді, кар'єрний шлях — інтерв'ю (30 жовтня 2024 року)

«Коли я уявила, що всі ці трибуни будуть зайняті глядачами, спочатку злякалася, тому що це було вперше, коли я буду на змаганнях і буде стільки глядачів. Адже в моєму спортивному житті весь час траплялося щось, що не давало глядачам бути присутніми на змаганнях. Одна з причин — COVID-19. Чому в інших ситуаціях не було багато людей, навіть не згадаю. Точно памʼятаю, що були глядачі на моїх перших міжнародних змаганнях в Дубліні, в Ірландії у 2016 році. І після цього все». — про побоювання глядачів на трибунах в інтерв'ю «Суспільне Миколаїв» "Я відчуваю свободу у воді": миколаївська плавчиня Анна Гонтар про медалі на Паралімпіаді, кар'єрний шлях — інтерв'ю (30 жовтня 2024 року)

«Багато працівників в паралімпійському селищі підтримували Україну, запитували як ми, чи чимось треба допомогти. Дуже багато іноземних спортсменів мені під час повномасштабної війни писали, запрошували до своїх країн, щоб я була в безпеці, з сімʼєю. Зараз я живу у Фінляндії». — про те, що говорять іноземні спортсмени про ситуацію в Україні в інтерв'ю «Суспільне Миколаїв» "Я відчуваю свободу у воді": миколаївська плавчиня Анна Гонтар про медалі на Паралімпіаді, кар'єрний шлях — інтерв'ю (30 жовтня 2024 року)

«Атлетів з країни-агресорки було багато. Було дуже важко себе стримувати в їхній присутності. Деякі з них хотіли розмовляти з нами, але ми ігнорували та обходили їх. Потім росіяни, ймовірно, все зрозуміли та вже самі нас обходили. Президент Паралімпійського комітету нам порадив тримати себе в руках, тому що всі наші дії щодо них можуть негативно вплинути на нашу карʼєру». — про те чи доводилося перетинатися з росіянами у Франції в інтерв'ю «Суспільне Миколаїв» "Я відчуваю свободу у воді": миколаївська плавчиня Анна Гонтар про медалі на Паралімпіаді, кар'єрний шлях — інтерв'ю (30 жовтня 2024 року)

«Моя перша бронзова медаль на дистанції 50 метрів вільним стилем була очікуваною. Я багато працювала у Фінляндії, потім їздила до України, де тренер корегував мою техніку. Я дуже щаслива, що в мене є три бронзові медалі, і кожна з них дуже важлива. Я була здивована, що на дистанції 100 метрів брасом я зможу вибороти медаль, тому що це був мій неосновний стиль плавання. В мене були дуже сильні суперники. І нагорода на цій дистанції для мене була нереальною. Після цього я телефонувала сімʼї, друзям, було багато вітань у Фейсбуці». — про емоції після здобутих нагород на Паралімпіаді в інтерв'ю «Суспільне Миколаїв» "Я відчуваю свободу у воді": миколаївська плавчиня Анна Гонтар про медалі на Паралімпіаді, кар'єрний шлях — інтерв'ю (30 жовтня 2024 року)

«Восьмого вересня, за день до вильоту, ми з тренеркою поїхали в Париж, я побачила Ейфелеву вежу, дуже багато гарних місць. Але часу було обмаль, я б ще раз хотіла б повернутися у Францію і приділити цій країні набагато більше часу. Приємно, що тут було багато українців, які просто підходили до нас і вітали з нагородами, обіймали, фотографувалися з нами. Це було незабутньо». — про екскурсії Францією в інтерв'ю «Суспільне Миколаїв» "Я відчуваю свободу у воді": миколаївська плавчиня Анна Гонтар про медалі на Паралімпіаді, кар'єрний шлях — інтерв'ю (30 жовтня 2024 року)

«Це було для мене дуже неочікувано, я щаслива. Але моя багаторічна робота дала мені можливість отримати це звання. Першою мені про це повідомила директорка Миколаївського регіонального центру "Інваспорт" Тетяна Жуковська. Це було моєю мрією. Тепер я маю ще інтенсивніше працювати та відстоювати це звання». — про емоції від отримання звання "Заслужений майстер спорту" в інтерв'ю «Суспільне Миколаїв» "Я відчуваю свободу у воді": миколаївська плавчиня Анна Гонтар про медалі на Паралімпіаді, кар'єрний шлях — інтерв'ю (30 жовтня 2024 року)

«Вперше мене у п'ять років батьки привели на плавання. Страх був, без інструктора не могла триматися на воді. Але підхід мого тренера допоміг здолати страх, а тепла вода і спеціалізовані вправи позитивно вплинули на моє тіло і мʼязи. Через два місяці я вже самостійно могла пропливати відстань у 12 метрів. Поруч по бортику завжди стояв тренер і тримав занурену палицю у воду, щоб в будь-який момент я мала можливість вхопитися за неї. Це були мої перші маленькі кроки у великий спорт». — про коли і як почали займатися плаванням в інтерв'ю «Суспільне Миколаїв» "Я відчуваю свободу у воді": миколаївська плавчиня Анна Гонтар про медалі на Паралімпіаді, кар'єрний шлях — інтерв'ю (30 жовтня 2024 року)

«Коли я починала свої кроки в спорті, для мене прикладом була моя конкурентка з Херсона Єлизавета Мерешко. Вона дуже багато віддала плаванню, гарно виступала на кожних змаганнях, і я завжди дивилася на неї, хотіла бути гідною конкуренткою. Вона вже закінчила спортивну карʼєру. І мені її не вистачає, щоб відчувати дух змагання. Зараз для мене прикладом у всьому є наші військові, які в цей час захищають нас, і загалом усі українці, які працюють та волонтерять». — про приклади у плаванні в інтерв'ю «Суспільне Миколаїв» "Я відчуваю свободу у воді": миколаївська плавчиня Анна Гонтар про медалі на Паралімпіаді, кар'єрний шлях — інтерв'ю (30 жовтня 2024 року)

«Можливість робити те, що я люблю, дало мені відчуття значущості для суспільства, допомогло наповнити життя яскравим змістом. Я відчуваю свободу у воді, тому не готова сказати, що бачу себе ще в якомусь виді спорту. Коли я у 2022 році була місяць під російською окупацією в Херсоні, то мені було дуже важко без води. Настільки важко, що батько створив мені імітаційний плавальний тренажер, щоб я якось могла імітувати стилі плавання, щоб не забувати як це. Тому після завершення спортивної карʼєри плавчині, хотіла б попрацювати тренеркою в цій же сфері». — про можливість занять іншими видами плавання в інтерв'ю «Суспільне Миколаїв» "Я відчуваю свободу у воді": миколаївська плавчиня Анна Гонтар про медалі на Паралімпіаді, кар'єрний шлях — інтерв'ю (30 жовтня 2024 року)

«Після Паралімпіади в мене була відпустка. В цей час було багато зустрічей тут у Фінляндії. В місто Логʼя, де я живу, приїздив мер Калуша. Це міста-побратими. І для мера Калуша було сюрпризом побачити мене, а для мене — побачити його. Ми дуже чудово провели день, було цікаво поспілкуватися з ним. Він мене запросив до Калуша, сказав, що в них є басейн. Ми зробили йому екскурсію по спортивній базі. В цей час сюди приїхали на відпочинок діти з Гонконгу. Коли я їхала вулицею, вони мене побачили та почали зі мною фотографуватися, брати автографи. Один із найкращих днів. Зараз я тренуюсь тричі на тиждень в басейні. Було важко почати плавати. Попереду, в наступному році, у нас чемпіонат світу в Сінгапурі». — про тренування та вільний час в інтерв'ю «Суспільне Миколаїв» "Я відчуваю свободу у воді": миколаївська плавчиня Анна Гонтар про медалі на Паралімпіаді, кар'єрний шлях — інтерв'ю (30 жовтня 2024 року)

«Зараз хочу закінчити магістратуру і, можливо, вчити плавати дітей у свої вихідні. А так, загалом, плани — продовжувати тренуватися і готуватися до змагань в наступному році. Також хочу ще поїхати на наступну Паралімпіаду в Лос-Анджелес, тому плани амбітні та на довгий період. Треба йти вперед!» — про плани на майбутнє в інтерв'ю «Суспільне Миколаїв» "Я відчуваю свободу у воді": миколаївська плавчиня Анна Гонтар про медалі на Паралімпіаді, кар'єрний шлях — інтерв'ю (30 жовтня 2024 року)